Рішення

від 01.12.2014 по справі 911/4634/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 911/4634/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма»

про стягнення 71960,41 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Нікітіна О.В., довір. № 08-733 від 20.08.2012 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» (далі - ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» (далі - ТОВ «НВО «Плазма», відповідач) про стягнення 71960,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 13 від 13.02.2013 р. та згідно видаткової накладної № РН-0000242 від 29.03.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 61860,74 грн. основного боргу, 7729,52 грн. інфляційних втрат, 2370,15 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 17.11.2014 р. та 01.12.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.12.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

13.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» (покупець) було укладено договір поставки № 13, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю залізобетонні конструкції (товар) в кількості та за ціною, зазначеній в специфікаціях або товарних накладних, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору днем поставки є день виписки видаткової накладної на товар.

У відповідності з п. 7.1 договору розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» та ТОВ «НВО «Плазма» було підписано додаток № 1 до договору № 13 від 12.02.2013 р. - Специфікацію № 1, відповідно до п. 1 якої сума договору згідно додатку № 1 складає 236623,49 грн.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору передбачено, що покупець оплачує 70% передплати за товар, а 30% з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Даний договір діє з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п. 13.1 договору).

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» було поставлено відповідачеві, на виконання умов договору поставки № 13 від 13.02.2013 р., товар на загальну суму 236632,49 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000156 від 11.03.2013 р. на суму 45338,30 грн., № РН-0000159 від 12.03.2013 р. на суму 42162,34 грн., № РН-0000160 від 12.03.2013 р. на суму 50629,25 грн., № РН-0000181 від 15.03.2013 р. на суму 49246,80 грн., № РН-0000187 від 16.03.2013 р. на суму 49246,80 грн., копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Крім того, позивачем було здійснено позадоговірну поставку товару відповідачу на підставі видаткової накладної № РН-0000242 від 29.03.2013 р. на суму 20306,22 грн., копію якої долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями № 38 від 11.03.2013 р. та № 65 від 28.03.2013 р., виданими ТОВ «НВО «Плазма» на ім'я Єханова О.А. та Сівчика Ю.Ф. на отримання товару від ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копії довіреностей долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Як зазначає позивач, ТОВ «НВО «Плазма» було частково оплачено товар в сумі 195068,97 грн., поставлений згідно договору поставки № 13 від 13.02.2013 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 05.03.2013 р. та від 20.03.2013 р.; за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000242 від 29.03.2013 р. на суму 20306,22 грн. оплат відповідачем здійснено не було.

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» було направлено ТОВ «НВО «Плазма» претензію № 08-1262 від 20.11.2013 р., відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити заборгованість за товар в сумі 61860,74 грн., у тому числі - 41554,52 грн. за договором, на підставі видаткової накладної № РН-0000187 від 16.03.2013 р., та 20306,22 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000242 від 29.03.2013 р.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 13 від 13.02.2013 р., а також договір у спрощений спосіб за поставкою згідно видаткової накладної № РН-0000242 від 29.03.2013 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором поставки № 13 від 13.02.2013 р. та видатковою накладною № РН-0000242 від 29.03.2013 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 61860,74 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 2370,15 грн., нарахованих за період з 15.04.2013 р. до 07.10.2014 р. на суму 41554,52 грн. в сумі 1847,75 грн., з 29.11.2013 р. до 07.10.2014 р. на суму 20306,22 грн. в сумі 522,40 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 7729,52 грн., нарахованих за період з 15.04.2013 р. до 07.10.2014 р. на суму 41554,52 грн. в сумі 1847,75 грн., з 29.11.2013 р. до 07.10.2014 р. на суму 20306,22 грн. в сумі 522,40 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Плазма» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 71-А/1, код 31409702) на користь Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, 39, код 00130659) - 61860 (шістдесят одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 74 коп. основного боргу, 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 15 коп. 3% річних, 7729 (сім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.12.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна