Рішення

від 09.12.2014 по справі 903/1145/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2014 р. Справа № 903/1145/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Турбоінвестсервіс"

до приватного підприємства "Гал-Віта-Компані"

про стягнення 10 084,41грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Пузирко С.В., дов. від 24.11.2014р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбоінвестсервіс" звернулось з позовом до приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" про стягнення 12 877,07грн., в т.ч. 11 202,00грн. заборгованості за отримані послуги по ремонту автомобіля марки Renault Magnum 385 д.н. АС 5407 ВЕ 1995 року випуску на підставі договору про надання послуг №48 від 24.07.2014р., 694,31грн. пені за несвоєчасну оплату отриманих послуг за період з 25.07.2014р. по 31.10.2014р. згідно п 5.4 договору, 83,32грн. річних та 897,44грн. інфляційних втрат за період з 25.07.2014р. по 31.10.2014р. згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг згідно вказаного договору.

До позовної заяви долучив договір про надання послуг №48 від 24.07.2014р., наряд-замовлення №697 від 15.07.2014р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000105 від 24.07.2014р., підписаний замовником, лист ПП "Гал-Віта-Компані" про відтермінування платежів №15 від 24.04.2014р.

У судових засіданнях 25.11.2014р., 09.12.2014р. представник позивача звернувся до суду із заявами про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з неточностями у розрахунку, арифметичними помилками і просив стягнути з відповідача 10 084,41грн., в т.ч. 9 000,00грн. основної заборгованості, 488,53грн. пені, 58,62грн. річних, 537,26грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийнята заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 10 084,41грн.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподачею витребуваних по справі доказів.

У судовому засіданні 09.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.12.2014р..

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду від 14.11.2014р., 25.11.2014р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, ухвали суду від 14.11.2014р., 25.11.2014р. повернуті органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР адреса відповідача - ПП «Гал-Віта-Компані»: м. Луцьк, вул.Коперника, 8А, кв.20, куди і направлялися ухвали суду від 14.11.2014р., 25.11.2014р. (а.с.28-29).

Господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника позивача та дослідивши долучені до справи докази, -

встановив:

24.07.2014р. між приватним підприємством «Гал-Віта-Компані» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Турбоінвестсервіс» (виконавець) був укладений договір про надання послуг №48, згідно умов якого виконавець зобов'язався за замовленням замовника надати послуги по діагностиці, ремонту, обслуговуванню автотракторної техніки, а замовник - перерахувати суму, зазначену в рахунку-фактурі, протягом 5 банківських днів (а.с. 31-32).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами виставленого рахунку-фактури та акту приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження надання послуг по ремонту автомобіля марки Renault Magnum 385 д.н. АС 5407 ВЕ 1995 року випуску між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000105 від 24.07.2014р. на загальну суму 11 202,00грн. (а.с. 35).

Відповідно до листа ПП «Гал-Віта-Компані» №15 від 24.04.2014р. відповідач мав здійснити сплату заборгованості згідно наступного графіку: 2 202,00грн. - 24.07.2014р., 2250,00грн. - 31.07.2014р., 2 250,00грн. - 07.08.2014р., 2 250,00грн. - 14.08.2014р., 2 250,00грн. - 21.07.2014р. (а.с. 30).

Відповідач вартість наданих послуг оплатив частково в сумі 2 202,00грн. (платіжне доручення №1456 від 24.07.2014р., а.с 40), що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.901 ЦК України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг №48 від 24.07.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Факт надання позивачем обумовлених в наряді-замовленні №697 від 15.07.2014р. (а.с.33-34) послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000105 від 24.07.2014р., підписаним відповідачем без застережень (а.с. 35).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів оплати не представив.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість на день розгляду спору становить 9 000,00грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с. 39), стверджується договором про надання послуг №48 від 24.07.2014р. (а.с. 31-32), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000105 від 24.07.2014р. (а.с. 35), листом ПП «Гал-Віта-Компані» №15 від 24.04.2014р. (а.с.30), платіжним дорученням №1456 від 24.07.2014р. (а.с 40), відповідачем не заперечена та підлягає до стягнення з приватного підприємства «Гал-Віта-Компані» в силу ст.193 ГК України, ст. 901 ЦК України, згідно якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором про надання послуг №48 від 24.07.2014р. (п.5.4) передбачено, що за недотримання строків оплати, зазначених в п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка зазначена в рахунку-фактурі.

Відповідачу за прострочення платежу по оплаті наданих послуг було нараховано пеню у розмірі 488,53грн. за період з 31.07.2014р. по 31.10.2014р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.12.2014р., а.с. 53).

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на викладене, до стягнення підлягає пеня у розмірі 488,53грн. за період з 31.07.2014р. по 31.10.2014р. в силу ст.ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 5.4 договору.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 58,62грн. річних та 537,26грн. інфляційних втрат за період з 31.07.2014р. по 31.10.2014р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.12.2014р., а.с. 53).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підлягають до задоволення в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок нарахування пені, річних, інфляційних витрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст.525, 526, 530, 599, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Гал-Віта-Компані», м. Луцьк, вул.Коперника, 8А, кв. 20, код ЄДРПОУ 33731735

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Турбоінвестсервіс», м. Рівне, вул. Білякова, 10, кв. 51, код ЄДРПОУ 13991892

9 000,00грн. основного боргу, 488,53грн. пені, 58,62грн. річних, 537,26грн. інфляційних втрат, 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 11 911,41грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

09.12.2014р.

Суддя С.Т.Філатова