Постанова

від 08.12.2014 по справі 822/5082/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/5082/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Лабань Г.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі про стягнення невідшкодованих витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України в сумі 649,72 грн. за жовтень 2014. Зазначає, що станом на день звернення з позовом до суду вказана заборгованість добровільно не погашена, а тому просить суд стягнути її примусово.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника управління Пенсійного фонду, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника фонду соціального страхування та зазначив, що проти заявленого позову заперечує. Зауважив, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності ОСОБА_1 є безпідставними та незаконними, оскільки випадок, що стався з зазначеною особою є нещасним випадком, однак отриманим не на виробництві і не під час виконання трудових обов'язків. ОСОБА_1 у віці 12 років, будучи учнем четвертого класу загальноосвітньої школи м.Шепетівка (Україна), в приміщенні класної кімнати під час занять у групі продовженого дня отримав ушкодження ока через необережну поведінку іншого учня. А тому пенсія по інвалідності загального захворювання повинна виплачуватись Пенсійним Фондом України на загальних підставах. З наведених підстав просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 128 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається, розгляд справи проводиться в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що позивачем було складено акт звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлено відповідачу.

Проте, відповідачем не прийнято до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав - учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України за період з 01.10.2014 по 30.10.2014 в розмірі 649,72 грн. по пенсіонерах: ОСОБА_2 - в сумі 150,00 грн., ОСОБА_3 - в сумі 150,00 грн., ОСОБА_4 - в сумі 150,00 грн., ОСОБА_5 - в сумі 109,15 грн., ОСОБА_1 - в сумі 90,57 грн.

Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується доданими до матеріалів справи Списками осіб, які не прийняті до відшкодування за жовтень 2014 року, Актом звірки за жовтень 2014 року, Таблицею розбіжностей за жовтень 2014 року, Списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності, Актами про нещасний випадок на виробництві, довідками МСЕК.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Згідно абзацу 8 пункту 3 Прикінцевих положень Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до п.5 ст. 24 Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на викладені норми суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в частині стягнення невідшкодованих витрат на виплату пенсій по інвалідності таким пенсіонерам як ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Суд не погоджується з висновками позивача про те, що відшкодування пенсії ОСОБА_1 повинно здійснюватись відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" дія даного закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, та осіб які забезпечують себе роботою самостійно.

Так, в матеріалах справи наявний акт про нещасний випадок, затверджений директором школи, згідно якого ОСОБА_1 отримав пошкодження ока через необережну поведінку іншого учня, в приміщенні класної кімнати під час занять у групі продовженого дня.

При цьому, відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.

Випадок із ОСОБА_1 є нещасним, але отриманим не на виробництві і не під час виконання трудових обов'язків, а також не з підстав, передбачених ст. 8 вказаного вище Закону, тому призначена ОСОБА_1 пенсія по інвалідності загального захворювання виплачується Пенсійним фондом на загальних підставах, а відтак не може відшкодовуватись за рахунок страхових коштів Фонду. Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо страхування ОСОБА_1, що також виключає підстави для відшкодування вказаної пенсії за рахунок коштів Фонду.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 128, 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задоволити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кам'янці-Подільському (код ЄДРПОУ - 25921860) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (код ЄДРПОУ - 37863929) суму виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень 2014 року в сумі 559 гривень 15 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/Г.В. Лабань "Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань