Постанова

від 05.12.2014 по справі 821/4221/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4221/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представників: позивача - Гончарова М.В., відповідача - Куліша О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Каланчацької районної громадської організації мисливців "Червоний чабан" до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

Каланчацька районна громадська організація мисливців "Червоний Чабан" (далі - позивач, КРГОМ "Червоний Чабан") звернулась до суду із позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Херсонська ОДА), в якому просить визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Херсонської ОДА від 22.09.2014р. №665, яким заборонено проведення полювання в мисливських угіддях, які безпосередньо прилягають до кордону з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та входять у прикордонну смугу, а саме в межах: Стрілківської та Чонгарської сільських рад Генічеського району; Гаврилівської, Олександрівської, Олексіївської та Червоночабанської сільських рад Каланчацького району; Першокостянтинівської сільської ради Чаплинського району. Крім того, позивач просить визнати протиправними дії голови Херсонської ОДА щодо прийняття цього розпорядження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на законних підставах є користувачем мисливських угідь в межах Червоночабанської сільської ради Каланчацького району і введена розпорядженням від 22.09.2014р. №665 заборона полювання в цих угіддях протиправно обмежує право позивача на користування вказаними угіддями та звужує право мисливців, якими є в тому числі і члени КРГОМ "Червоний Чабан" на полювання.

Як зазначає позивач, протиправність оскарженого розпорядження полягає у відсутності передбачених законодавством підстав для введення заборони на полювання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Також він пояснив, що з посиланням на оскаржене розпорядження працівники Державної прикордонної служби України забороняють всім фізичним особам здійснення полювання в межах наданих позивачу у користування мисливських угідь, хоча лише частина їх прилягає до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

Відповідачем надано письмові заперечення на позов, в яких вказується, що розпорядження від 22.09.2014р. №665 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, в тому числі ст.8 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" і ст.ст. 6, 25, 39, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". З посиланням на ст.119 Конституції України відповідач зазначає, що оскаржуване розпорядження прийнято з урахуванням ситуації, яка склалась на території Автономної Республіки Крим та з метою упередження можливого збройного конфлікту; повноваження обласних державних адміністрацій згідно із ст.8 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" включають також встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо користування мисливськими угіддями та здійснення полювання. Крім того, відповідач посилається на те, що розпорядження від 22.09.2014р. №665 не порушує прав позивача, оскільки цим актом заборонено полювання, право на яке, в свою чергу, мають виключно фізичні особи, до яких позивач не відноситься.

Представник відповідача надав суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Каланчацька районна громадська організація мисливців "Червоний Чабан" зареєстрована як юридична особа 06.02.2008р., номер запису 1 491 102 0000 000333, ідентифікаційний код юридичної особи 35505745.

Позивач діє на підставі Статуту у новій редакції, затвердженого протоколом позачергових загальних зборів КРГОМ "Червоний Чабан" від 17.08.2014р. №22, відповідно до якого КРГОМ "Червоний Чабан" є добровільною неприбутковою громадською організацією, яка об'єднує мисливців з метою сприяння активному розвитку любительського мисливського спорту, охорони, відтворення, збереження, раціонального використання тваринного світу та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших прав і свобод членів організації та мисливців.

Рішенням Херсонської обласної ради від 06.10.2009р. №1125 КРГОМ "Червоний Чабан" надано у користування мисливські угіддя на території Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області загальною площею 13 546,73 га терміном на 49 років за умови надання переважного права полювання на цій території місцевим мисливцям.

На підставі цього рішення між КРГОМ "Червоний Чабан" та Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір від 26.10.2009р. про умови ведення мисливського господарства та полювання на наданій у користування території мисливських угідь.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 22.09.2014р. №665 заборонено проведення полювання в мисливських угіддях, які безпосередньо прилягають до кордону з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та входять у прикордонну смугу, а саме в межах: Стрілківської та Чонгарської сільських рад Генічеського району; Гаврилівської, Олександрівської, Олексіївської та Червоночабанської сільських рад Каланчацького району; Першокостянтинівської сільської ради Чаплинського району.

Розпорядження обґрунтоване метою недопущення дестабілізації обстановки на кордоні з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та у прикордонних населених пунктах та прийнято на підставі ст.8 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" і ст.ст. 6, 25, 39, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Позивач як користувач мисливських угідь в межах Червоночабанської сільської ради Каланчацького району, щодо яких розпорядженням від 22.09.2014р. №665 встановлено заборону на полювання, вважає це розпорядження незаконним, оскільки воно звужує право мисливців на полювання та безпідставно обмежує право позивача на користування мисливськими угіддями.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

На підставі досліджених матеріалів справи суд зауважує, що позивач остаточно не визначив у позові та своїх поясненнях, які саме та чиї права потребують судового захисту від вчиненого оскарженим розпорядженням порушення, оскільки одночасно вказує як на обмеження його права користування мисливськими угіддями, так і на обмеження права фізичних осіб - мисливців на здійснення полювання.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначені Законом України "Про мисливське господарство та полювання".

Відповідно до визначень, наданих ст.1 цього Закону, користувачі мисливських угідь - це спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливством є вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; мисливське господарство як галузь - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва; мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства; полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.

За змістом ст.ст.4, 8 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють, зокрема, місцеві державні адміністрації. До повноважень обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі мисливського господарства та полювання належить, в тому числі встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо користування мисливськими угіддями та здійснення полювання; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Згідно із ст.ст. 11, 12 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", з метою задоволення своїх законних інтересів у здійсненні полювання, сприяння веденню мисливського господарства, розвитку мисливського собаківництва громадяни можуть добровільно об'єднуватись у громадські організації мисливців.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Крім того, відповідно до ст.ст.3, 10, 17 Закону України "Про тваринний світ" об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є, зокрема, дикі тварини. Громадяни відповідно до закону мають право на загальне і спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

До спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

Згідно із ст.20 вказаного Закону, одним з видів використання об'єктів тваринного світу є мисливство.

Відповідно до ст.ст.21, 22, 24 Закону України "Про тваринний світ", мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання.

Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання.

Організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання", іншими нормативно-правовими актами.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавець наділив правом на полювання виключно фізичних осіб, тому дія оскарженого розпорядження в першу чергу поширюється на таких осіб - мисливців.

Цим розпорядженням в певній мірі обмежуються права фізичних осіб, якими можуть бути й члени КРГОМ "Червоний Чабан", щодо здійснення полювання в межах конкретних мисливських угідь, однак не обмежене їх право на полювання в цілому, оскільки такі особи можуть полювати в будь-яких інших місцях на підставах відповідно до діючого законодавства. Варто також зазначити, що право на полювання не є абсолютним і воно може бути обмеженим державою задля забезпечення тих чи інших суспільних інтересів.

В той же час, з огляду на викладені у ст.1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначення "користувач мисливських угідь", "мисливське господарство" та "мисливські угіддя", а також на статутні цілі створення та функціонування КРГОМ "Червоний Чабан", суд приходить до висновку, що оскарженим розпорядженням в певній мірі вирішено питання про інтереси позивача у сфері ведення мисливського господарства та організації полювання.

На думку суду, хоча цим розпорядженням безпосередньо і не встановлено обмеження та не припинено право користування позивачем мисливськими угіддями, яке він отримав на підставі рішення Херсонської обласної ради від 06.10.2009р. №1125 та реалізує відповідно до договору від 26.10.2009р. про умови ведення мисливського господарства та полювання, проте ним створено умови, внаслідок яких реалізація цього права зазнала певного обмеження, так як у зв'язку із введенням заборони на полювання практично втратило сенс одне з основних статутних завдань КРГОМ "Червоний Чабан" - організація полювання.

Тому суд звертає увагу на наступне.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Враховуючи наведене, право позивача на реалізацію своїх статутних завдань щодо організації полювання як складової частини проваджуваного ним мисливського господарства можна вважати "майном" в сенсі статті 1 Першого протоколу, при цьому встановлена відповідачем заборона полювання в межах наданих позивачу у користування мисливських угідь, є обмеженням такого права, а тому воно повинно застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності.

З огляду на це оцінюванню підлягає питання, чи є установлене відповідачем обмеження співрозмірним до мети його застосування і що таке втручання у права позивача буде пропорційним і, таким чином, буде досягнуто справедливий баланс між інтересами позивача та публічними інтересами.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що зі змісту оскарженого розпорядження, а саме його пункту 1, не вбачається, що полювання заборонено на всій території мисливських угідь, які надані позивачу у користування, а навпаки, можна зробити висновок, що заборона діє лише в мисливських угіддях, які безпосередньо прилягають до кордону з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та входять у прикордонну смугу.

Як видно з матеріалів справи (рішення Херсонської обласної ради від 06.10.2009р. №1125, договору про умови ведення мисливського господарства від 26.10.2009р., викопіювання земельної ділянки, де розташовані мисливські угіддя, які надаються у користування КРГОМ "Червоний Чабан" без номеру та дати), позивач користується мисливськими угіддями загальною площею 13 546,73 га, тобто 135 квадратних кілометрів.

При цьому дійсно, певна частина цих мисливських угідь межує з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим, проте значна їх площа знаходиться на віддаленні від неї.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, за змістом яких на всій території мисливських угідь, наданих у користування КРГОМ "Червоний Чабан", посадовими особами Державної прикордонної служби України присікається полювання з посиланням саме на оскаржене позивачем розпорядження, в чому він і вбачає незаконність цього розпорядження.

Суд не може взяти до уваги ці доводи представника позивача, оскільки вони, по-перше, не підтверджені жодними доказами; по-друге, за умови припущення щодо дійсності таких обставин відповідні дії, які могли порушувати права позивача, вчинялись не відповідачем, а посадовими особами Державної прикордонної служби України, дії яких позивачем не оскаржувались.

Також суд критично розцінює доводи позивача щодо відсутності у відповідача повноважень забороняти полювання з метою недопущення дестабілізації обстановки на кордоні з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та у прикордонних населених пунктах, а також щодо відсутності підстав для заборони полювання.

Так, ст. 8 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі мисливського господарства та полювання прямо віднесено встановлення відповідно до законодавства обмежень щодо здійснення полювання.

Стаття 20 вказаного Закону, на яку посилається позивач, дійсно містить перелік випадків заборони щодо здійснення полювання, які не указані в оскарженому розпорядженні, але вони встановлені самою цією правовою нормою і не потребують додаткової легітимації шляхом прийняття місцевою державною адміністрацією будь-яких рішень.

Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини тимчасової окупації внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території України - Автономної Республіки Крим, а також існування в Україні збройних конфліктів, спрямованих на порушення її територіальної цілісності - є загальновідомим фактом, який не підлягає доказуванню.

Таким чином, суд вважає правомірною й мету прийняття оскарженого розпорядження - недопущення дестабілізації обстановки на кордоні з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та у прикордонних населених пунктах, оскільки полювання зазвичай здійснюється за допомогою вогнепальної зброї, застосування якої у безпосередній близькості до вказаної території та осіб і формувань іншої держави, які на ній знаходяться, може створити ризики виникнення збройного конфлікту.

Однак це є загрозою національній безпеці України. Відповідно до ст.ст.1 - 4 Закону України "Про основи національної безпеки України" одними з суб'єктів забезпечення національної безпеки є місцеві державні адміністрації.

Згідно із ст.15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Як наголошено у п.53 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 вересня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України", першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що до законодавчо визначених повноважень відповідача входить встановлення обмежень щодо здійснення полювання, в тому числі і його заборона, підставою та метою якої можуть слугувати наведені відповідачем обставини.

Ці самі обставини також виправдовують допущене відповідачем в інтересах національної безпеки та збереження миру обмеження прав позивача, яке суд відповідно до всіх вище наведених правових норм вважає пропорційним до мети його застосування та вчиненим в інтересах суспільства.

З тих саме підстав суд вважає законними і дії голови Херсонської ОДА щодо прийняття цього розпорядження, враховуючи також те, що позивачем не наведено жодного обґрунтування щодо їх незаконності.

Щодо доводів позивача про незаконність оскарженого розпорядження з підстав обмеження ним прав мисливців на полювання, суд зазначає, що КРГОМ "Червоний Чабан" за змістом ст.ст. 2, 3, 6, 47, 50, 56, 58 - 61 КАС України, ст.ст.1, 21 Закону України "Про громадські об'єднання" не являється особою, яка уповноважена представляти інтереси фізичних осіб (в тому числі її членів) та юридичних осіб без спеціального на те уповноваження. Як видно з матеріалів справи, у позивача відсутні правові підстави (довіреності) вчиняти процесуальні дії в інтересах фізичних осіб, на яких поширюється дія розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 22.09.2014р. №665, а тому він не вправі посилатись на порушення інтересів таких осіб в обґрунтування даного позову.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За наслідками розгляду справи суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин порушення його прав та інтересів оскарженим розпорядженням відповідача, які б давали неспростовні підстави для визнання його незаконним і скасування. Не встановлено таких обставин і судом.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову КРГОМ "Червоний Чабан" слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2014 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6