Ухвала

від 04.12.2014 по справі 825/2564/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2564/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Моноліт Комплект» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Приватне підприємство «Моноліт Комплект» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0001142200 та № 0001132200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на підставі направлення від 23.01.2013 № 312, відповідно до наказу від 23.01.2013 № 288, керуючись п.п. 20.1.4.п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Моноліт Комплект» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій за грудень 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЄР ЛТД», за червень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ «РАДБУДСЕРВІС», за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ВІКАР», за жовтень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ ГРУП Україна» та податку на прибуток за відповідні періоди з вищезазначеними контрагентами.

За результатами перевірки складений акт від 05.02.2013 № 343/22/33469255, де встановлені наступні порушення:

пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 40213,00 грн, в т.ч. за 2009 рік на суму - 5879,00 грн, за 2-4 квартали 2011 року - 34334,00 грн.

п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 18348,00 грн, в тому числі за грудень 2009 року в сумі 2454,00 грн, за червень 2011 року в сумі 4116,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 4173,00 грн, за жовтень 2011 року в сумі 7605,00 грн та завищено від'ємне значення на загальну суму 16211,00 грн, в тому числі за грудень 2009 року в сумі 2249,00 грн, та за серпень 2011 року в сумі 13962,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001132200 від 26.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 34334,00 грн.;

- № 0001142200 від 26.02.2013 (т. 1 а. с. 41), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 18839,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 15894,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2945,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Моноліт Комплект» (ЄДРПОУ 33469255) зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 13.04.2005, взято на податковий облік ДПІ у м. Чернігові 18.04.2005 № 7930, є платником податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, що підтверджується актом перевірки від 05.02.2013 № 343/22/33469255.

У перевіряємому періоді ПП «Моноліт Комплект» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «ДІЄР ЛТД» в грудні 2009 року, з ТОВ «КОМПАНІЯ «РАДАБУДСЕРВІС» в червні 2011 року, з ТОВ «ВІКАР» в серпні 2011 року та з ТОВ «БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ ГРУП Україна» в жовтні 2011 року відповідно до укладених договорів.

Так, між ПП «Моноліт Комплект» та ТОВ «КОМПАНІЯ «РАДАБУДСЕРВІС» було укладено договір поставки № 22/06/11 від 22.06.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві будівельні матеріали та обладнання (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, визначені цим договором.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання цього договору підтверджують наступні первинні документи: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, звіт про операції по рахунку, платіжне доручення, податкова декларація з податку на додану вартість, квитанція про прийняття податкової декларації.

Між ПП «Моноліт Комплект» та ТОВ «ВІКАР» було укладено договір надання рекламних послуг № 64 від 18.07.2011.

На підтвердження реальності цього договору суду надано наступні первинні документи: графік виконання робіт (надання послуг), протокол узгодження вартості рекламних послуг, ефірна довідка, медіа -план транслювання відеозапису, акт надання послуг, податкова накладна, рахунок-фактури, звіт про операції по рахунку, платіжне доручення, податкова декларація з податку на додану вартість, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, квитанція про прийняття податкової декларації.

Між ПП «Моноліт Комплект» та ТОВ «БІЗНЕС КОНСАЛТИНГ ГРУП Україна» укладено договір про комплексне рекламне обслуговування від 21.09.2011 № 71, відповідно до умов якого агенція за завданням замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надання послуги.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: додаток № 1 до договору, протокол узгодження вартості рекламних послуг, графік виконання робіт (надання послуг), ефірна довідка, медіа-план, акт надання послуг, податкова накладна, рахунок на оплату, звіт про операції по рахунку, платіжне доручення.

Між ПП «Моноліт Комплект» та ТОВ «ДІЄР ЛТД» укладено договір реальність виконання якого підтверджують наступні первинні документи: видаткова накладна, податкова накладна, банківська виписка, платіжне доручення, податкова декларація з податку на додану вартість, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, квитанція.

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Також, на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних товарів суду надано: договір № 22/06/11-МК від 22.06.2011, договір № 8/11/11-сп від 08.11.2011, договір № 10/1/11-сп від 10.11.2011, договір № 02/07/12-мк від 02.07.2012, договір від 03.12.2012, договірна ціна, рахунки, звіти про використання основних матеріалів в будівництві в порівнянні з будівельними нормами, довідки про вартість виконаних робіт, акт надання матеріалів під монтаж, акти прийняття виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу щодо незаконності формування податкового кредиту та нереальності проведення фінансово-господарських операцій позивача із контрагентами ґрунтуються на обставинах, зазначених в актах про неможливість проведення зустрічної звірки та актах документальної невиїзної перевірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.