Ухвала

від 03.12.2014 по справі 6-26638св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

3 грудня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В.,Попович О.В., Коротуна В.М.,Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Хотівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про поділ житлового будинку в натурі, та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Хотівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом про поділ житлового будинку в натурі. ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на будівельні матеріали.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також позов ОСОБА_9 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на 49/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в рівних частинах, а саме по 49/200 частині за кожною, загальна площа житлового будинку - 75,1 кв. м, житлова - 55,3 кв. м, допоміжна - 19,8 кв. м, та виділено в натурі у спільне користування житлову кімнату 1-3 площею 9,1 кв. м, житлову кімнату 1-4 площею 29,НОМЕР_1 кв. м, 1/2 частину огорожі № 2,5, загальною вартістю 180 422 грн.

За ОСОБА_8 визнано право власності на 51/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та виділено в натурі наступні приміщення будинку: тамбур 1 площею 8,6 кв. м, кухню 1-1 площею 19,8 кв. м, житлову кімнату 1-2 площею 16,5 кв. м, сарай «Б», навіс «В», вбиральню «Д», Ѕ частину огорожі № 2, 5 загальною вартістю 186 686 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у рівних частках 3 132 грн як різницю вартості відступу від ідеальних часток.

Виконання ремонтно-будівельних робіт для ізольованого користування квартирами в будинку, демонтування дверного блоку з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями 1-2 та 1-4; 1-2 та 1-3, влаштування прорізу, встановлення дверного блоку між приміщеннями 1-3 і 1-4 покладено на ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Переобладнання наявних у будинку систем інженерного забезпечення окремо для кожної квартири покладено на ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ј частину земельної ділянки, що складає 3 560 кв. м від загальної площі 14 240 кв. м, яка розташована на території Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222487200:04:001:0021, виділено цю частину земельної ділянки в натурі відповідно до схеми (додаток 3) висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 29 листопада 2013 року за № 8080/13409-13414/13-43 як першому співвласнику.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на ј частину земельної ділянки площею 3 560 кв. м від загальної площі 14240 кв. м, яка розташована на території Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222487200:04:001:0021, виділено цю частину земельної ділянки в натурі відповідно до схеми (додаток 3) висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 29 листопада 2013 року за № 8080/13409-13414/13-43 як другому співвласнику.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею НОМЕР_1 120 кв. м від загальної площі 14 240 кв. м, яка розташована на території Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222487200:04:001:0021, виділено цю частину земельної ділянки в натурі відповідно до схеми (додаток 3) висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 29 листопада 2013 року за № 8080/13409-13414/13-43.

Лінію розподілу між земельними ділянками вирішено прокласти: від точки «1» , яка знаходиться на головній межі земельної ділянки, на відстані 29,05 м від лівої межі земельної ділянки до точки «2», довжиною 240,04 м (див. схема дод.3 до висновку). Точка «2» знаходиться на тильній межі земельної ділянки на відстані 30,12 м від лівої межі земельної ділянки; від точки «4», яка знаходиться на головній межі земельної ділянки, на відстані 14,96 м від правої межі земельної ділянки та на відстані 15,40 м від точки «1» до точки «3», довжиною 239,27 м (див. сх. дод. 3 висновку). Точка «3» знаходиться на тильній межі земельної ділянки на відстані 14,87 м від правої межі земельної ділянки та на відстані 14,33 м від точки «2».

Визнано за ОСОБА_9 право власності на будівельні матеріали, які були використані для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 (на 1/2 частину) та як частку у спільній сумісній власності подружжя (на Ѕ частину).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_8 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2011 року встановлено факт належності ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2. Визнано право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_10 за ОСОБА_8 на Ѕ частку в праві спільної часткової власності на зазначений будинок, за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - по ј частці за кожною (т. 1, а.с. 11-15, 205).

Рішенням виконкому Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23 лютого 2012 року № 37/НОМЕР_1 житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 було присвоєно номер НОМЕР_1. Рішенням виконкому Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 травня 2012 року № 46/5 у зв'язку зі знесенням житлового будинку по АДРЕСА_2, будинок по АДРЕСА_2 прийнято вважати його будинком під номером НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 199; т. 2, а.с. 9).

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначали про намір, об'єднавши свої частки у спільне користування, поділити житловий будинок по АДРЕСА_2, належний їм та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності.

ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на будівельні матеріали, використані при будівництві будинку по АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав право власності ОСОБА_8 на 51/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, а також право власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на 49/200 часток у праві спільної часткової власності, виділивши в натурі ОСОБА_8 окремо, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спільне користування приміщення жилого будинку з урахуванням варіанту № 2 експертного висновку, а земельну ділянку - згідно з варіантом № 1 висновку експертизи, адже вважав, що указані варіанти є найбільш доцільними та не порушуватимуть права інших співвласників.

Крім того суд першої інстанції визнав право власності ОСОБА_9 на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва будинку по АДРЕСА_1.

Однак із такими висновками повністю погодитися не можна, оскільки вони не відповідають закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що складає зміст права власності (частина 1 статті 317 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України передбачено конституційний принцип, закріплений у статті 41 Конституції України, за яким право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями частин 1, 2 статті 355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина 1 статті 358 ЦК України).

Нормами статей 364, 367 ЦК України передбачено порядок виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності і поділу такого майна. Різниця полягає у тому, що при виділі право спільної часткової власності припиняється лише для того співвласника, який бажає виділити частку в натурі, тоді як при поділі право спільної часткової власності припиняється в цілому для всіх співвласників.

Отже, суд першої інстанції належним чином не вирішив, положеннями яких статей ЦК України (364 або 367) регулюються спірні правовідносини.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При цьому відповідно до частини 1 статті 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Поділ жилого будинку, що є об'єктом права спільної часткової власності, є можливим у разі, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. У такому випадку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється та яку частку в будинку вона складає, а також які підсобні будівлі передаються власнику.

Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для поділу в натурі житлового будинку, що є об'єктом права спільної часткової власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість його поділу.

Як встановлено судом, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом права спільної часткової власності: Ѕ частка належить ОСОБА_8, по ј частці - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ від 29 листопада 2013 року № 8080\13409-13414\13-43 експертом було визначено варіанти розподілу жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, з урахуванням об'єднання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 своїх часток у спільне користування (т. 2, 44-73).

За варіантом № 2 експертного висновку запропоновано поділити будинок на 49\100 та 51\100 частини, де відступ від ідеальних часток при цьому є незначним, крім цього експертом запропоновано варіант № 1 (додаток 3) поділу земельної ділянки розміром 14 240 кв. м, прийнятний для всіх співвласників.

Таким чином суд першої інстанції, приймаючи за основу варіант № 2 поділу будинку та варіант № 1 поділу земельної ділянки, вважав, що вони є найбільш доцільними і не порушуватимуть прав інших співвласників (т. 2, а.с. 68, 71).

Проте суд, обираючи наведені вище варіанти для поділу житлового будинку та земельної ділянки як найбільш прийнятні, не звернув уваги, що вони розроблені із розрахунку наявності двох співвласників, яким належать по Ѕ частці у спільній частковій власності на майно. У зв'язку з цим суд також не звернув уваги, що згідно з пунктом 4 висновку експерта розділ домоволодіння по АДРЕСА_2 відповідно до ідеальних часток Ѕ, ј, ј є неможливий, так як на площі житлового будинку, що припадає на ідеальні частки співвласників, що становлять по ј частці, неможливо влаштувати ізольовані однокімнатні квартирі, які б відповідали вимогам діючих будівельних норм.

Здійснюючи поділ майна в натурі, суд фактично залишив його у спільній частковій власності ОСОБА_8 (51/100), ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (49/100), не зазначивши при цьому про те, на яких правових підставах при поділі майна було об'єднано частки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалюючи рішення про визнання права власності на будівельні матеріали, використані для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 (на 1/2 частину) та як частку у спільній сумісній власності подружжя (на Ѕ частину), суд не зважив на те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, відтак такі права не можуть перейти до іншої особи у порядку спадкування.

Крім цього, визнання права власності на будівельні матеріали як окремі від самочинного збудованого майна речі є неможливим, так як будучи використаними в процесі створення майна вони стають невіддільними від об'єкта самочинного будівництва.

Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:М.В. Дем'яносов В.М. Коротун О.В. Попович О.В. Ступак