Рішення

від 04.12.2014 по справі 917/1990/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 р. Справа №917/1990/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Мар'янівське", вул. Гребінки, 49-а, с. Мар'янівка, Гребінківський район, Полтавська область, 72412

про стягнення грошових коштів в сумі 26 256,60 грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники сторін :

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки №07/12 від 23.11.2012 в розмірі 26 256,60 грн., з яких: 23 000,00 грн. - основний борг, 1616,70 грн. - пеня, 1150,00 грн. - 5% штрафу, 489,90 грн. - інфляційні нарахування.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, у судові засідання не з"являвся, відзив на позов не надав.

Ухвала суду від 11.11.2014р., яка направлялася відповідачу за вказаною в позові адресою, повернулася до суду з відміткою поштового відділення - відмовився від одержання.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані позивачем докази, на які він посилався як на підставу своїх вимог, заслухавши представника позивача, суд, встановив:

23 листопада 2012 року ФО-П ОСОБА_1 (Постачальник, Позивач) та ПП «Мар'янівське» (Покупець, Відповідач) в особі директора Шпака М.В. уклали договір - поставки № 07/12 (договір)..

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Характеристика, номенклатура і вартість товару, проданого Покупцю, вказується у товаросупроводжувальних документах (накладних) (п.2.1 Договору)..

Пунктами 5.1. 5.2, Договору передбачено, «розрахунки за цимдоговором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата за поставлені товари згідно умов договору здійснюється Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Так, генеральним дорученням відповідача №1 від 23.11.2012р. ОСОБА_2 було надано повноважень для отримання матеріальних цінностей від Позивача згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженою Міністерством фінансів У країни. (Дорученння дійсне до 31.12.2015 року.)

Так, в період, з 23.11.2012 року по 25.11.2013 року позивач передав товар, а відповідач отримав товар на суму 162 644 ( сто шістдесят дві тисячі гривні шістсот сорок чотири гривні; 18 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних.

Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар тільки частково, а саме: на суму 139 644 (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок чотири тисячі гривень) 18 коп.. Таким чином, сума боргу відповідача становить 23 000 (двадцять три тисячі гривні) 00 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.11.2014р.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України за порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені Договором або законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 625 ЦК України встановлено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, па вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Законом або договором. Так відповідачу нараховано інфляційні витрати у розмірі 489,90грн.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГКУ штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов"язання, передбачені договором, то це є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ст. 6.2. Договору передбачено, у разі порушення терміну оплачу; вартості поставленого товару, що встановлено п.5.2. договору. Постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 5% від не сплаченої суми боргу та пеню у розмірі 0,5% від суми борту за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується.

Так, відповідачу нараховано штраф у розмірі 5% від несплаченої суми боргу у розмірі 1150грн., та 1616,70грн. пені в період з 07.04.2014р. по 19.08.2014р.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та суми штрафу, суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5").

В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1616,70грн. суд виходить з наступного.

Зокрема, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що згідно пункту 5.2. договору передбачено, що оплата за поставлені товари здійснюється Покупцем на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем та що поставку товару здійснено в період з 23.11.2012р. по 25.11.2013р., позивачем не вірно взято період розрахування пені з 07.04.2014р. по 19.08.2014р., а отже в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 6000грн. Позивач надав документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг, а саме договір про надання правової допомоги №7-08/ГС/Ф від 14.08.2014р., платіжне доручення №3229 від 15.08.2014р. на суму 6000грн., ордер КВ №161279 від 25.09.2014р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3898 від 29.10.2009р.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

14.08.2014 року між позивачем по справі та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу та представляти інтереси ФОП ОСОБА_1.

В пункті 6 договору сторони передбачили, що гонорар адвоката складає 6000грн.

На виконання умов договору позивачем сплачено адвокату 6000грн. (платіжне доручення №3229 від 15.08.2014р.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. N 01-8/973).

Відтак, проаналізувавши складність справи (стягнення з відповідача боргу), її тривалість, суд дійшов висновку, з огляду на розумну необхідність судових витрат, про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката до 3000 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мар»янівське» (код ЄДРПОУ 33163860; п/рахунок 26006109870001 в ПАТ «Київська Русь», МФО 319092, 72412, Полтавська область, Гребінківеький район, с. Мар'янівка, вул.Гребінки, буд.49-А) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( п/рахунок НОМЕР_2 в філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 380333, свідоцтво платника податку НОМЕР_3; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму основного борту у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі гривні) 00 коп., штраф 5% від суми боргу у розмірі - 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) грн.,00 коп., інфляційні витрати 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 90 коп., витрати за правову допомогу 3 000,00 (три тисячі) гривень, а також 1714,55 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 05.12.2014р.

Суддя Кльопов І.Г.