Постанова

від 17.11.2014 по справі 804/9540/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 804/9540/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: прдставників позивача представника відповідача Оліфіренко Г.Ю., Ліпатова О.П. Шевченко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранмонтажсервіс" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08 липня 2014 року надійшла з Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Кранмонтажсервіс») до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення за формою «Р» від 09.04.2012 р. №0000022302, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 347 130 грн.; від 09.04.2012 р. №0000032301, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 433 913 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кранмонтажсервіс» відповідачем було складено акт №30/220/32098115 від 27.03.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кранмонтажсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сервіспрінт» за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р., в якому відповідачем зроблено висновки щодо нікчемності договору купівлі -продажу №110111/18 від11.01.2011 року, укладений між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «Сервіспрінт», щодо відсутності первинних документів, що відображають реальність господарських операцій та як наслідок порушення ТОВ «Кранмонтажсервіс» пункту 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 433 912, 50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки безпідставними, необґрунтованими та протиправними, а прийняті податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву, наявне у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступні обставини.

В період з 14.03.2012 року по 20.03.2012р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кранмонтажсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сервіспрінт» за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №30/220/32098115 від 27.03.2012р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс», код за ЄДРПОУ 32098115 з питань взаємовідносин з ТОВ «Сервіспрінт»(код ЄДРПОУ 34370249) за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. (далі - акт перевірки), в якому відповідачем зроблено висновки щодо нікчемності договору купівлі-продажу №110111/18 від 11.01.2011 року, укладений між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «Сервіспрінт», щодо відсутності первинних документів, що відображають реальність господарських операцій та як наслідок порушення ТОВ «Кранмонтажсервіс» пункту 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 433 912, 50 грн. та порушення ТОВ «Кранмонтажсервіс» ст. 198.3 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2011 року на суму 347130 грн. В результаті проведення зазначеної перевірки відповідачем прийняті повідомлення рішення за формою «Р» від 09.04.2012р. №0000022302 та №0000032301.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Відповідно до матеріалів справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. позовні вимоги ТОВ «Кранмонтажсервіс» задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012 р. №0000022302 та від 09.04.2012 р. №0000032301, прийняті відповідачем.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 р. апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. - без змін.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга від Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України, суд касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 27 березня 2011 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

1. неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

2. відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

3. облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

4. здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

5. відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначив, що докази, на які послались суди попередніх інстанцій на обґрунтування рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Так, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, на підтвердження вказаних обставин відповідач посилався на порушення кримінальної справи за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно Директора ТОВ «Сервіспрінт», яка в ході досудового розслідування пояснила, що була номінальним директором зазначеного підприємства, жодних документів первинного обліку та документів звітності не підписувала, господарську діяльність від імені ТОВ «Сервіспрінт» не здійснювала.

Також відповідач зазначив про відсутність доказів транспортування придбаного у ТОВ «Сервіспрінт» товару (вугілля), що, на його думку, свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом оформлювались лише документально та не були реальними.

Так, як слідує із матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи свої висновки, викладені в акті перевірки від 27 березня 2012 року №30/220/32098115, про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, пункту 198.3статті 198 ПК України зазначив, що оформлення господарських операцій між позивачем та його контрагентом мало на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди і не було спрямоване на отримання прибутку, що є визначальною ознакою здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження вказаних висновків відповідач послався на те, що реалізація придбаного у ТОВ «Сервіспрінт» товару відбувалась за значно нижчою ціною, аніж придбавалась.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.07.2013 р. для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судом було запропоновано позивачу та відповідачу з власної ініціативи надати докази, що мають суттєве значення для прийняття рішення по справі та можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Однак, суд зазначає, що жодних нових доказів до суду ані від позивача, ані від відповідача до суду не надійшло.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Під час нового розгляду справи суд врахував викладене, всебічно і повно з'ясував і перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, та прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2014 року

Суддя Н.В. Захарчук