Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/23753/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23753/14 02.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укміт"

до Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва"

про стягнення 90 786,38 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Тукмачов О.О. (представник за довіреністю від 31.12.2014р.);

Тукмачова А.О. (представник за довіреністю від 31.12.2014р.);

від відповідача: Панченко О.В. (представник за довіреністю №32-224 від 02.12.2014р.);

від третьої особи: Коміссарова Т.А. (представник за довіреністю №21/Юр-119 від 04.11.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укміт" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 90 786,38 грн., з якої 72 984,85 грн. основної заборгованості, 1 459,70 грн. штрафу, 9 911,16 грн. інфляційних втрат, 6 430,67 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору підряду на виконання капітальних робіт №17/34 від 08.09.2011р. позивачем виконано роботи, проте відповідач, в порушення умов Договору, зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи при цьому, що відповідач є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється з бюджетних коштів, але протягом 2012-2014 років кошти на погашення існуючих заборгованостей бюджетом міста Києва не передбачалось, окрім того, відповідач посилався на п. 3.3. Договору, відповідно до якого, у випадку затримки оплати, відповідач, як бюджетна установа, зобов'язується провести оплату не пізніше 5 робочих днів з дня надходження коштів за бюджетним призначенням платежу, на підставі пункту 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/23753/14, розгляд було призначено на 25.11.2014р.

В судове засідання 25.11.2014р. представник позивача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 02.12.2014р.

В судовому засіданні 02 грудня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКМІТ» (підрядник, позивач), Управлінням житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник, відповідач) та Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" (кінцевий користувач, третя особа) було укладено Договір підряду на виконання капітальних робіт № №17/34 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням відповідача з використанням власних матеріалів та устаткування, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах визначних даним Договором, прийняти і оплатити наступну роботу (надалі - робота): капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Котельникова, 21.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість капітального ремонту визначається згідно кошторису за твердою договірною ціною, яка становить 60 820,71 грн., ПДВ 20% становить 12 164,14 грн. Загальна вартість робіт складає 72 984,85 грн., в тому числі вартість здійснення технічного нагляду спеціалізованою організацією 1 138,25 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору, оплата за цим Договором проводиться: оплата здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок позивача згідно актів здачі-приймання виконаних робіт у сумі та в терміни визначені умовами даного Договору. Вид розрахунків: ч/з розрахунковий рахунок. Порядок розрахунків: фінансування з міського бюджету і рішення Київської міської ради від 23.06.2011р. і року №266/5653 "Про затвердження поадресного переліку виконання робіт з капітального ремонту будинків житлового фонду міста Києва, в яких заплановано створити об'єднання співвласників багатоповерхових будинків в 2011 році". Строки розрахунків: після підписання актів прийому передачі вказаних у пункті 3.2 в п'ятиденний термін.

Відповідно до п. 3.3. Договору, у випадку затримки оплати відповідачем, як бюджетною установою (відсутність коштів на бюджетному рахунку), відповідач зобов'язується провести оплату не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня надходження коштів за бюджетним призначенням платежу, на підставі пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України.

Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору позивач зобов'язується виконати капітальні роботи до 04.12.2011р. згідно графіку виконання капітальних робіт (Додаток №2 до Договору). Підрядник виконує роботи відповідно до кошторисної документації, будівельних норм і правил.

Пунктами 5.2.1., 5.2.3. Договору визначено, що відповідач зобов'язаний підписати Акт здавання-приймання виконаної роботи КБ - 2в при умові підписання останнього кінцевим користувачем та виконання робіт позивачем відповідно до умов Договору. Оплатити підряднику роботу в розмірі і в строки, встановлені цим Договором згідно Акту виконаних робіт - КБ - 2в.

В пунктах 9.1., 9.2., 9.3. Договору сторони визначили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору та закінчується 31.12.2011р. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Додатковою угодою від 08.09.2011р. до Договору сторони погодили, що згідно Договору на технічний нагляд з капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою вул. Котельникова, 21 по Договору становить 71 846,60 грн.

Договірною ціною до Договору сторони визначили, що загалом договірна ціна становить 72 984,85 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було своєчасно та у повному обсязі виконані роботи з капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Котельникова, 21, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року від 30.10.2011р., підписаних уповноваженими представниками замовника, підрядника та кінцевого користувача без зауважень і скріплені печатками сторін, відповідно до яких вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням ПДВ становить загалом 72 984,85 грн.

Враховуючи те, що вартість робіт за Договором у розмірі 72 984,85 грн. відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між товариством та управлінням договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що факт виконаних робіт за Договором на суму 72 984,85 грн. позивачем належним чином доведений та документально підтверджений (в матеріалах справи наявна копія акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками, оригінал якого наданий для огляду в судовому засіданні).

Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно Договору у розмірі 72 984,85 грн. належним чином доведена та документально підтверджена.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не заперечує вартість виконаних підрядних робіт, проте зазначає, про неможливість оплати даних робіт, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Однак, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.

Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, затримка бюджетного фінансування, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором у частині оплати виконаних позивачем робіт (оплата повинна була бути здійснена у строк до 04.11.2011р. включно, у відповідності до п. 3.1. Договору), заборгованість у розмірі 72 984,85 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовано обставин викладених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, позов у даній частині підлягає задоволенню.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором позивачем було здійснено нарахування штрафу в розмірі 1 459,70 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.1. Договору, у випадку не виконання зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна сторона несе відповідальність сплачуючи штраф у розмірі 2% від суми Договору.

Враховуючи те, що відповідачем допустив порушення виконання зобов'язань в частині оплати виконаних робіт, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 459,70 штрафу на підставі п. 7.1. Договору.

Розрахунок штрафу здійснений позивачем є арифметично вірним, у в'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1 459,70 штрафу підлягає задоволенню.

Позивачем, також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 430,67 грн., нарахованих з 10.10.2011р. по 15.09.2014р. та інфляційних втрат у розмірі 9 911,16 грн., нарахованих з 10.10.2011р. по 15.09.2014р.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Перевіривши розрахунок наведений в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період більший ніж у відповідача виник обов'язок по оплаті робіт, виконаних позивачем, згідно умов Договору.

Таким чином, з огляду на викладене, за порушення відповідачем строків оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума 3% річних в розмірі 6 280,69 грн. 72 984,85 грн. (сума боргу) х 1047 (кількість днів з 04.11.2011р. по 15.09.2014р.) х 3 % річних/ 365), а позовна вимога в справі №910/23753/14 підлягає частковому задоволенню на зазначену суму.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що здійснений він у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, і є обґрунтованим, а тому, з урахуванням викладеного, позовна вимога в справі №910/23753/14 про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 9 911,16 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/23753/14 підлягають задоволенню в частково та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 72 984,85 грн., суми штрафу в розмірі 1 459,70 грн., суми 3% річних в розмірі 6 280,69 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 9 911,16 грн.

Судовій збір позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37498693, адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 97) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укміт" (код ЄДРПОУ 37226300, адреса: 03680, Київ, вул. Святошинська, будинок 34) суму основного боргу в розмірі 72 984,85 грн. (сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири гривни 85 копійок), суму 3% річних в розмірі 6 280,69 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят гривень 69 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 9 911,16 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 16 копійок), суму штрафу в розмірі 1 459,70 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 70 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 823,98 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять три гривни 98 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя С.М. Морозов