Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/22357/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22357/14 19.11.14

За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.Р.А.Н. КО"

про стягнення 2 765,10 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Сидоришина Т.Г. - дов. №15 від 31.07.2014р.

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.Р.А.Н. КО" про стягнення заборгованості за Договором №1.1-152.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування у розмірі 2 765,10 грн., з яких 2 400,00 грн. - основного боргу, 176,70 грн. - пені, 188,40 грн. - 3% річних, крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.12.2011 між сторонами було укладено Договір №1.1-152.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати відповідачеві в експлуатацію 5 (п'ять) фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів. У результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати за надані послуги в останнього виникла заборгованість у розмірі 2 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 порушено провадження у справі №910/22357/14 та призначено розгляд справи на 05.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 розгляд справи №910/22357/14 відкладався на 19.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 19.11.2014 з'явився, надав пояснення по суті спору та документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі №910/22357/14 від 17.10.2014, повністю підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 19.11.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/22357/14 від 17.10.2014 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22357/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - Позивач, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.А.Н.КО» (далі - Відповідач, Сторона-2) був укладений Договір №1.1-152.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 5 (п'ять) фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, 36.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 5 (п'ять) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за тарифом 480 грн. за одне фіксоване місце за місяць. Загальна вартість використання 5 (п'яти) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 2 400,00 (дві тисячі чотириста) гривень на мвсяць, включаючи податок на додану вартість 20% - 400,00 грн.

Приписами п. 3.2. Договору встановлено, що розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.3. Договору Сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним надає Стороні-2 в двох примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг. Сторона-2 зобов'язана протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник Акту (п.3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору якщо на думку Сторони-2 надані Стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, Сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов Договору. Акт без підпису Сторони-2 вважається прийнятим за умови наявності запису «Зауваження від Сторони-2 не надійшли».

Сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1. цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день простроченняч від суми несплати (п. 4.1. Договору).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору Позивачем надано послуги з надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування за лютий 2012 року на суму 2 400,00 грн., що підтверджується Актом №КП-0024602 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.02.2012.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг згідно Договору, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 765,10 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 3.2. Договору строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до письмових пояснень Позивача, останнім відповідно до п. 3.3. Договору було направлено на адресу Відповідача Акт №КП-0024602 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.02.2012 разом із рахунком-фактурою №СФ-0000499 від 01.02.2012.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення Відповідачем письмових претензій Позивачустосовно якості наданих послуг протягом передбаченого п. 3.5 Договору трьохденного періоду, що в силу цього ж пункту Договору підтверджує факт належного виконання зобов'язання Позивачем та, відповідно, їх прийняття Відповідачем.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, 20.03.2014 звернувся до Відповідача з листом №420 про погашення суми заборгованості у розмірі 2 400,00 грн. (що підтверджується фіскальним чеком №5084 від 20.03.2014 та описом вкладення у цінний лист від №0407310093834 від 20.03.2014). Однак, указаний лист залишений Відповідачем без реагування, належної відповіді, розрахунків з Позивачем проведено не було.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача заборгованості у розмірі 2 400,00 грн. Вказаний розмір заборгованості Відповідачем не спростований, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф.Р.А.Н.КО" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі2 400,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 176 70 грн. - пені за просточення виконання зобов'язання та 3% річних у розмірі 188,40 грн.

З приводу стягнення штрафних санкцій та 3% річних судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 4.1. Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1. цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день простроченняч від суми несплати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті фіксованих місць для денного паркування не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.2 Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 16.02.2012.

Враховуючи вищевикладене, пеня повинна розраховуватися за період з 16.02.2012 по 15.08.2014 включно, проте не виходячи при цьому за указаний Позивачем період (з 16.02.2012 по 12.08.2012), протягом якого, на думку, Позивача мало місце порушення його прав.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку суми пені, суд приходить до висновку про правильність її нарахування, законність та обгрунтованість заявленої вимоги у сумі 176,70 грн., яка підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 188,40 грн. - 3% річних у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а томувимоги про стягнення 3% річних у розмірі 188,40 грн. є законними, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором №1.1-152.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011 є законними та обґрунтованими стосовно стягнення 2 400,00 грн. - основного боргу, 176,70 грн. - пені та 188,40 грн. - 3% річних, доведені Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.А.Н.КО» (01034, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 36-А/36, офіс 9; код ЄДРПОУ 37270758) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; код ЄДРПОУ 35210739) заборгованість за Договором №1.1-152.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 30.12.2011: 2 400,00 грн. - основного боргу, 176,70 грн. - пені та 188,40 грн. - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 05.12.2014.

Cуддя А.В.Яковенко