Постанова

від 03.12.2014 по справі 810/6376/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року №810/6376/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Кисельов Д.С. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспіслької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Київській області від 2 липня 2014 року №0000951520.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки податковий орган дійшов помилкового висновку про наявність у товариства податкового боргу та факту несвоєчасної сплати податкового зобов'язання за квітень 2014 року. Позивач наголошував на тому, що зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року товариством сплачене у строки, передбачені законом, що підтверджується платіжним дорученням. А тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій немає.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що проведеною перевіркою позивача встановлено факт несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №004088210 та унаслідок чого у товариства виникла недоїмка по сплаті чергових платежів за квітень 2014 року. Тому, податковим органом правомірно були застосовані до позивача штрафні санкції.

3 грудня 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому відповідач просив відмовити в адміністративному позові та здійснювати розгляд справи без участі представника Бориспільської ОДПІ ДФС у Київській області.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» 27 липня 2006 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ №118538 (а.с. 53).

Як вбачається із матеріалів справи, 10 червня 2014 року, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Фіге Україна» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом перевірки про несвоєчасну сплату від 10 червня 2014 року №93/10-04-15-20/34536243 (надалі - акт перевірки)(а.с. 12).

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, протягом строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу.

За висновками акту перевірки, граничним строком сплати зобов'язання визначено 9 квітня 2014 року, дата сплати - 21 травня 2014 року. Таким чином, кількість днів затримки склала 42 дні.

На підставі висновків акту перевірки, та в порядку статті 126 Податкового кодексу України, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 липня 2014 року №0000951520, яким за затримку на 42 дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 222699,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 44539,80 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 12 вересня 2014 року №2224/10/10-36-10-01-04/721 (а.с. 13-14) та Державної фіскальної служби України від 27 жовтня 2014 року №5626/6/99-99-10-01-02-25 (а.с. 15-17), податкове повідомлення-рішення від 2 липня 2014 року №0000951520 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

В силу положень статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до пункту 37.2. статті 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1. статті 38 ПК України)

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість передбачено статтею 203 Податкового кодексу України.

Пунктами 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Водночас, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків відповідно до статті 126 Податкового кодексу України притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до акту перевірки та розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с. 11), штрафні санкції у розмірі 44539,80 грн. до ТОВ «Фіге Україна» застосовані за затримку на 42 дні сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, строк сплати якого настав 9 квітня 2014 року.

Судом встановлено, що 9 квітня 2014 року, відповідно до висновку Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в картці особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ «Фіге Україна» збільшене грошове зобов'язання у розмірі 1540987,30 грн. основного платежу та 302533,00 грн. штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0040882210 (а.с. 91-100).

Як пояснив представник позивача, податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року прийняте за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ «Фіге Україна», що оформлена актом від 20 червня 2012 року №224/23-2/34536243.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року №2а-6384/12/1070 податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0040882210 визнано протиправним і скасовано (а.с. 18-28).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року задоволено апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року №2а-6384/12/1070 скасовано (а.с. 29-32).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29 вересня 2014 року Постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року скасовано, а справу №2а-6384/12/1070 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 33-38).

Таким чином, у період з 11 липня 2013 року по 29 вересня 2014 року податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0040882210, яким позивачу визначене грошове зобов'язання у розмірі 1845915,00 грн., у тому числі 1543382,00 грн. основного платежу і 302533,00 грн. штрафу, мало статус узгодженого. За таких обставин, станом на 9 квітня 2014 року, у позивача утворилась заборгованість всього у розмірі 1928793,06 грн., у тому числі 85272,76 грн. пені (а.с. 91, зворотній бік).

19 травня 2014 року позивачем до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 299846,00 грн. (а.с. 39-42).

Згідно квитанції №2, вказану декларацію прийнято відповідачем 20 травня 2014 року (а.с. 43).

21 травня 2014 року ТОВ «Фіге Україна» за платіжним дорученням №2172 сплатило 299846,00 грн. податку на додану вартість, визначену в декларації за квітень 2014 року (а.с. 45).

Суд зазначає, що подавши декларацію з податку на додану вартість 19 травня 2014 року та сплативши відповідну суму 21 травня 2014 року позивачем дотримані строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу.

Разом з тим, як вбачається з КОР позивача, суму у розмірі 77147,00 грн., сплачену за платіжним дорученням від 21 травня 2014 року №2172, зараховано у зменшення боргу за штрафними санкціями (302533,00 грн.), що виник на підставі ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210 і залишився непогашеним з моменту отримання податковим органом попереднього платежу у розмірі 225386,00 грн. за платіжним дорученням від 28 квітня 2014 року №1904. А решту суми у розмірі 222699,00 грн. зараховано у зменшення боргу за основним платежем по ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210.

Отже, у позивача виникла недоїмка по сплаті чергових платежів за квітень 2014 року, а відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від 222699,00 грн., тобто суми, що зарахована в рахунок сплати основного боргу після повного погашення боргу за штрафною санкцією відповідно до ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210.

Суд звертає увагу, що у силу пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Даним положенням кореспондують приписи пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, відповідно до якого при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суд зазначає, що оскільки станом на момент здійснення платежу з податку на додану вартість за квітень 2014 року податкове зобов'язання за ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210 було узгодженим, податковий орган правомірно не зарахував суму відповідно до платіжного доручення від 21 травня 2014 року №2172 в рахунок погашення поточного податкового зобов'язання, а спрямував на погашення чинного на той час податкового боргу.

Разом з тим, суд звертає увагу на недотримання відповідачем порядку і черговості зарахування сплачених платником податків коштів в рахунок погашення податкового боргу відповідно до ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210, що у свою чергу вплинуло на розрахунок суми штрафних санкцій..

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Водночас, за змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, моментом узгодження рішення контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов'язання є дата вступу рішення за наслідками оскарження у законну силу.

З матеріалів справи слідує, що рішення суду, яким завершилась процедура узгодження ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210 вступило у законну силу 11 липня 2013 року згідно Постанови Київського апеляційного адміністративного суду №2а-6384/12/1070 від 11 липня 2013 року. Відтак, визначене вказаним рішенням сума грошового зобов'язання підлягала сплаті протягом 10 днів, тобто граничним строком сплати зобов'язання було 22 липня 2013 року.

Натомість, податковий кодекс не передбачає встановлення граничних строків податковим органом на власний розсуд, виходячи лише із дати внесення відповідних сум заборгованості до карток особових рахунків платника податків.

Суд також зауважує, що відповідач у якості підстав визначення граничного строку сплати грошового зобов'язання посилається на висновок №3902/15-2, датований 14 серпня 2014 року. Однак пояснити, що саме за висновок мав на увазі відповідач та обґрунтувати підставу для початку розрахунку штрафних санкцій саме з 9 квітня 2014 року, не зміг.

Суд зазначає, що у силу положень статті 126 Податкового кодексу України, базою для розрахунку штрафних санкцій є сума погашеного податкового боргу, а відсоток встановлюється в залежності від кількості днів затримки.

Як встановлено судом, штрафні санкції відповідачем вирахувані із суми, що зарахована в рахунок сплати основного боргу після повного погашення боргу за штрафною санкцією за ППР від 14 грудня 2012 року №0040882210.

Проте, викладеними положеннями податкового законодавства передбачено, що спершу погашається сума основного платежу, а лише потім заборгованість із штрафних санкцій.

Відтак, суд зазначає, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, що виник за податковим повідомленням-рішенням слід було розраховувати виходячи із суми у розмірі 299846,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розраховуючи штрафні санкції, застосовані спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем невірно визначений граничний строк сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, і невірно обрано базу для розрахунку штрафних санкцій, тим самим, зроблено невірний вибір розміру штрафу.

Втім, суд відхиляє доводи представника позивача, щодо відсутності підстав для застосування до ТОВ «Фіге Україна» штрафних санкцій, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що як на момент винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, так і на момент подачі відповідної податкової декларації за квітень 2014 року і сплати зобов'язання, позивач мав податковий борг, який не був погашений у визначений законом строк.

Враховуючи, що суд не наділений повноваженнями підміняти податковий орган та самостійно визначати розмір штрафних санкцій та з огляду на те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 2 липня 2014 року №0000951520 вцілому.

Однак, суд зазначає, що дана обставина не перешкоджає податковому органу визначити суму грошового зобов'язання позивача в порядку і спосіб, встановленому законом.

Суд також бере до уваги, що станом на момент звернення позивача до суду і постановлення рішення у справі, податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0040882210, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2014 року, є неузгодженим.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував належними і достатніми доказами правомірності прийнятого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із меж позовних вимог, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 2 липня 2014 року №0000951520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» (ідентифікаційний код 34536243) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 9 грудня 2014 року