Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/22021/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/22021/14 17.11.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-БУДСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна"

про стягнення 124 979,91 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Гончарова О.О. дов. №1 від 01.10.2014р

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАР-БУДСЕРВІС " звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" про стягнення за Договором підряду №БХ-44-14-56 від 05.03.2014 заборгованості у розмірі 124 979,91 грн., з яких 87 180,20 грн.- основна заборгованість, 17 990,83 грн. - пені, 2 867,59 грн. - 3% річних та 16 941,29 грн. - інфляційних втрат, крім того судові витрати у розмірі 2 520,00 грн. також просили покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.03.2014 між сторонами було укладено Договір підряду №БХ-44-14-56, всупереч умовам якого відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати робіт позивача, в результаті чого, за твердженнями позивача, виникла заборгованість у розмірі 87 180,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 порушено провадження у справі №910/22021/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 розгляд справи №910/22021/14 відкладався на 17.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 17.11.2014 з'явився, надав пояснення з посуті справи, відповідно до яких повністю підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 17.11.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/22021/14 від 16.10.2014 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22021/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАР-БУДСЕРВІС" (далі - Підрядник, Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" (далі - Замовник, Відповідач) було укладено Договір підряду №БХ-44-14-56 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з використанням власного устаткування, обладнання, будівельної техніки і передати виконані по даному Договору роботи Замовнику по Акту про прийняття комплексу виконаних робіт по Договору згідно з вимогами даного Договору, а саме - виконання комплексу робіт по влаштуванню підвісних стель, згідно Додатку №1 (надалі по тексту - Роботи) на об'єкті «Торгово-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вул. Сухомлинського, 1 у м. Луцьк» в термін, передбачений даним Договором.

Приписами п. 2.1. Договору передбачено, що загальна вартість Робіт, передбачених даним Договором, погоджена та затверджена сторонами у Договірній ціні (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору, є твердою та складає 681 109,26 (Шістсот вісімдесят одна тисяча сто дев'ять гривень 26 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 113 518,21 грн.

Сторони погодили терміни виконання робіт. Так, відповідно до п. 3.1 Договору дата початку виконання робіт: з початку наступного календарного робочого тижня з моменту перерахування авансового платежу. Строки виконання робіт 14 (чотирнадцять) календарних днів з початку наступного календарного тижня з моменту перерахування авансового платежу та надати фронт робіт, який має виконувати за даним договром Виконавець (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки (авансові платежі, розрахунки за виконані Роботи) Замовник здійснює в гривнях шляхом перерахування необхідних грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі (300 000,00 грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 50 000,00 грн., протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору (п.4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору Замовник проводить остаточний розрахунок з Виконавцем шляхом шляхом перерахування грошових коштів, на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3-ох банківських днів після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.13.5 Договору в разі прострочення оплати виконаних Робіт з власної вини Замовник оплачує Підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення.

31.03.2014 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, предметом якої є виконання додаткових робіт на об'єкті «Торгово-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вулиці Сухомлинського, 1 у місті Луцьк». Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 згідно кошторису робіт вартість робіт (Додаток №1 до Додаткової угоди №1) таких додаткових робіт складає 166 323,52 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 27 720,59 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що оплата додаткових робіт за цією додатковою угодою здійснюється Замовником не пізніше 3-х банківвських днів з дати підписання даної Додаткової угоди.

31.03.2014 сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, предметом якої є виконання додаткових робіт на об'єкті «Торгово-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вулиці Сухомлинського, 1 у місті Луцьк». Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 згідно кошторису робіт вартість робіт (Додаток №1 до Додаткової угоди №2) таких додаткових робіт складає 34 065,64 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 5 677,61 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що оплата додаткових робіт за цією додатковою угодою здійснюється Замовником не пізніше 3-х банківвських днів з дати підписання даної Додаткової угоди.

31.03.2014 сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, предметом якої є виконання додаткових робіт на об'єкті «Торгово-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вулиці Сухомлинського, 1 у місті Луцьк». Відповідно до п.1 Додаткової угоди №3 згідно кошторису робіт вартість робіт (Додаток №1 до Додаткової угоди №3) таких додаткових робіт складає 42 764,39 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 7 127,40 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди №3 сторони погодили, що оплата додаткових робіт за цією додатковою угодою здійснюється Замовником не пізніше 3-х банківвських днів з дати підписання даної Додаткової угоди.

30.04.2014 сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до Договору, предметом якої є виконання додаткових робіт на об'єкті «Торгово-розважальний центр (ТРЦ) з автостоянками по вулиці Сухомлинського, 1 у місті Луцьк». Відповідно до п.1 Додаткової угоди №4 згідно кошторису робіт вартість робіт (Додаток №1 до Додаткової угоди №4) таких додаткових робіт складає 270 764,42 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 45 127,40 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди №3 сторони погодили, що оплата додаткових робіт за цією додатковою угодою здійснюється Замовником не пізніше 3-х банківвських днів з дати підписання даної Додаткової угоди.

