Ухвала

від 20.11.2014 по справі 2а/0570/14269/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м.Київ К/800/248/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Чалий С.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 14 вересня 2012 року № 05-05.1-10-14/10956,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, в якому просило визнати протиправною (неправомірною) та скасувати вимогу від 14 вересня 2012 року №05-05.1-10-14/10956.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність вимоги та недоведеність факту наведених у ній порушень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, задоволено повністю позов Державного підприємства «Маріупольский морський торгівельний порт»; скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 14 вересня 2012 року № 05-05.1-10-14/10956.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Донецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18 червня 2013 року по 16 серпня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» за період з 01 жовтня 2010 року, 2011 рік та завершений звітний період 2012 року. За результатами перевірки 21 серпня 2013 року складений акт ревізії №05.1-16/05.

На підставі акту ревізії від 21 серпня 2013 року №05.1-16/05 відповідачем 14 вересня 2012 року позивачу надіслану вимогу про усунення порушень, відповідно до якої вимагається:

п.1 вимоги - розглянути матеріали ревізій та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про застосування заходів дисциплінарного впливу до винних в порушеннях осіб, у тому числі їх звільнення з займаних посад;

п.2 вимоги - не допускати в подальшому списання дебіторської заборгованості без вжиття всіх, передбачених законодавством заходів;

п.3 вимоги - стягнути з ТОВ «ПаКо» зайво виплачені кошти за перехід земкаравану відповідно до вимог чинного законодавства;

п.4 вимоги - стягнути з ТОВ «Техморгідростой Миколаїв» зайво виплачені кошти відповідно до вимог чинного законодавства;

п.5 вимоги - здійснити відшкодування порушень шляхом внесення до складу підприємства ТМЦ; в іншому випадку, у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних осіб;

п.6 вимоги - провести претензійну роботу; здійснити відшкодування порушення шляхом внесення вуглеотримувачами товарно-матеріальних цінностей до складу підприємства, грошових коштів на розрахунковий рахунок (до каси) підприємства; в іншому випадку, у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних осіб;

п.7 вимоги - відкоригувати суму сплати земельного податку;

п.8 вимоги - відкоригувати в бухгалтерському обліку у зв'язку із заниженням на суму 8200,06 тис.грн. в обліку активів внаслідок невідображення в бухгалтерському обліку ДП «ММТП» дебіторської заборгованості (суми пені, штрафу, інфляційних) за порушення строків виконання робіт, здійснення платежів;

п.9 вимоги - внаслідок заниження в обліку вартість активів на суму 1423,8 тис. грн. внаслідок не проведення обов'язкового збільшення вартості вантажної техніки, яка в бухгалтерському обліку підприємства рахується за нульовою вартістю, на суму проведених робіт з капітального ремонту (поліпшення), відкоригувати в бухгалтерському обліку;

п.10 вимоги - закупівлю товарів, робіт та послуг здійснювати у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» щодо скасування оскаржуваної вимоги.

В ході проведення ревізії відповідачем встановлено списання в обліку активів дебіторської заборгованості з минулим терміном позовної давності, по якій не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо її стягнення (звернення з відповідним позовом до суду), що призвело до втрати доходів підприємства на суму 100,68 тис. грн.

Вказана заборгованість виникла по підприємствах: ТОВ «Центр економічного розвитку території» у сумі 54031,25 грн.; ТОВ «Гор-Авто» в розмірі 1 866,28 грн.; ДП «Дельта-Лоцман» в розмірі 124,8 грн.; Інспекція головного державного реєстратора флоту в розмірі 926,83 грн.; ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги» в розмірі 3347,91 грн.; ДП «Керченський морський торговельний порт» в розмірі 40385,80 грн.

Щодо дебіторської заборгованості ТОВ «Центр економічного розвитку території» у сумі 54031,25 грн. судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана сума, яка підприємством віднесена до безнадійної заборгованості, є фінансовою інвестицією. Згідно з реєстрами бухгалтерського обліку, вказані інвестиції відображені за дебетом рахунку бухгалтерського обліку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальності «Центр економічного розвитку території» Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» значаться перерахованими внески до статутного фонду за платіжними дорученнями від 15 грудня 1998 року №4466 на суму 21612,50 грн. та від 29 січня 1999 року на суму 32418,75 грн. разом на суму 54031,25 грн.

У зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 17 травня 2005 року у справі №13/119в припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр економічного розвитку території», м.Маріуполь, ЄДРПОУ №30322474, позивачем прийнято рішення, оформлене протоколом наради від 22 березня 2011 року, про списання капітальних інвестицій у сумі 54031,25 грн. як тих, по яких не має можливості отримання економічних вигід у майбутньому.

Відповідно до п.10 положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, актив відображається у балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Щодо дебіторської заборгованості ТОВ «Гор-Авто», ДП «Дельта-Лоцман», Інспекції головного державного реєстратора флоту та ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги» у загальній сумі 46651,62 грн. судами встановлено, що вказана дебіторська заборгованість відображена у бухгалтерському обліку позивача не на підставі первинних документів, складених під час проведення господарських операцій, а на підставі акту прийому-передання майна, майнових прав та обов'язків від Державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот».

Рішенням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №1386р державне підприємство «Азовське морське агентство «Інфлот» реорганізоване.

18 листопада 2008 року Міністерством транспорту та зв'язку України виданий наказ №1383, у п.1 якого визначено здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з реорганізацією Державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот» шляхом приєднання його до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт», з утворенням на базі реорганізованого підприємства відокремленого підрозділу.

В п.2 Наказу №1383 встановлено, що ДП «ММТП» є правонаступником прав та обов'язків ДП «АМА «Інфлот».

Вказаним наказом не передбачено обов'язку реорганізованого підприємства передати правонаступнику архів первинних документів.

Наказом Міністерства транспорту від 27 серпня 2009 року №889 затверджено передавальний акт, відповідно до якого всі активи та обов'язки реорганізованого підприємства передано ДП «ММТП».

У висновку судово-економічної експертизи від 06 серпня 2013 року № 248/26-300/26 зазначено, що активи та обов'язки, отримані ДП «ММТП», значаться відображеними за рахунками бухгалтерського обліку на яких, у відповідності до норм бухгалтерського обліку мають відображатися відповідні активи та обов'язки. Відсутність первинних документів не давало змогу Маріупольському порту звернутися до суду з відповідною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу наради від 20 січня 2011 року позивачем прийняте рішення про віднесення дебіторської заборгованості до безнадійної та її списання.

У бухгалтерських документах дебіторська заборгованість за вказаними підприємствами відображено за дебетом рахунку бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та рахунком бухгалтерського обліку 37 «Інша дебіторська заборгованість».

Операція зі списання вказаної дебіторської заборгованості значиться відображеною за дебетом рахунку бухгалтерського обліку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» та кредитом рахунків бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 37 «Інша дебіторська заборгованість».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» під активами розуміється ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, у зв'язку з неможливістю отримання підприємством економічних вигід від використання активу, дебіторська заборгованість, яка рахується за ТОВ «Гор-Авто», ДП «Дельта-Лоцман», Інспекції головного державного реєстратора флоту та ТОВ «Морський бізнес та юридичні послуги» у загальній сумі 46651,62 грн., підлягає списанню з балансу як та, що не відповідає визначенню «актив» та така, оцінка якої не може бути достовірно визначена у зв'язку з відсутністю у підприємства первинних документів.

На підставі вказаних обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування п.2 вимоги.

Пунктом 3 вимоги встановлено, що підприємством проведено зайві виплати коштів внаслідок необґрунтованого без документального підтвердження, включення вартості на перехід штангового земснаряду «Алькор 5» у складі земкаравану, що призвело до завищення вартості виконаних ТОВ «ПаКо» робіт за 2010 рік на суму 461,34 тис. грн.

Судами встановлено, що 22 червня 2010 року між ДП «ММТП» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПаКо» (підрядник) укладено договір №27-7/10/723, відповідно до п.2 якого підрядник зобов'язується на власний ризик своїми силами і засобами за технічними завданнями замовника виконати за плату відповідно до умов цього договору за технологією підрядника і здати замовникові у встановлені договором строки наступні роботи: комплексне технічне обслуговування для підтримки навігаційних глибин на території внутрішньої акваторії, біля причалів та на каналі Вугільної гавані (0-3 км) ДП «ММТП».

Згідно п.п.3.2 договору сума договору, вказана у протоколі узгодження договірної ціни на комплексне технічне обслуговування для підтримки навігаційних глибин на території внутрішньої акваторії, біля причалів та на каналі Вугільної гавані (0-3 км) ДП «ММТП» згідно з Додатком 1, включає вартість переходу земкаравану із порту базування в Одесі в порт Маріуполь, у розмірі 1499371,20 грн. з урахуванням ПДВ (Зведення витрат №1). Передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актами виконаних робіт.

22 червня 2010 року сторонами підписано Додаток 1 - протокол узгодження договірної ціни на комплексне технічне обслуговування для підтримки навігаційних глибин на території внутрішньої акваторії, біля причалів та на каналі Вугільної гавані (0-3 км) ДП «ММТП» до договору №27-7/10/723, у якому погоджена договірна ціна у сумі 34310359,2 грн. та її склад, а також Зведення витрат №1 до Договору №27-7/10/723 по земкаравану з порту базування в Одесі в порт Маріуполь для здійснення комплексного технічного обслуговування для підтримки навігаційних глибин на території внутрішньої акваторії, біля причалів та на каналі Вугільної гавані (0-3 км) ДП «ММТП», яким встановлено, що відповідно до п.1 Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток 1) вартість переходу земкаравану з порту базування в Одесі до місця проведення робіт порту Маріуполь складає 1499371,2 грн. з урахуванням ПДВ, в тому числі: з/ч «Алькор 5» у кількості 1 шт., вартість з ПДВ - 461344,98 грн.

У акті виконаних робіт №2-а за серпень 2010 року зазначено, що підрядник здає готові роботи, а саме: «Перехід земкаравану Алькор з порту базування в порт Маріуполь для виконання комплексного технічного обслуговування різних об'єктів порту». Загальна вартість виконаних робіт складає 1499 371,2 грн., що відповідає договору та додатку 1 до нього.

Отже, послуга ТОВ «ПаКо» з переходу земкаравану Алькор з порту базування в порт Маріуполь для виконання комплексного технічного обслуговування різних об'єктів порту є документально підтвердженою, а платіж проведений ДП «ММТП» за вказану послугу визнаний судами обґрунтованим.

У п.4 вимоги зазначено, що підприємством проведено зайві виплати коштів на суму 15,29 тис. грн. внаслідок завищення обсягу виконаних робіт ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв».

Судами встановлено, що 03 листопада 2010 року між ДП «ММТП» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техногідрострой Миколаїв» (підрядник) укладено договір №27-7/10/1050, відповідно до п.2 якого підрядник зобов'язується на власний ризик своїми силами і засобами за технічним завданням замовника виконати за плату відповідно до умов цього договору за технологією підрядника і здати замовникові у встановлені договором строки роботи з комплексного технічного обслуговування для підтримки навігаційних глибин на каналі вугільної гавані (3-15 км) ДП «ММТП в 2010-2011 роках».

Загальна ціна робіт на рівні 2897558 грн. з ПДВ, а також склад цієї ціни: вартість розробки 1м.куб ґрунту та вивезення його на морський відвал на середню відстань до 7.5 км у розмірі 46,50 грн. з урахуванням ПДВ; вартість переходу земкаравану із порту базування до місця виконання робіт в порт Маріуполь, у розмірі 1075158,00 грн. з ПДВ.

Фінансування робіт за договором проводить замовник за рахунок власних коштів після прийняття виконаних обсягів робіт, підписання замовником актів форми 2 та виставлення підрядником рахунків на оплату. Замовник після підписання договору, оформлення необхідних дозволів, надання замовником підряднику письмового виклику на початок робіт та надання підрядником відповідних рахунків проводить авансування підрядника.

На виконані роботи підрядником надано замовнику на підписання акти виконаних робіт на загальну суму 28975157,56 грн.

Акти приймання виконаних робіт з комплексного технічного обслуговування, свідчать, що виконання робіт ТОВ «Техморгидрострой Миколаїв» з Комплексного технічного обслуговування для підтримки навігаційних глибин на каналі Вугільної гавані (3-15 км) ДП «ММТП» є документально підтвердженим. Відомості обліку розрахунків з постачальниками також свідчать про те, що отримані ДП «ММТП» роботи від ТОВ «Техморгидрострой Миколаїв» оплачені в повному обсязі.

Отже, вимога ДФІ до позивача щодо стягнення з ТОВ «Техморгідростой Миколаїв» зайво виплачених коштів відповідно до вимог чинного законодавства визнана судами неправомірною.

У п.5 вимоги зазначено про понаднормове списання паливно-мастильних матеріалів на суму 15,0 тис. грн. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на балансі позивача обліковується транспортний засіб - автобус пасажирський «Богдан» модель А-0921 державний номер АН 4711 ВО (інвентарна картка обліку основного засобу №11327).

Держфініспекцією під час проведення ревізії вказано про отримання даних з ДП «ДержавтотрансНДІпроект» про нормативний рівень витрат пального транспортним засобом вказаного типу. У вказаному листі зазначено, що він не може бути використаний як підстава для нормування та обліку витрат палива в будь-якому підприємстві, організації тощо.

Відповідачем зазначено про понаднормове списання палива при експлуатації транспортного засобу Богдан типу А-0921, оскільки норма витрати пального, надана ДП «ДержавтотрансНДІпроект», менша ніж та, яка застосована підприємством, що призвело, як вважає відповідач, до зайвого списання дизельного палива у кількості 939,84 л. на суму 15001,61 грн. Транспортний засіб марки Богдан моделі А-0921 використовується позивачем за призначенням для перевезення працівників, про що свідчать відомості використання транспортного засобу.

З метою визначення норм витрачання пального вказаним транспортним засобом, на підприємстві видано розпорядження начальника автогосподарства порту від 13 квітня 2010 року № 53, відповідно до якого затверджено тимчасові норми витрати дизельного пального для автобусів «Богдан» - 24л/100км у міському режимі, згідно даних заводу виготовлювача.

Відповідно до відомостей обліку використання пального ДП «ММТП» провадило списання використаного вказаним транспортним засобом палива, виходячи з встановленої розпорядженням норми.

Нормування витрат палива, згідно з наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспорту роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Як вбачається з виписки з сайту заводу виробника відповідно, виробником корпорація «Богдан» наведено дані саме про витрати пального на рівні 24 л/100км.

Відповідно до п.6 вимоги підприємством надано пільгове вугілля на потреби пенсіонерам підприємства, які не мали на це право та являються абонентами Маріупольського УГГ на суму 26,25 тис. грн.

Так, відповідачем за результатами проведеної ревізії та складання акту ревізії, встановлено факт безпідставного надання вугілля, у відповідності з спільним рішенням адміністрації та профкому Порту, дев'яти фізичним особам, які значаться користувачами газу, відповідно відповіді ПАТ «Маріупольгаз», що призвело до безпідставного списання матеріальних цінностей у сумі 26249,94 грн.

Колективним договором та спільними рішеннями адміністрації порту від 04 січня 2011 року №1 та від 04 січня 2012 року № 1 передбачено отримання вугілля окремими категоріями громадян, що проживають в житлових будинках (частині будинку), квартирах (приміщеннях) державної, приватної або кооперативної власності тих, що не мають джерел централізованого теплопостачання.

У п.8.1 Колективного договору на 2009-2012 роки встановлено, що підставою для отримання вугілля є надання в цеховий комітет профспілкової організації (не працюючим пенсіонерам, вдовам та вдівцям колишніх ветеранів порту - в раду ветеранів) порту наступних документів: заяви на ім'я начальника Маріупольського порту; довідки з місця проживання (встановленої) форми) і про відсутність джерел теплопостачання, що працюють на інших (чим вугілля) видах палива.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольгаз» листом від 05 вересня 2012 року повідомило головного інженера ДП «ММТП» щодо списку осіб, які є споживачами природного газу, при цьому, у вказаному листі зазначено, що інформацією відносно житлових будинків, в яких відсутня газифікація, підприємство не володіє.

Дії позивача щодо виписки кам'яного вугілля фізичним особам визнані судами правомірними.

У п.7 вимоги зазначено, що підприємством списано кошти в сумі 4,01 тис. грн. на витрати внаслідок незаконної сплати земельного податку по земельній ділянці, землекористувачем якої є ДП «ММТП».

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 серпня 2009 року затверджено передавальний акт ДП «Азовське морське агентство «Інфлот», що реорганізується, відповідно до якого станом на 01 серпня 2009 року передано основні засоби, матеріальні та нематеріальні активи ДП «Азовське морське агентство «Інфлот» до ДП «ММТП».

Згідно додатку № 1 до передавального акту позивачу передано будівлю, яка знаходиться за адресою: вул.Кірова, 47.

Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 25 червня 2010 року № 590 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна по вул.Кірова,47-а в місті Керч» вирішено оформити право власності на вказаний об'єкт нерухомості за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.

30 червня 2010 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Керч, вул.Кірова, буд.47а, форма власності - державна, власником є держава Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України. Правовий режим майна: право оперативного управління за ДП «ММТП».

Відомості про набуття права власності включені до державного реєстру, що підтверджується витягом з нього від 02 липня 2010 року, номер запису 2933.

Керченською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відокремленого структурного підрозділу «Інфлот», про що складено довідку від 03 серпня 2012 року № 23-21. Вказаною довідкою встановлено відсутність порушень стосовно земельного податку за період з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2011 року. Зокрема, «Інфлот-Керч» за період з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2011 року сплачено земельного податку на загальну суму 4010,14 грн. Відокремлений структурний підрозділ позивача «Інфлот» в м.Керчі взято на облік в органі податкової служби саме за адресою м.Керч, вул.Кірова, б.47, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23 жовтня 2009 року № 237. Згідно з поданим податковим розрахунком земельного податку від 28 січня 2010 року № 2484, сума податку до сплати за 4 квартал 2010 року складає 4010,14 грн.

Як встановлено у п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У п.8 вимоги встановлено заниження на суму 8200,06 тис. грн. в обліку активів внаслідок невідображення в бухгалтерському обліку ДП «ММТП» дебіторської заборгованості за порушення строків виконання робіт, здійснення платежів.

Так, в результаті ревізії відповідачем встановлено невідображення в активі балансу позивача дебіторської заборгованості у сумі 8200061,07 грн. штрафних санкцій, пені тощо, а саме: ТОВ «ПаКо» за порушення строків виконання робіт по договору від 22 червня 2010 року №27-7/10/723, згідно з постановою Київського апеляційного Господарського суду від 30 січня 2012 року №02/5026/1523/2011 на суму 7203933,60 грн., ДП «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та зв'язку» за порушення умов договору від 20 травня 2009 року №5/27-7/09/313, згідно рішення господарського суду м.Києва від 17 лютого 2010 року у справі №15/185-10-5304 на суму 845733,67 грн., ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» за порушення умов договору від 23 жовтня 2009 року №67/27-7/09/792, згідно рішення господарського суду Одеської області від 28 січня 2011 року по справі №15/185-10-53-04 на суму 147393,80 грн.

Загальна сума присуджених фінансових санкцій на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» за вищевказаними судовими рішеннями складає 8200061,07 грн. та відображена на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку позивача 041 «Непередбачені активи».

Відповідно до п.10 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, актив відображається у балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Згідно п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №10, «дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів від 08 жовтня 1999 року №237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигід у зв'язку з її отриманням та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до порядку застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 «Про затвердження інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» ведеться облік розрахунків за претензіями, які пред'явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред'явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками.

На субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

Як вбачається з відповіді начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Іванець Г. від 03 квітня 2013 року стосовно можливості виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17 травня 2010 року №6/216 щодо стягнення заборгованості з ДП «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та зв'язку України», жодного майна за ДП «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та зв'язку України» не зареєстровано і стягнення боргу на момент складення відповіді не можливе.

Згідно постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Одеської області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 червня 2012 року у боржника - ДП ВШ «Устьдунайводшлях» відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, у зв'язку з чим рішення господарського суду м.Києва від 17 лютого 2010 року по справі №15/185-10-5304 на суму 845733,67 грн. не може бути виконано.

Згідно постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21 лютого 2013 року у боржника - ТОВ «Пако» відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду №02/5026/1523/2011 від 30 січня 2012 року про стягнення суми 7206933,60 грн. не може бути виконана.

Отже, з врахуванням п.10 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», дебіторська заборгованість ДП «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та зв'язку України» у сумі 845733,67 грн., ДП ВШ «Устьдунайводшлях» у сумі 147393,80 грн., ТОВ «ПаКо» у сумі 7206 933,60 грн. не підлягає відображенню у складі активів підприємства та підлягає списанню з балансу як така, що не відповідає визначенню «актив».

У п.9 вимоги вказано про заниження позивачем в обліку вартість активів на суму 1423,8 тис. грн. внаслідок не проведення обов'язкового збільшення вартості вантажної техніки, яка в бухгалтерському обліку рахується за нульовою вартістю, на суму проведених робіт з капітального ремонту (поліпшення).

Так, відповідачем за наслідками проведення ревізії встановлено проведення заміни зношених (згідно дефектних актів) вузлів основних засобів з метою подальшого використання основних засобів в діяльності позивача. Вказану заміну ревізорами віднесено до модернізації при проведенні якої необхідно провадити збільшення вартості модернізованого основного засобу. У зв'язку з наведеним у акті ревізії визначено заниження вартості основних засобів у сумі ремонту, а саме - 1423 831,66 грн.

Судами попередніх інстанцій з досліджених інвентарних карток обліку основних засобів та паспортів встановлено що, на балансі ДП «ММТП» знаходиться ряд основних засобів (перевантажувальна техніка) крім інших, а саме: грейфер 4715 М/Б (інв. № 19235), грейфер К079 (інв. № 10269), грейфер канатний 16 (інв. № 33215), грейфер чотирьох канатний для руди та писку (інв. № 42122), грейфер для сипучих вантажів (інв. № 42164), грейфер 4011 М двохчелюсних, чотирьох канатний (інв. № 10216), грейфер 2691 м/з (інв. № 29628), грейфер 4715 м/б (інв. № 12803). За заявками матеріально відповідальних осіб проведено капітальній ремонт вказаних основних засобів.

Порядок бухгалтерського обліку основних засовів, а також порядок збільшення первісної вартості основних засобів, встановлено Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, відповідно до якого первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Позивачем - ДП «ММТП» (замовник) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд» (виконавець) укладено договори на виконання капітального ремонту реклаймера № 2 (інв. № 36250) та грейферів, за якими виконавець зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Із службових записок вбачається, що під час капітального ремонту грейферів виконуються наступні роботи (мовою оригіналу): «очистка, разборка грейфера; правка корпусов челюстей, устранение перекоса; наплавка и расточка отверстий в проушинах; укрепление углов, установка поясов жесткости, заварка трещин, установка дублеров; ремонт с наплавкой режущего пояса; замена секторов зубчатых; правка тяг; замена втулок; сборка и покраска грейфера».

Позивач вказує, що вказані види робіт не призводять до поліпшення та не впливають на збільшення строку корисного використання грейферів, з підстав того, що міжремонтний цикл не збільшується (міжремонтним циклом вважає кількість переробленого вантажу, зазначеного в паспорті грейфера).

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що проведення капітального ремонту грейферів не є поліпшенням об'єкта, позивачем не проводилась модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо, яка може призвести до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Вказаний капітальний ремонт проведено тільки з метою підтримання вказаних засобів у робочому стані.

Пункт 10 вимоги містить зобов'язання позивача здійснювати закупівлю товарів, робіт та послуг у відповідності до вимоги діючого законодавства.

Так, вибірковою ревізією відповідачем встановлено порушення при проведенні процедури закупівель: по процедурі закупівлі товару «машини друкувальні» (код 29.56.1) невірно визначено предмет закупівлі, в той час як необхідно було вказати клас 30.0130.01 «Обладнання конторське», підклас 30.01.2 «Обладнання копіювально-розмножувальне та інше конторське обладнання».

Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 року №822, який був діючим у періоді, що перевірявся, клас 29.56 «Машини спеціального призначення, н.в.і.у.» включає: машини для поліграфічної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, для виробництва гуми і пластмаси та виробів з них, інших галузей промисловості. Цей клас не включає: верстати для оброблення твердих пластмас та холодного оброблення скла (29.40.4); прилади побутові (29.7).

Клас 30.01 «Обладнання конторське» включає в себе засоби механізації та автоматизації управлінської та інженерної праці, їхні вузли та приладдя. Цей клас не включає: авторучки (пір'яні, кулькові, капілярні, фломастери), олівці, крейду для писання та малювання, стрічки для друкарських машин, штемпелі для датування та запечатування, нумератори, компостери, комплекти друкувальні ручні та аналогічні пристрої, призначені для ручної роботи, інші засоби і канцелярські приладдя для створення текстових документів (36.63.2); приладдя канцелярське пластмасове (25.24.27); затискачі та скріпки канцелярські, скоби для зшивачів та інше аналогічне металеве канцелярське приладдя (28.75.23); кнопки канцелярські (28.73.14).

Термін «конторські машини» містить у собі всі машини, що використовують у конторських установах, офісах, магазинах, на фабриках, в майстернях, школах, на залізничних вокзалах, в готелях і таке інше. для виконання «конторської роботи» (тобто роботи, пов'язаної із записуванням, реєстрацією, сортуванням, підшиванням і т. ін. кореспонденції, документів, бланків, звітів, довідок, рахунків та ін.). Конторські машини класифікують у цьому класі тільки в тому випадку, якщо вони мають основу для закріплення або встановлення на столі, конторці і таке інше.

Клас 29.56 «Машини спеціального призначення, н.в.і.у.» включає в себе машини для інших галузей промисловості, крім того, як підтверджується матеріалами справи, позивач купував саме машини, передбачені для виконання функції друкування.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вказане не було враховано відповідачем при складанні акту та винесенні спірної вимоги, а тому, позивачем правильно визначено підклас товару 29.56.1 «Машини друкувальні».

Відповідачем в акті перевірки також зазначено в якості порушення те, що документація конкурсних торгів не містить виразів «або еквівалент», що є порушенням п.3 ч.2 ст.22 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (Закон №2289) та призводить до обмеження конкуренції між учасниками торгів.

У вимогах до учасників вказано, що учасник торгів має право запропонувати еквівалентну продукцію.

Відповідач вважає, що позивачем протягом 2011 року неодноразово укладалися договори постачання на суму до 100 тис. грн. по одному й тому ж предмету закупівлі без застосування визначених законодавством про державні закупівлі процедур.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2289 цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться і у ст.180 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено у ч.4 ст.40 Закону №2289, забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, враховуючи те, що позивачем фактично проводились закупівлі, вартість предмету за договором по кожному з них не перевищувала 100 тис. грн., ним у вказаній частині також дотримано вимоги чинного законодавства про закупівлі.

Стосовно п.1 спірної вимоги, яка зобов'язує позивача вжити заходи щодо усунення вказаних порушень та застосувати заходи впливу до винних осіб, судами правомірно його скасовано у зв'язку з тим, що він взаємопов'язаний з п.п.2-10 вимоги, які підлягають скасування, оскільки їх правомірність не доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді