Рішення

від 04.12.2014 по справі 910/21815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21815/14 04.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Норітех»

Про стягнення 21 442,83 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Діденко І.В. представник за довіреністю № 2336-К-О від 11.07.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норітех» (далі - відповідач) про стягнення 21 442,83 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором від 16.08.13. банківського обслуговування, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.14. порушено провадження у справі № 910/21815/14 та призначено її до розгляду на 18.11.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 18.11.14. представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 13.10.14., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 04.12.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 04.12.14. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/21815/14.

В судовому засіданні 04.12.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач, підписавши заяву від 16.08.13., приєднався і погодився із умовами і правилами банківських послуг, тарифами ПриватБанку, розміщеними на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua.

16.08.13. відповідачем накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-кліент-банкінгу Приват24.

Таким чином, відповідно до Договору № б/н від 16.08.13. (далі - Договір) відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточних рахунок № 26007056201268 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Умовами Договору встановлено:

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір кредиту Банк повідомляє клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, при наявності грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку (підпункт 3.18.1.1 пункту 3.18 Договору);

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат в порядку, передбаченим Умовами та правилами надання банківських послуг, про що також домовилися сторони. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомлені Банка щодо зміну ліміту, направленого клієнту в будь-якій формі. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а вказана різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою від дня, вказаного в повідомлені (підпункт 3.18.1.3 пункту 3.18 Договору);

- ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку у разі зниження надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банка. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміни ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та клієнта (підпункт 3.18.1.6 пункту 3.18 Договору);

- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки"; у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк; у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). У зв'язку з порушенням клієнтом будь-якого зобов'язання Банк на власний розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. У разі належного виконання клієнтом зобов'язань, за відсутності заперечення за місяць до закінчення строку обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той же строк. Строк також може бути змінений Банком відповідно до підпункту 3.18.2.3.4 пункту 3.18 розділу умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до статей 212 та 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91 (дев'яносто першого) дня порушення має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому Банк надсилає клієнту повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банка та клієнта. При непогашенні заборгованості в строк, вказаний в повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомлені, вважається простроченою (підпункт 3.18.1.8 пункту 3.18 Договору);

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (підпункт 3.18.4.1 пункту 3.18 Договору);

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20 (двадцятого) по 25 (двадцять п'яте) число місяця розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (підпункт 3.18.4.1.1 пункту 3.18 Договору);

- у випадку непогашення кредиту протягом 90 (дев'яноста) днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню починаючи з 91 (дев'яносто першого) дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. У разі порушення клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і за умови реалізації права Банку на встановлення іншого строку проведення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (підпункт 3.18.4.1.3 пункту 3.18 Договору);

- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (підпункт 3.18.4.9 пункту 3.18 Договору);

- у разі порушення клієнтом будь-якого договірного зобов'язання з оплати процентів за користування кредитором, передбачених підпунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 пункту 3.18 Договору; строків повернення кредиту, передбачених підпунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4 пункту 3.18 Договору; винагороди, передбаченої підпунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 пункту 3.18 Договору клієнт виплачує банку за кожне порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла у період, за який виплачується пеня (в % річних), від суми прострочення платежу за кожних день прострочення. У випадку реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту клієнт виплачує Банку пеню в розмірі, вказаному в підпункті 3.18.4.1.3 пункту 3.18 Договору від суми заборгованості за кожний день прострочення. Виплата пені здійснюється в гривнях. У випадку якщо клієнт надає в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату оплати (підпункт 3.18.5.1 пункту 3.18 Договору);

Банк має право у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, зокрема, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, вплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (підпункт 3.18.2.3.4 пункту 3.18 Договору).

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору № б/н від 16.08.13.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит, що підтверджується випискою з рахунку за період з 16.08.13. по 29.08.14., копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 30816К5СVS030 від 20.08.14. з вимогою про негайне погашення заборгованості на загальну суму 31 615,61 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого станом на 29.08.14. Товариство з обмеженою відповідальністю «Норітех» має заборгованість на загальну суму 21 442,83 грн., а саме: 13 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 5 151,84 грн. заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитом; 2 003,99 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за Договором та 1 287,00 грн. заборгованості з оплати комісії за користування кредитом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки основної заборгованості в розмірі 13 000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитом у сумі 5 151,84 грн. та заборгованості з оплати комісії за користування кредитом у сумі 1 287,00 грн., Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунки правильні та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені суд відзначає наступне.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі підпункту 3.18.5.1 пункту 3.18 Договору позивачем нараховано пеню у сумі 2 003,99 грн.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 2 003,99 грн., суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума у відповідності до обґрунтованого розрахунку позивача.

При цьому, відповідачем не оспорено надані позивачем розрахунки.

Судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норітех» (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, б. 5; ідентифікаційний код 38881892) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 5 151 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 84 коп. заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитом, 2 003 (дві тисячі три) грн. 99 коп. пені, 1 287 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості з оплати комісії за користування кредитом та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.14.

Суддя Т.М. Ващенко