Постанова

від 28.10.2014 по справі п/811/2681/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року справа № П/811/2681/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Гуцола Р.В.;

відповідача: Гнєзділова Б.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Імперія - С» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.03.2014 року №0000162205, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Імперія - С» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.03.2014 року №0000162205 прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції з ТОВ «Волопас Торг» були реальними.

Крім того, як зазначає позивач, висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача та начебто проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту які не мають реального товарного характеру. Проте, позивач вважає, що у нього наявні первинні документи та податкові накладні, що є підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірне рішення протиправним та необґрунтованим, просить його скасувати.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат у ТОВ «Волопас Торг» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів підприємству - покупцю. Враховуючи вищевикладене, фактичне відвантаження товару покупцям з боку ТОВ «Волопас Торг» не є можливим. Єдиною метою укладених угод з ТОВ «Волопас Торг» є штучне створення податкового кредиту з ПДВ для покупців товарів та послуг, а тому винесене за результатом перевірки податкове повідомлення рішення винесене на підставі та у спосіб, що передбачений податковим законодавством України.

Дослідивши подані документи і матеріали відповідно до положень ст. 86 КАС України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що Публічне акціонерне товариство «Імперія - С» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 10.11.1993 року, перебувало на обліку в Кіровоградській ОДПІ та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість (т.1, а.с.24-27).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 24.02.2014 року №348 посадовими особами податкового органу проведено документальну планову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Імперія - С» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Волопас Торг» за листопад 2013 року (т.1, а.с.179).

За результатами перевірки складено акт №16/11-23-22-05/05513862 від 28.02.2014 року (т.1, а.с.184-197), в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.2, п.198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, чим завищено суму податкового кредиту за листопад 2013 року у сумі 2620235,00 по взаємовідносинам з ТОВ «Волопас Торг».

В результаті встановлених порушень підприємством занижено податок на додану вартість яка підлягає сплаті за листопад 2013 року у сумі 190362,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000162205 від 17.03.2014 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 285543,00 грн. в тому числі 190362,00 грн. основного платежу та 95181,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим - цього пункту .

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

Отже, виходячи з зазначеного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам варто звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Окрім того, варто зауважити, що в справах такої категорії, обов'язковою умовою підтвердження правомірності формування податкового кредиту є з'ясування факту придбання товарів чи послуг. Якщо ж придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи носять неповний та суперечливий характер.

Відповідно до договору купівлі-продажу №ОС2911 від 29.11.2013 року укладеного між ТОВ «Волопас Торг» (Продавець) та ПАТ «Імперія - С» (Покупець), Продавець зобов'язується передати у власність та поставити Покупцю обладнання для виробництва пілетів пресованих гранульованих, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість згідно умов договору (т.1, а.с.48-50).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копії специфікації, акту приймання-передачі, видаткової та податкової накладної, паспортів, актів технічного випробування (т.1, а.с.51-100).

Оплату обладнання позивач підтверджує копією відомості по рахунку 631 (т.1, а.с.110).

На підтвердження перевезення обладнання позивачем до матеріалів справи надано копію договору перевезення вантажу №54 від 06.08.2013 року укладеного між ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД та ПАТ «Імперія-С», акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №394/1 від 30.11.2013 року, податкову накладну та товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.101-108).

В судовому засіданні 28.10.2014 року представник позивача не пояснив та не надав суду відповідних доказів того за якою адресою завантажувався придбаний товар.

Судом у якості свідка допитано водія ОСОБА_3 який здійснював перевезення обладнання.

Свідок пояснив суду, що завантаження обладнання відбувалось за допомогою навантажувача та робітниками в м. Кіровограді, проте конкретно вказати адресу, будівлю (складське приміщення, площадка зберігання тощо), місце звідки транспортувався товар завантаження не зміг.

Таким чином, відсутній факт реального транспортування товару відповідно до наданих первинних документів.

Дослідивши в судовому засіданні товарно-транспортні накладні та заслухавши пояснення сторін суд дійшов до висновку, що останні складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з наступних підстав.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі за текстом - Правила), визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що в товарно-транспортних накладних пунктом навантаження зазначено адресу: м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7-а (т.1, а.с.107-108).

Відповідно до пояснень директора ТОВ «Волопас Торг» наданих на виконання ухвали суду адреса м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 7-а є юридичною адресою ТОВ «Волопас Торг», при цьому складських приміщень за вказаною адресою не має, а зберігання і навантаження обладнання здійснювалось на території приватного володіння в м. Кіровограді (т.2, а.с.57).

При цьому, директором не надано пояснень суду за якою адресою знаходиться приватне володіння з приміщенням де зберігалося і навантажувалося виробниче обладнання.

З викладеного вище суд дійшов висновку, що позивач при складені товарно-транспортних накладних вніс до них завідомо неправдиву інформацію в графу - «пункт навантаження».

Таким чином суд вважає, що на підтвердження реальності транспортування товару по видаткових накладних позивачем не надано належно оформлених товарно-транспортних накладних.

В контексті наведеного та застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 року №К-25801/08.

Так, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Виходячи з цього, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Однак, з огляду на сказане, підтвердити реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Волопас Торг» не є можливим.

Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Волопас Торг».

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не носили реальний характер, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт чи послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Крім цього суд зазначає, що на підтвердження оприбуткування придбаного обладнання суду надано копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) (т.1, а.с.123-149), інвентарних карток (т.2, а.с.8-35), проте доказів вироблення, продажу чи використання у власній господарській діяльності пілетів пресованих гранульованих суду надано не було.

Отже, висновок Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 року №0000162205 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині, що ґрунтується на зазначених висновках Акту перевірки за цим епізодом, не має.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути решту суми судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн., таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми, що становить 4389,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Імперія - С» - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імперія - С» (код - 05513862) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Публічного акціонерного товариства «Імперія - С», Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук