Постанова

від 21.11.2014 по справі 810/6394/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2014 року Справа № 810/6394/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Крамаренко Ю.В., за участю:

представника позивача - Руднєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Беллайт" до про Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Беллайт" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.10.2014 № 0001902201/3527.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Беллайт" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64240 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16060 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 21 листопада 2014 року, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

За таких обставин, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беллайт" (ідентифікаційний код 32724643, місцезнаходження: 08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 3 Б) зареєстроване в якості юридичної особи 24.12.2003, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 30).

У жовтні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" за період з 01.05.2014 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.2014 № 2936/10-16-22-01/32724643 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" товарів та послуг не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за травень та червень 2014 року на загальну суму 64240 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди контролюючим органом здійснено аналіз інформації, що наведена у податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість, інформаційних базах Міністерства доходів і зборів України та первинних документах, що подані позивачем, а саме: договорі, актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) та видаткових і податкових накладних.

За результатами аналізу поданих позивачем первинних документів бухгалтерського і податкового обліку контролюючий орган дійшов висновку про те, що обставини, що свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" товарів та послуг та наявності зв`язку їх отримання із господарською діяльністю підприємства, відомостями, що викладені у вказаних документах, не підтверджено, оскільки позивачем до перевірки не надано належних документальних свідоцтв на підтвердження обставин, що свідчать про зберігання товарно-матеріальних цінностей, їх транспортування (товарно - транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на отримання товару), а також інших первинних документів, у зв'язку з чим неможливо встановити фактичне транспортування товару, вид продукції, перевезення якої здійснював контрагент позивача, маршрут перевезення тощо.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у ході контролюючого заходу також прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів доходів і зборів про господарську діяльність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" та про характер його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно:

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Широко" (контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг") за податковою адресою та неподання ним протягом травня-липня 2014 року податкової звітності;

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Широко" (контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг") достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" об'єктів оподаткування податком на додану вартість за період січень-липень 2014 року з огляду на відсутність у ході проведення перевірки його контрагента - постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Широко" доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - ТОВ "Український центр послуг" є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що угоди, за якими ТОВ "Український центр послуг" зобов'язалось надати позивачу товари та послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 19650 грн. 00 коп. та червень 2014 року на суму 44590 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 № 0001902201/3527, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 80300 грн. 00 коп., з яких: 64240 грн. 00 коп. - за основним платежем, 16060 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ "Український центр послуг" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, судом з метою всебічного та об`єктивного вирішення справи було витребувано у позивача відомості стосовно формування податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів і послуг із його господарською діяльністю, а також докази зберігання, обробки і реалізації (використання) отриманих від його контрагента товарно - матеріальних цінностей та документальне підтвердження транспортування товару.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

У квітні 2014 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" договір від 28.04.2014 № 124/04, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати доручені позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Умовами наведеного вище правочину передбачено, що перевезення вантажу здійснюється після оформлення заявок на перевезення із зазначенням найменування, виду, кількості (об'єм, маса) вантажу, умов та строків перевезення, способу, місця і часу завантаження (розвантаження).

Розрахунки між вказаними суб'єктами господарювання відповідно до пункту 4.1. договору від 28.04.2014 № 124/04 здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" протягом п'яти банківських днів з моменту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" відповідного рахунку-фактури та оригіналів документів (товарно-транспортних накладних, довіреностей від вантажоодержувача на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання - передачі виконаних послуг, податкових накладних та ін.)

На виконання умов наведеного вище договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" підписано протокол узгодження вартості перевезення вантажу та експедиційно-транспортних послуг (додаток № 1 до договору).

У травні - червні 2014 року сторонами правочину складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2014 № ОУ-0001249 на загальну суму 117900 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 19650 грн. 00 коп.; 30.06.2014 № ОУ-0016038 на загальну суму 142800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 23800 грн. 00 коп.

Перерахування коштів у загальному розмірі 260700 грн. 00 коп. на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" за призначенням платежу «сплата за транспортні послуги згідно договору № 124/04 від 28.04.2014» здійснено позивачем у період з 05.05.2014 по 19.06.2014 (копії платіжних доручень (а.с. 88-98).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" у складі ціни послуг, представником позивача надано суду копії виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" податкових накладних від 05.05.2014 № 363 на загальну суму 17400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2900 грн. 00 коп.; 07.05.2014 № 364 на загальну суму 18000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3000 грн. 00 коп.; 13.05.2014 № 365 на загальну суму 21000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3500 грн. 00 коп.; 14.05.2014 № 366 на загальну суму 21000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3500 грн. 00 коп.; 27.05.2014 № 367 на загальну суму 40500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6750 грн. 00 коп.; 02.06.2014 № 404 на загальну суму 12000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2000 грн. 00 коп.; 05.06.2014 № 405 на загальну суму 23400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3900 грн. 00 коп.; 13.06.2014 № 406 на загальну суму 42600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7100 грн. 00 коп.; 18.06.2014 № 407 на загальну суму 33600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5600 грн. 00 коп.; 19.06.2014 № 408 на загальну суму 31200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5200 грн. 00 коп. (а.с. 78-87).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2014 року позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" цеглу керамічну М-100. Придбання вказаного товару здійснювалось без укладання договорів на підставі виписаного контрагентом позивача рахунку на оплату від 24.04.2014 № 554 на загальну суму 270000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 45000 грн. 00 коп.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 24.06.2014 № 192 на загальну суму 50490 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8415 грн. 00 коп., 25.06.2014 № 193 на загальну суму 41850 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6975 грн. 00 коп. та 27.06.2014 № 194 на загальну суму 32400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5400 грн. 00 коп.

З даних акта перевірки вбачається, що за результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" виписано податкові накладні від 24.06.2014 № 409 на загальну суму 50490 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8415 грн. 00 коп., 25.06.2014 № 410 на загальну суму 41850 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6975 грн. 00 коп. та 27.06.2014 № 411 на загальну суму 32400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5400 грн. 00 коп. (належним чином засвідчені копії податкових накладних, як і докази оплати за поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" товарно-матеріальні цінності, представником позивача під час судового розгляду справи суду надано не було).

Податок на додану вартість у загальній сумі 64240 грн. 00 коп. за наведеними вище господарськими операціями включено позивачем до податкового кредиту за травень, червень 2014 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що подання до контролюючих органів документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, є обов`язком платника податків.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом та не було спростовано представником позивача в ході судового розгляду справи, первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" матеріальних цінностей, їх обліку на складі, подальшого зберігання, обробки та реалізації у ході перевірки позивачем не надано, належних та допустимих причин неможливості подання таких документів не наведено.

Крім того, судом встановлено, що подані позивачем до податкового органу у ході контролюючого заходу первинні документи формально оформлюють господарські відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг", проте зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарських операцій.

Так, судом встановлено, що жодних належних та допустимих доказів прийняття товарно-матеріальних цінностей, письмових замовлень, графіків поставок та інших документальних свідоцтв, які б дозволяли встановити кількість партій товару, адресу та дату доставки позивачем у ході перевірки та під час фіксації її наслідків позивачем не подано.

З матеріалів справи також вбачається, що відомості про вартість наданих послуг, що містяться в реєстрі до акту виконаних робіт за травень 2014 року, не відповідають узгодженій відповідно до додатку № 1 до договору від 28.04.2014 № 124/04 (а.с. 74) вартості перевезень вантажу за кожним із маршрутів, та містять розбіжності у визначенні відстані перевезень (203 км та 320 км за маршрутами "Лубни-Київ" та "Харків-Київ", відповідно, у протоколі узгодження вартості перевезення вантажу і 210 км та 445 км за цими ж маршрутами у реєстрі до акту.)

Позивачем також не надано податковому органу документів, які в силу положень укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" договору від 28.04.2014 № 124/04 є обов`язковими до складання, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури на оплату послуг з перевезення, довіреності від вантажоодержувача на отримання товарно-матеріальних цінностей, заявки (із зазначенням найменування, кількості вантажу, умов і строків перевезення, способу, місця і часу завантаження (розвантаження), а також реєстру до акту виконаних робіт за червень 2014 року.

Жодних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Беллайт" скористалось правом на подання цих документів до прийняття відповідачем рішення, у тому числі на стадії подання заперечень до акта перевірки, позивачем не наведено.

Суд також звертає увагу на те, що податкова накладна в силу приписів пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до умов договору від 28.04.2014 № 124/04, розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента позивача протягом п'яти банківських днів з моменту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" відповідного рахунку-фактури та оригіналів документів (товарно-транспортних накладних, довіреностей від вантажоодержувача на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання - передачі виконаних послуг, податкових накладних та ін.)

Здійснення попередньої оплати (авансу) наведеним вище договором не передбачено.

Таким чином, у даному випадку податкова накладна має складатись на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.

Водночас, судом встановлено, що податкові накладні виписано контрагентом позивача за відсутності на дату їх виписки документів, які б підтверджували обсяг наданих ним за відповідний період на користь позивача послуг з перевезення, та які в силу положень укладеного ним з позивачем договору від 28.04.2014 № 124/04 є обов`язковими до складання.

Судом також не приймаються до уваги посилання представника позивача на договори поставки, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "БП-4КМБ-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс", як на доказ використання придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" товарів (цегли) та послуг з перевезення вантажу, оскільки відомості, що містяться у поданих суду копіях цих договорів та виписаних на підставі договорів видаткових накладних, не утворюють підстав вважати, що об'єктом продажу був саме той товар, що раніше придбавався позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" та/або щодо якого цим підприємством надавались послуги з перевезення.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Враховуючи, що факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Беллайт» товарів та послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр послуг" не підтверджено позивачем документально, зважаючи на те, що наявні у позивача первинні документи не містять відомостей, необхідних для надання їм юридичної сили та доказовості, висновки контролюючого органу про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Беллайт" податкового кредиту за травень та червень 2014 року у сумі 64240 грн. 00 коп. суд вважає цілком обґрунтованими.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.10.2014 № 0001902201/3527, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 80300 грн. 00 коп. (64240 грн. 00 коп. - за основним платежем; 16060 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), носить майновий характер, у зв`язку з чим розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 1827 грн. 00 коп.

Оскільки позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., решта суми судового збору стягненню з позивача до Державного бюджету України не підлягає.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 26 листопада 2014 року.