Загальна вартість підрядних робіт згідно Договору з урахуванням Додаткових угод №1-№4, на момент їх підписання склала 1 195 027,23 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 199 171,21 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Договром підряду, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до пояснень Позивача, останнім на виконання умов Договору у період за квітень 2014 по червень 2014 виконані роботи відповідно до умов Договору, а Відповідачем указані роботи прийнято, як належні, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками повноважних представників сторін Довідок про вартість робіт/витрати форми КБ-3. Позивач також зазначає, що вартість виконаних робіт за вищевказаний період складає 1 018 503,72 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 169 750,62 грн.

На підтвердження викладеного, Позивачем надано Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 та підписані уповноваженими представниками сторін відповідно до них Акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

- №250414/1 від 25.04.2014 на суму 525 139,20 грн.;

- №250414/2 від 25.04.2014 на суму 166 323,53 грн.;

- №250414/3 від 25.04.2014 на суму 34 065,64 грн.;

- №250414/4 від 25.04.2014 на суму 42 764,39 грн.;

- №050614/1 від 05.06.2014 на суму 250 210,96 грн.

Судом здійснено підрахунок та встановлено, що на виконання умов Договору Підрядником за період з квітня 2014 по червень 2014 були виконані роботи на загальну суму 1 018 503,72 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує Позивач, станом на 03.10.2014 Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати за виконані підрядні роботи виконав частково в сумі 931 323,52 грн., в т.ч. ПДВ 155 220,58 грн. на підставі платіжних доручень №879 від 06.03.2014, №1041 від 02.04.2014, №1231 від 29.04.2014, №1945 від 06.08.2014, №2157 від 01.09.2014, №2168 від 04.09.2014 (підтверджується банківськими виписками Позивача по п/р 26000210314410 а АТ «ПроКредит Банк», копії наявні в матеріалах справи).

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до Відповідача з повідомленням №090914/1 від 09.09.2014 про погашення заборгованості за Договором підряду №БХ-44-14-56 від 05.03.2014 у розмірі 87 180,20 грн. у тому числі ПДВ згідно умов вказаного Договору, в якому зазначив, що в разі несплати заборгованості вимушений буде звернутися до суду з відповідним позовом. Вказане повідомлення отримане Відповідачем 10.09.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд перевірив законність заявленої Позивачем суми основної заборгованості за Договором підряду №БХ-44-14-56 від 05.03.2014 у розмірі 87 180,20 грн. та прийшов до висновку про її правомірність та обґрунтованість.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем підтверджений.

Таким чином, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 87 180,20 грн. є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати робіт, виконаних Підрядником, Позивачем нараховано Відповідачу 17 990,83 грн. - пені, 2 867,59 грн. - 3% річних та 16 941,29 грн. - інфляційних втрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 13.5. Договору сторони передбачили, що в разі прострочення оплати виконаних робіт з власної вини, замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної обліковї ставки НБУ від несплаченого в строк платежу за кожен день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором да Додатковими угодами строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Довором та Додатковими угодами до нього вбачається, що її нарахування здійснено в межах шестимісячного строку із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, що не суперечить вимогам статті 232 ГК України.

Разом з тим, за підрахунком суду розмір пені за указаний Позивачем до стягнення період становить 20 001,08 грн., а не 17 990,83 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму пені у розмірі 17 990,83 грн.

Звідси, вимоги про стягнення пені у розмірі 17 990,83 грн. за порушення строків оплати підрядних робіт підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 2 867,59 грн. - 3% річних та 16 941,29 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору та Додаткових угод №1-№4.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору та Додаткових угод, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а тому указані вимоги є законними, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу стягнення 16 941,29 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний період становлять 19 058,52 грн., проте, як вже зазначалося раніше, в силу приписів п.2 ч.1. ст. 83 ГПК України господарський суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, якщо про це немає відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-БУДСЕРВІС" стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" пені у розмірі 17 990,83 грн., 2867,69 грн. - 3% річних та 16 941,29 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором та Додатковими угодами належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем підтверджений.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патера Україна" (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В, код ЄДРПОУ 35265950) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР-БУДСЕРВІС" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корп. 6-Ф; код ЄДРПОУ 36107950) заборгованість у розмірі 124 979,91 грн., з яких 87 180,20 грн. - основного боргу, 17 990,83 грн. - пені, 2 867,59 грн. - 3% річних, 16 941,29 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 520,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складення повного тексту рішення 02.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко