Рішення

від 02.12.2014 по справі 921/1220/14-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2014 р.Справа № 921/1220/14-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-б, м. Тернопіль

до відповідача: Фермерського господарства "Апостол", с. Григорів Монастириського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 69 873 грн. 94 коп..

За участю представників сторін

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-б, м. Тернопіль звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до фермерського господарства "Апостол", с. Григорів Монастириського району Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 69 873 грн. 94 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконав умови договору купівлі-продажу № 14ч/2 від 14 червня 2013 року, а саме не здійснив повної оплати за поставлений товар, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 183 грн. 70 коп., на яку нараховані 27 738 грн. 42 коп. - штраф, що становить 25 % від суми боргу, 4 272 грн. 25 коп. - пеня, 1 507 грн. 59 коп. - 3 % річних та 6 171 грн. 98 коп. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18 листопада 2014 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02 грудня 2014 року.

Представники сторін в судове засідання 02 грудня 2014 року не з"явились, хоча про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи). Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень чи спростувань щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Водночас, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі представників сторін відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

14 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" /надалі Постачальник/ та фермерським господарством "Апостол" /надалі Покупець/ було укладено договір купівлі-продажу № 14ч/2, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується передати у власність Покупцю засоби захисту рослин та/або мікродобрива, стимулятори росту рослин, насіння, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обумовлюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатком до цього договору.

На виконання умов даного договору постачальником товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" передано, а покупцем фермерським господарством "Апостол" отримано згідно видаткової накладної № 191 від 12 серпня 2013 року товар - гліфат в кількості 1 000 л., органо-мінеральне добриво "сила життя" в кількості 150 л., альфа Маїс в кількості 0,2 кг., базоран в кількості 20 л., таргон S в кількості 15 л., тренд в кількості 5 л. на загальну суму 69 968 грн. 70 коп.. Відповідно до додатку № 1 від 14.06.2013 р. строк оплати за товар встановлено до 01 жовтня 2013 року.

Також, на виконання умов даного договору постачальником товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" передано, а покупцем фермерським господарством "Апостол" отримано згідно видаткової накладної № 192 від 12 серпня 2013 року товар - гліфат в кількості 600 л., естет 905, к.е. в кількості 120 л., регалон S в кількості 30 л. на загальну суму 39 785 грн. 50 коп.. Відповідно до додатку № 2 від 03.07.2013 р. строк оплати за товар, а саме: гліфат в кількості 500 л. та естет 905, к.е. в кількості 100 л. встановлено до 25 вересня 2013 року. Відповідно до додатку № 3 від 22.07.2013 р. оплата за товар, а саме: гліфат в кількості 100 л., естет 905, к.е. в кількості 20 л. та регалон S в кількості 30 л. встановлено до 20 вересня 2013 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 01 листопада 2013 року та 04 лютого 2014 року відповідачем відповідно до умов договору здійснено часткову оплату в сумі 39 785 грн. 00 коп. та 39 785 грн. 40 коп., відповідно. Втім, відповідних доказів суду не надано.

Відповідно до п. 2.5. договору покупець здійснюючи оплату за товар, зобов"язаний вказувати в призначені платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримався цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рамках якого договору та/або специфікації зараховувати платіж покупця.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем не вказано номера специфікації до договору, а тому суму в розмірі 39 785 грн. 00 коп. ним зарахувало згідно додатку № 1 від 14.06.2013 р. до договору, в погашення богру за видатковою накладною № 191 від 12 серпня 2013 року, а суму в розмірі 39 785 грн. 40 коп. зарахувало згідно додатку № 2 від 03.07.2013 р. та згідно додатку № 3 від 22.07.2013 р. до договору, в погашення боргу за видатковою накладною № 192 від 12 серпня 2013 року.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до господарського суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем згідно договору купівлі-продажу № 14ч/2 від 14 червня 2013 року в сумі 30 183 грн. 70 коп., яка підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов договору купівлі-продажу № 14ч/2 від 14.06.2013 р. та вимог законодавства, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару не виконав в повному обсязі, а тому, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за вищезазначеним договором в сумі 30 183 грн. 70 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача, за порушення умов договору, штраф в розмірі 27 738 грн. 42 коп., що становить 25 % від суми боргу та пеню в розмірі 4 272 грн. 25 коп.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін» . А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2.1. договору покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25 % від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 7.4. договору сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов"язання повинно було бути виконане.

Розглянувши та перевіривши представлені розрахунки штрафу в розмірі 25 % від суми боргу та пені, судом здійснено власні розрахунки та встановлено, що до задоволення підлягає до стягнення з відповідача штраф в розмірі 25 % від суми боргу в розмірі 27 438 грн. 42 коп. та пеню в розмірі 4 270 грн. 97 коп. (відповідні розрахунки додаються).

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 1 507 грн. 59 коп. 3% річних та 6 171 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р. на суму 69 968 грн. 70 коп.; за період з 01.11.2013 р. по 27.10.2014 р. на суму 30 183 грн. 70 коп.; за період з 25.09.2013 р. по 03.02.2014 р. на суму 30 953 грн. 70 коп. та за період з 20.09.2013 р. по 03.02.2014 р. на суму 8 831 грн. 34 коп..

Розглянувши та перевіривши представлені розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, судом здійснено власні розрахунки та встановлено, що до задоволення підлягає стягнення з відповідача заявлених позивачем 3% річних в розмірі 1 506 грн. 59 коп. та підлягає стягнення з відповідача 5 928 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань (відповідні розрахунки додаються).

За таких обставин в частині позовних вимог про стягнення 300 грн. 00 коп. штрафу в розмірі 25 % від суми боргу, 1 грн. 28 коп. пені, 1 грн. 00 коп. - 3 % річних та 243 грн. 67 коп. інфляційних нарахувань в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за поставлений товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення часткового, в сумі 69 327 грн. 99 коп., з яких: 30 183 грн. 70 коп. - основний борг; 27 438 грн. 42 коп. штраф в розмірі 25 % від суми боргу; 4 270 грн. 97 коп. пеня; 1 506 грн. 59 коп. - 3% річних та 5 928 грн. 31 коп. - інфляційні нарахування. В решті позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК судові витрати покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фермерського господарства "Апостол", с. Григорів Монастириського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 35172510 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 37556849 - 30 183 грн. 70 коп. - основний борг; 27 438 грн. 42 коп. штраф в розмірі 25 % від суми боргу; 4 270 грн. 97 коп. пені; 1 506 грн. 59 коп. - 3% річних, 5 928 грн. 31 коп. - інфляційні нарахування та 1 812 грн. 72 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позовних вимог відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання - 08.12.2014 р./ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук