Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/21291/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21291/14 03.12.14

За позовомНаціонального військово-історичного музею України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Байя Сервіс" простягнення 14 719,93 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Ільєнко А.Б. - представник за дов.;

від відповідача: Коржова О.Ю. - представник за дов.

У судовому засіданні 03.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Байя Сервіс" про стягнення 14 719, 93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження по справі № 910/21291/14, розгляд справи призначено на 20.10.2014.

У судовому засіданні 20.10.2014 оголошено перерву до 05.11.2014.

Ухвалою від 05.11.2014 відкладено розгляд справи на 26.11.2014.

Ухвалою від 26.11.2014 відкладено розгляд справи на 03.12.2014.

Відповідач повідомив суду про визнання позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11 341,68 грн. Проти стягнення 3 % річних, неустойки та інфляційних відповідач заперечив. Крім того, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.

В судовому засіданні 03.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

01.01.2008 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладений договір про надання послуг (далі -договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг на причалі №247, що знаходиться на балансі Центрального музею збройних сил України (що перейменовано на Національний військово-історичний музей України), розміщеного Балаклавській бухті .

Відповідно до п.2.1.1 Договору, виконавець забезпечує повне, якісне та своєчасне виконання інструкцій по випуску з причалу №247 у внутрішні води і територіальне море самохідних в несамохідних маломірних суден….

Згідно умов договору (п. 3.1), виконавець перераховує замовнику за виконані роботи і послуги кошти у розмірі 66 тис. грн.00 коп. в рік, в тому числі ПДВ 20 % - 11 тис. грн. 00 коп.

Щомісячний платіж становить 5 500,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 916,60 грн.

Оплата проводиться на протязі 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт, згідно п. 3.3 договору.

Згідно п. 4.1 Договору, він вступає в силу з дня його підписання і діє до 30.12.2008.

Додатком (протокол) до Договору, сторони погодили продовжити договір терміном на 3 роки до 31.12.2014.

Позивач звернувся з даним позовом до суду у зв'язку з виникненням заборгованості у відповідача у розмірі 11 341,68 грн. На суму заборгованості позивач нарахував неустойку, інфляційні та 3 % річних.

Відповідач визнав суму основного боргу, проти штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних, відповідач заперечив та просив відстрочити виконання рішення на один рік.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11 341,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 440,40 грн. інфляційних, 460,78 грн. 3% річних, 1 477,07 грн. договірну неустойку.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% за кожний банківський день прострочки.

За здійсненим позивачем перерахунком пені, остання підлягає задоволенню у розмірі 557 64 грн. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи, що розмір пені передбачений у договорі перевищує подвійну облікову ставку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню 1 412,82 грн. інфляційних, 454,46 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 341,68 грн., 1412,82 грн. інфляційних, 1466,70 грн. пені, 454,46 грн. 3% річних.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду на один рік, у зв'язку з тим, що основні фонди та засоби господарської діяльності залишились на території АРК.

Заперечень щодо заявленого відповідачем клопотання позивач не надав.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або своєю ініціативою суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може розстрочити виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд приходить до висновку, що задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення не порушуватиме прав позивача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Байя Сервіс" (01042, м. Київ, вул. Раєвського, 4в, код 34936921) на користь Національного військово-історичного музею України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, код 22999978) суму основного боргу - 11 341,68 грн. (одинадцять тисяч триста сорок одна гривня 68 коп.), пеню - 557,64 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 64 коп.), 3 % річних - 454,46 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 46 коп.), інфляційні втрати - 1 412,82 грн. (одна тисяча чотириста дванадцять гривень 82 коп.) та 1 708, 57 грн. (одна тисяча сімсот вісім гривень 67 коп.) судового збору.

Відстрочити виконання рішення по справі №910/21291/14 до 03.12.2015.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 08.12.2014.

Суддя М.Є. Літвінова