Рішення

від 02.12.2014 по справі 922/4742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 922/4742/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес, ЛТД" (ТОВ) м. Харків до Приватного підприємства "Золотий Лев Маркетинг", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 56776,49 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Демура І.Б., дов. від 02.10.2014 року.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Науково-виробниче підприємство "Хартрон - Експрес, ЛТД" (ТОВ) м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Золотий Лев Маркетинг", м. Харків, в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №03/14 від 01.01.2014р. в сумі 56776,49 грн., з яких: 22713,60 грн. - орендна плата, 9131,62 грн. - відшкодування комунальних платежів та витрат з надання послуг з вивезення сміття, 24593,91 грн. - пеня, 391,26 грн. - 3% річних, 2946,10 грн. - індекс інфляції. Також позивач просить суд стягнути на свою користь судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.11.2014р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2014р., розгляд справи відкладався на 02.12.2014р. об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 02.12.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази про справі (вх. № 43036), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 02.12.2014р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Матеріали справи містять поштове повідомлення № 033790/2 про отримання відповідачем ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 30.10.2014р.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 02.12.2014р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2013р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2014р. між Науково-виробничим підприємством "Хартрон - Експрес, ЛТД" (ТОВ) (орендодавцем, позивач) та Приватним підприємством "Золотий Лев Маркетинг" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежилого приміщення №03/14 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Академіка Проскури, 1 у корпусі №100 (Будівля 2) загальною площею 109,20 м2 .

Даний договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.

Факт передачі орендованого приміщення відповідачу підтверджується Актом прийому - передачі від 01 січня 2014 року (Додаток №2 до Договору оренди №03/14 від 01 січня 2014 року), який складено сторонами, відповідно до умов розділу 2 договору, підписано уповноваженими представниками та завірено печатками сторін.

Пунктом 3.2. розділу 3 договору визначено, що відповідач зобов'язується оплатити позивачу за користування орендованим приміщенням, протягом встановленого цим договором строк, щомісячно орендну плату в сумі 2366,00 грн., крім того ПДВ 20% - 473,20 грн., всього с ПДВ - 2839,20 грн., виходячи з розрахунку 21,67 грн., крім того ПДВ 20% - 4,33 грн., всього з ПДВ - 26,00 грн. в місяць за один квадратний метр площі.

На підставі пункту 3.3. розділу 3 договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання компенсувати орендодавцю вартість комунальних послуг (теплоенергія, водовідведення, електроенергія, вивіз ТБО) на підставі розрахунків відшкодування комунальних послуг, відповідно до додатку №3, згідно виставлених рахунків позивача. При цьому сторонами встановлено, що вартість може змінюватись, у разі зміни тарифів організацій, які надають послуги і/або інших факторів, що впливають на вартість послуг.

Відповідно до п.9.2. договору, в разі прострочки по сплаті орендних платежів, відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми невнесеного платежу за кожен день прострочки.

Як зазначив позивач, за період з 31 січня 2014 року по 23 вересня 2014 року, відповідач мав сплатити позивачу грошові кошти в сумі 31845,22 грн., з яких: 22713,60 грн. - орендної плати, 9131,62 грн. - відшкодування комунальних платежів та витрат по забезпеченню з надання послуг з вивезення сміття.

Зазначені суми заборгованості за договором договір оренди нежилого приміщення №03/14 від 01.01.2014р., підтверджуються укладеними та підписаними сторонами актами по оренді нежитлового приміщення та відшкодуванню комунальних послуг, які щомісячно підписувались керівниками орендаря та орендодавця.

Проте, Відповідачем не було сплачено зазначену вище суму в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було вручено відповідачу повідомлення (вих. №69000/968 від 24 червня 2014 року) про наявність заборгованості, із вимогою сплатити зазначену суму заборгованості.

Дана вимога позивача залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, нарахувавши відповідачу за невиконання зобов'язання за договором оренди, в сумі 31845,22 грн., пеню в розмірі 21593,91 грн., 391,26 грн. - 3% річних, 2946,10 грн. - інфляційні втрати.

На дату розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач, за період з 31 січня 2014 року по 23 вересня 2014 року, 22713,60 грн. - орендної плати та 9131,62 грн. - відшкодування комунальних платежів та витрат по забезпеченню з надання послуг з вивезення сміття, не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати та відшкодуванню комунальних послуг за договором оренди № 03/14 від 01.01.2014р., укладеним між сторонами даного спору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості з орендної плати та відшкодуванню комунальних послуг, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодуванню комунальних послуг на загальну суму 31845,22 грн., правомірні, обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.2. договору, в разі прострочки по сплаті орендних платежів, відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми невнесеного платежу за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором оренди № 03/14 від 01.01.2014р., позивач нарахував відповідачеві пеню, за період з 13.02.2014р. по 15.09.2014р, яка складає 21593,91 грн.

На вимогу господарського суду, відповідачем зроблено розрахунок суми пені, відповідно до ст. 343 ГК України, та з урахуванням п. 9.2. договору оренди, яким передбачено нарахування пені на суму заборгованості з орендної плати.

Таким чином, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми пені, та перевіривши правильність його нарахування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, станом на 20.10.2014р., суму пені в розмірі 1790,95 грн., розмір якої відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору оренди № 03/14 від 01.01.2014р.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором оренди зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1790,95 грн. підлягає стягненню на користь позивача. В задоволенні решти пред'явленої до стягнення суми пені, суд відмовляє, як такої, що безпідставно нарахована.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з 13.02.2014р. по 15.09.2014р. нараховано 3% річних в розмірі 391,26 грн. та суму інфляційних втрат за період з 13.02.2014р. по 20.10.2014р. в розмірі 2946,10 грн. Надані розрахунки перевірені судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес, ЛТД" (ТОВ) підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 15, 16, 204, 509, 525, 530, 598, 610-612, 625 629, 627, 628, 631, 651, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 188, 202-205, 232, 286, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Золотий Лев Маркетинг" (61118,м. Харків, пр. Тракторобудівників, б. 94-Б, кв. 118, код ЄДРПОУ 36224412) на користь Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Експрес ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю) суму заборгованості за договором оренди № 03/14 від 01.01.2014р. в розмірі 31845,22 грн., пеню в розмірі 1790,95 грн., 3% річних в розмірі 391,26 грн., інфляційні втрати в сумі 2946,10 грн., судовий збір в розмірі 739,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4742/14