Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/21505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21505/14 24.11.14 За позовом Дочірнього підприємства з 100%-ОЮ іноземною інвестицією "Сіменс

Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД К"

Про стягнення 41 064, 14 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Разінькова Т.О. - представник (дов. № 191/2014-LS/RT від 03.06.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство з 100%-ОЮ іноземною інвестицією "Сіменс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД К" про стягнення заборгованості у розмірі 40 431, 19 грн. (21 979, 94 грн. - основний борг, 526, 92 грн. - пеня, 1 692, 76 грн. - штраф, 505, 84 грн. - 3% річних, 2 640, 50 грн. - інфляційні втрати, 13 085, 23 грн. - реальні збитки).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки № 201311201 від 20.11.2013 р., внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 21 979, 94 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 526, 92 грн. - пені, 1 692, 76 грн. - штраф, 505, 84 грн. - 3% річних, 2 640, 50 грн. - інфляційних втрат, 13 085, 23 грн. - реальних збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/21505/14, розгляд справи призначено на 03.11.2014 р.

У судове засідання 03.11.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

28.10.2014 р. та 30.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від позивача дві заяви про збільшення розміру позовних вимог однакового змісту, відповідно до яких останній просить суд стягнути з відповідача 41 064, 14 грн. (суму основного боргу у розмірі 22 612, 89 грн., 526, 92 грн. - пеня, 1 692, 76 грн. - штраф, 505, 84 грн. - 3% річних, 2 640, 50 грн. - інфляційні втрати, 13 085, 23 грн. - реальні збитки).

Розглянувши у судовому засіданні 03.11.2014 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 24.11.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу від 03.11.2014р.

Представник відповідача у судове засідання 24.11.2014 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/21505/14 про порушення провадження у справі від 09.10.2014 р. та від 03.11.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (03138, м. Київ, вул. Каменярів, буд. 28А), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 09.10.2014 р., так само, як і ухвала від 03.11.2014р. вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення уповноваженому представнику підприємства відповідача поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 09.10.2014 р.

Вказана правова позиція підтверджується також позицією Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 03.11.2014 р., та 24.11.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.11.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 24.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 р. між Дочірнього підприємства з 100%-ОЮ іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (далі -покупець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД К" (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір поставки № 201311201 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, сторони домовилися про те, що ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується передавати у власність ПОКУПЦЮ матеріальні цінності, надалі - «Товар», у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у відповідних специфікаціях (які одночасно є рахунками-фактурами до даного договору) і накладних на Товар, які додаються до даного Договору, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти такі Товари та оплатити їх вартість , обумовлену положеннями даного Договору, і зазначені у відповідних рахунках-фактурах і відповідних накладних на Товар.

Як встановлено у Розділі 2 Договору, товар повинен бути поставлений ПОКУПЦЕВІ не пізніше десяти робочих днів з моменту надсилання ПОСТАЧАЛЬНИКУ заявки або електронною поштою з електронної адреси ПОКУПЦЯ it.ua@siemens.ua . або засобами факсимільного зв'язку (в такому випадку заявка повинна виконана на фірмовому бланку ПОКУПЦЯ), якщо ПОСТАЧАЛЬНИК не відмовився від поставки згідно п.2.2. цього договору. (п.2.1. Договору).

Розділом 4 Договору, визначено умови платежів та постачання.

Згідно п. 4.1. ПОКУПЕЦЬ сплачує аванс на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА у розмірі 100% грошові суми, зазначеної у відповідних специфікаціях, виставлених ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, не пізніше десяти банківських днів, з дати отримання специфікацій. ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується передати товар не пізніше десяти банківських днів, починаючи з дати оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, на підставі Рахунку СФ-000013 від 20.11.2013 Покупцем згідно Платіжного доручення №468 від 27.11.2013 та Платіжного доручення №000002175 від 10.12.2013 було сплачено на користь Продавця кошти за Товар - принтери A4 Canon mobile РІХМА ІР100 with Portable Kit LK (1446B029) у кількості 7 одиниць, в сумі 21 979,94 грн. (Двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 94 коп.).

Також, згідно Рахунку-фактури №СФ-0000134 від 20.11.2013 за Договором поставки №201311201 від 22.11.2013 на користь Відповідача Позивачем було сплачено кошти у сумі 632,95 грн. за Товар - «Чернильница Canon PGI-35BR РІХМА іР100» у кількості 6 од., що підтверджується Платіжним дорученням №714 від 29.11.2013 (додається).

Проте, в порушення умов договору, Постачальником не виконано свого обов'язку щодо поставки вказаного товару.

За таких обставин, Позивач, направив Відповідачу Претензію №337/ks від 06.08.2014 із вимогою про повернення сплачених коштів в сумі 21979,95 грн., у повному обсязі протягом 7 (семи) днів з дати одержання Претензії.

Претензію №337/ks від 06.08.2014 відповідач одержав 19.08.2014, про що свідчить додана до позову копія Повідомлення про вручення поштового відправлення №0210505948747.

Проте, протягом 7 днів з дати одержання Претензії №337/ks від 06.08.2014, Відповідач коштів на рахунок Позивача не перерахував.

Зважаючи на викладене, станом на день подання позову Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу кошти, сплачені останнім за Договором, в сумі 22 612, 89 грн.

За таких обставин, позивач звернувся із даним позовом та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22 612, 89 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 526, 92 грн. - пені, 1 692, 76 грн. - штрафу, 505, 84 грн. - 3% річних, 2 640, 50 грн. - інфляційні втрати та 13 085, 23 грн. - реальні збитки

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору поставки № 201311201 від 20.11.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок за договором поставки № 201311201 від 20.11.2013 р. не виконав у повному обсязі, не поставивши на користь позивача товар на суму 22 612, 89 грн., що був оплачений позивачем у повному обсязі. Доказів іншого суду не надано.

Як встановлено у частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, Позивач, направив Відповідачу Претензію №337/ ks від 06.08.2014 із вимогою про повернення сплачених коштів, у повному обсязі протягом 7 (семи) днів з дати одержання Претензії.

Вказану Претензію №337/ks від 06.08.2014 відповідач одержав 19.08.2014, про що свідчить додана до позову копія Повідомлення про вручення поштового відправлення №0210505948747.

Проте, відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, суму грошових коштів позивачу не повернув.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 22 612, 89 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 692, 76 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 8.5. Договору, у випадку якщо Продавець порушить строки передачі Товару, Покупець має право стягнути з Постачальника штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що буде діяти на момент прострочення, від вартості непереданого Товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається з заявленої вимоги позивача, позивачем здійснено розрахунок суми штрафу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від вартості непереданого Товару за кожен день прострочення виконання.

Проте, згідно пункту 8.5. Договору сторонами визначено що штраф обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що буде діяти на момент прострочення, від вартості непереданого Товару.

Згідно аналізу даного пункту договору, суд зазначає, що сторонами визначено грошову суму, яка обчислюється у відсотках, станом на момент виникнення прострочення, від вартості непереданого товару, одноразову суму, а не суму, що розраховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для нарахування суми штрафу за період з 25.12.2014р. по 25.06.2014р. згідно наданого позивачем розрахунку.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми штрафу суд зазначає таке.

Як встановлено у пункті 4.1 Договору, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується передати товар не пізніше десяти банківських днів, починаючи з дати оплати.

Позивачем здійснено оплату товару у розмірі 21979,95 грн. - 10.12.2013р. Останній день виконання відповідачем свого обов'язку є 24.12.2013р. (10 банківських днів).

Таким чином, станом на 25.12.2013р. відповідачем прострочено виконання зобов'язання щодо поставки товару на суму 21 979, 94 грн.

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день - 0.036 % (Станом на 25.12.2013р.).

Таким чином, сума штрафу на момент прострочення, від вартості непереданого Товару становить - 7.83 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 7.83 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 526,92 грн., суд зазначає таке.

Позовну вимогу щодо стягнення з відповідача суми пені позивач обґрунтовує наступним.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (ст.ст. 1-2) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постачальник за отриманою у Претензії №337/ks від 06.08.2014 вимогою коштів в сумі 21979,94 грн. на рахунок Покупця у строк до 27.08.2014 (впродовж 7 днів з дати отримання вимоги) не повернув, а відтак, зобов'язується сплатити на користь Покупця пеню за прострочку платежу у розмірі: 526,92 грн.

Розглянувши дану позовну вимогу позивача, суд не вбачає підстав для задоволення останньої виходячи з такого.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює види забезпечення виконання зобов'язання. Так, згідно ч. 1 вказаної статті, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 Статті 546 ЦК України).

Як встановлено у статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено у абзаці 3-5, пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Передбачений частиною шостою статті 231 ГК України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Суд звертає увагу позивача, що до даних правовідносин що склались між позивачем та відповідачем відсутні спеціальні нормативні акта, які регулюють , нарахування пені.

За таких обставин, у даному випадку слід керуватись загальними нормами, що встановлені у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору поставки № 201311201 від 20.11.2013 р. суд звертає увагу позивача, що даним договором, не передбачено такого виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання, як стягнення пені.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 526,92 грн. в якості пені.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 505,84 грн. та 2640,50 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 505,84 грн. та обчислюються за період з 25.12.2013р. по 30.09.2014р. на суму заборгованості - 21979,94 грн. (розрахунок наявний у матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Момент виникнення прострочення оплати саме грошового зобов'язання позивачем визначено не вірно, оскільки, як вбачається з умов договору, та наявних у матеріалах справи доказів, обов'язок відповідача повернути грошові кошти (момент виникнення грошового зобов'язання) слід обчислювати з моменту направлення позивачем на адресу відповідача претензій із зазначеною вимогою. До моменту направлення вказаної претензії, за відповідачем, згідно умов договору, рахувався обов'язок щодо поставки позивачу Товару, обумовленого умовами договору.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що Претензію №337/ks від 06.08.2014 відповідач одержав 19.08.2014, про що свідчить додана до позову копія Повідомлення про вручення поштового відправлення №0210505948747, згідно якої позивач просив відповідача повернути сплачені кошти в сумі 21979,95 грн., у повному обсязі протягом 7 (семи) днів з дати одержання Претензії, днем прострочення сплати грошового зобов'язання, враховуючи норми ч.2. статті 530 ЦК України, слід вважати 27.08.2014р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 27.08.2014р. по 30.09.2014р. на суму заборгованості - 21979,94 грн., суд зазначає, що стягненню 3% річних підлягає грошова сума в розмірі 63,23 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у вказаній сумі.

Те саме стосується і вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань на суму прострочення виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань за період з 27.08.2014р. по 30.09.2014р. на суму заборгованості - 21979,94 грн., суд зазначає, що стягненню підлягає грошова сума в розмірі 637,42 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме у вказаній сумі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 13085,23грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною , яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з поданого позову та з пояснень представника позивача, вимогу про стягнення збитків, позивач обґрунтовує таким.

За результатом дослідження рівня цін на аналогічний товар на Інтернет ресурсах середня ціна принтера Canon mobile РІХМА ІР100 with Portable Kit LK (1446B029) становить 5 327.00 грн. Позивач також звернувся із запитами про надання комерційних пропозицій щодо поставки аналогічного товару до ряду постачальників, у відповідь на що, отримав пропозицію на поставку аналогічного товару за ціною 5009.31 грн. (з ПДВ) або 5 284,50 грн. (з ПДВ) за одиницю.

Таким чином, станом на поточну дату замовлення 7 одиниць принтерів Canon mobile РІХМА ІР100 with Portable Kit LK (1446B029) коштує Позивачу 35 065,17 грн. (5009,31 грн. х7). Відповідно Позивач буде змушений в результаті неправомірної поведінки Відповідача зробити додаткові витрати (понести реальні збитки) при купівлі необхідного товару на суму 13 085,23 грн. (35 065,17 грн.(реальна ціна товару станом на день подання позову) - 21 979, 94 грн. (ціна товару за Договором)).

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків , причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Розглянувши дану вимогу та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що позивачем не додано доказів які б станом на день розгляду справи свідчили про фактичне, понесення ним додаткових витрат внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання. Позивачем лише обґрунтовується можливе настання таких витрат в майбутньому, що згідно зазначених вище норм чинного ЦК України та ГК України не може слугувати підставою для відшкодування збитків, оскільки, фактично, останні позивачем не понесені.

Ураховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем не доведено факту понесення ним, станом на час розгляду справи, реальних збитків.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 13085,23грн. судом відмовлено.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД К" (03138, м. Київ, вул. Каменярів, буд. 28-А, ідентифікаційний код 36629748) на користь Дочірнього підприємства з 100%-ОЮ іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4-В, ідентифікаційний код 24940089) 22612 (двадцять дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 89 коп. основного боргу, 7 (сім) грн. 83 коп. штрафу, 63 (шістдесят три) грн. 23 коп. 3% річних, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 1037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 60 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 01.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева