Рішення

від 04.12.2014 по справі 920/1789/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.2014 Справа № 920/1789/14 Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/1789/14:

за позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку

«Укрпошта» в особі Сумської дирекції, м. Суми,

до відповідача: Буймерівської сільської ради Тростянецького району Сумської

області, с. Буймер, Тростянецький район, Сумська область,

про стягнення 7 393 грн. 80 коп.,

Представники сторін:

Від позивача: представник Лобода О.Г. ( довіреність № 12-102 від 14.04.2014 року);

Від відповідача: не з'явився;

.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5110 грн. 79 коп. заборгованості за договором від 12.12.2013 року № 06-1340, а також судовий збір.

10 листопада 2014 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог № 13-11-494 від 07.11.2014 року, в якій просить суд стягнути з відповідача 7 393 грн. 80 коп., в тому числі 5 110 грн. 79 коп. основного боргу, 935 грн. 27 коп. - пені, 133 грн. 17 коп. 3 % річних, 357 грн. 76 коп. 7 % штрафу та 856 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань, а також судовий збір.

Враховуючи право позивача, відповідно до положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду.

Представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення відповідачеві 29.10.2014 року та 17.11.2014 року поштових відправлень, а саме ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/1789/14 від 23.10.2014 року та ухвали господарського суду Сумської області № 920/1789/14 від 10.11.2014 року (а.с.17, 30).

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

12 грудня 2014 року між сторонами було укладено договір на передплату періодичних видань № 06-1620/06-1340, відповідно до якого позивач зобов'язався прийняти передплату на 2014 рік у будь-якому відділенні поштового зв'язку, а відповідач в свою чергу оплатити передплату періодичних видань.

Відповідно до приписів пункту 3.2 договору, відповідач зобов'язуються перерахувати грошові кошти позивачеві у безготівковій формі, згідно повідомлення про оплату вартості періодичних видань по відомчій передплаті, в сумі 5 110 грн. 79 коп., шляхом 100% попередньої оплати послуг протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи 2 грудня 2013 року відповідач надав позивачеві гарантійний лист № 363, в якому просить позивача провести попередню оплату періодичних видань на 2014 рік на суму 5 110 грн. 79 коп. та гарантує оплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив вартість періодичних видань, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 110 грн. 79 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до акту звірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 року, підписаного обома сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 110 грн. 79 коп. (а. с. 10).

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за періодичні видання, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 110 грн. 79 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягненню з відповідача на підставі статті 231 Господарського кодексу України, 935 грн. 27 коп. пені та 7%. штрафу у розмірі 357 грн. 76 коп.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі.

Згідно пункту 4.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Отже у договорі сторони письмово не передбачили конкретної відповідальності у вигляді пені та штрафу за несвоєчасну оплату періодичних видань, розміру таких штрафних санкцій та бази їх нарахування.

Разом з цим, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. (пункт 2.2. постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З огляду на вищевказане, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 935 грн. 27 коп. пені та 357 грн. 76 коп. штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 133 грн. 17 коп. та інфляційні нарахування в сумі 856 грн. 81коп..

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 110 грн. 79 коп. заборгованості, 856 грн. 81 коп. інфляційних нарахувань та 133 грн. 17 коп. 3% річних.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення пені в сумі 935 грн. 27 коп. та штрафу в сумі 357 грн. 76 коп., суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 507 грн. 49 коп. за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Буймерівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (42632, Сумська область, Тростянецький район, с. Буймер, вул. Леніна, 34, код 04391701) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції (40003, м. Суми, пл.. Привокзальна, 5 код 22981300) 5 110 грн. 79 коп. заборгованості, 856 грн. 81 коп. інфляційних витрат, 133 грн. 17 коп. 3% річних та 1 507 грн. 49 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 935 грн. 27 коп. пені та 357 грн. 76 коп. штрафу - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2014 року.

Суддя С.В. Заєць