Рішення

від 27.11.2014 по справі 910/21535/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21535/14 27.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань»

про стягнення 1 804 907,41 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Кирийчук І.М. представник за довіреністю № 477/03 від 14.11.14 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» про стягнення 1 804 907,41 грн. (з яких: 1 080 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 460 819,74 грн. - заборгованість по процентах, 166 733,89 грн. - інфляційні нарахування, 97 353,78 грн. - 3 % річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21535/14, розгляд справи призначено на 13.11.2014 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

13.11.2014 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав документи у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21535/14 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 13.11.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21535/14 сторони в повному обсязі не виконали, суд ухвалою від 13.11.2014 р. розгляд справи № 910/21535/14 відклав на 27.11.2014 р.; повторно зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

21.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2014 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку - «не проживає».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 27.11.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2009 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» (позичальник) був укладений кредитний договір № 18-09П (надалі - договір).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1.1. договору, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (надалі за текстом - кредит або кредитна лінія), на умовах, визначених цим договором; кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 440 000,00 грн.; термін користування кредитом до 18 лютого 2010 року включно; процентна ставка за користування кредитом - 26 відсотків річних.

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: для здійснення закупок сировини в 2009 році та для поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 1.3. договору, після надходження письмових заяв від позичальника про надання коштів в межах відкритої кредитної лінії банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього договору про надання коштів в розрізі кредитної лінії (окремо по кожній сумі, що має надаватися). Після підписання такої додаткової угоди, банк протягом 3 (трьох) банківських днів перераховує позичальнику кошти за реквізитами вказаними в його письмовій заяві.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.1.1. договору, видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення; видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 2.1.2. договору, передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат виступає наступне майно:

- майнові права на грошові кошти, що надійдуть з договорів, згідно договору застави № 14V від 16.05.2006 р.;

- основні засоби, згідно договору застави № 14/1V від 16.05.2006 р.;

- товари на складі, згідно договору застави № 14/2V від 16.05.2006 р.;

- прості іменні акції, згідно договору застави № 14/ЗV від 16.05.2006 р.

Додатково позичальник зобов'язується до кінця квітня 2009 року передати у заставу за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р. майнові права на грошові кошти, що надійдуть з договорів, та основні засоби (п. 2.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, за оформлення цього договору та супутньої документації позичальник сплачує банку комісію у розмірі 150,00 грн., без ПДВ, на рахунок № 61113735071011 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Згідно з п. 2.4. договору, повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, в строки не пізніше 18.02.2010 р.

За умовами п. 2.5. договору, проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2. цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день погашення кредиту.

У відповідності до п. 2.6. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно з 27 по 30/31 число поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 число включно місяця, в якому надано кредит.

В подальшому проценти нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення (не включно).

Згідно з п. 2.7. договору, проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 2.8. договору визначено, що моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку кредиту, процентів, комісій, неустойки, визначених цим договором.

Якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня.

Пунктом 2.9. договору сторони обумовили, що погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості:

- в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

- в другу чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом;

- в третю чергу погашається прострочена заборгованість по поверненню кредиту (якщо прострочення буде мати місце);

- в четверту чергу погашається строкова заборгованість по поверненню кредиту;

- в п'яту чергу погашається заборгованість по сплаті комісій;

- в шосту чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування банком;

- в сьому чергу погашаються інші витрати банку.

Банк може змінити порядок погашення заборгованості на власний розсуд.

Розділом 3 договору визначені права та обов'язки банку.

У відповідності до п. 3.2.2. договору, в термін до 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання банком заяви позичальника про видачу або в інший термін, визначений сторонами, перерахувати кредит на поточний рахунок позичальника або інший вказаний позичальником рахунок на підставі його письмової заяви.

Згідно з п. 4.2.1. договору, позичальник зобов'язаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Розділами 5 та 6 договору визначено порядок зміни процентної ставки за кредитом та умов дострокового погашення кредиту.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі виявлення фактів нецільового використання кредиту (в повному обсязі або частково) банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 10 (десять) відсотків від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням.

Згідно з п. 7.3. договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,5 відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.6., 4.2.7. цього договору за кожний факт порушення.

У відповідності до п. 7.4. договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. п. 4.2.4., 4.2.5., 4.2.8. - 4.2.10. цього договору за кожний факт порушення.

Неустойки, передбачені цією статтею договору, підлягають сплаті на письмову вимогу банку за реквізитами , вказаними банком (п. 7.5. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань за цим договором

Протягом періоду з квітня 2009 року до березня 2011 року між сторонами були укладені додаткові угоди № № 1 - 7 до кредитного договору № 18009П від 19.02.2009 р., якими змінювались предмет угоди, ліміт кредитної лінії, термін дії кредитної лінії, умови відстрочення сплати відсотків за кредитним договором.

Позивач пояснив суду, що 09.04.2008 р. позичальником надана заява (вих. № 9/4/9-1 від 09.04.2009 р.) про надання кредиту в сумі 1 440 000,00 грн. та перерахування коштів на поточний рахунок № 260090163701, відкритий в банку.

На підставі платіжного доручення № 23/04-1 від 23.04.2009 р. позивачем перераховано кошти в сумі 1 440 000,00 грн. з рахунку №20622016379801 (позичковий рахунок) на рахунок № 260090163701 з призначенням платежу: кредитні кошти згідно кредитного договору № 18-09П від 19.02.2009 р.

Протягом строку дії кредитного договору термін сплати нарахованих процентів відтерміновувався на підставі укладених додаткових угод (додаткова угода № 5 від 21.06.2010 р.; додаткова угода № 6 від 03.11.2010 р., № 7 від 29.03.2011 р.).

Однак, зобов'язання по сплаті процентів згідно умов кредитного договору позичальником не виконане, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість по процентах, яка станом на день подачі позову до суду складає - 460 819,74 грн.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» про стягнення 1 804 907,41 грн. (з яких: 1 080 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 460 819,74 грн. - заборгованість по процентах, 166 733,89 грн. - інфляційні нарахування, 97 353,78 грн. - 3 % річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до ТОВ «Пром-Лізинг» підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши ТОВ «С.О.В. Гавань» за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р. кредитні кошти у розмірі 1 440 000,00 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання за даним кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідачем - ТОВ «С.О.В. Гавань» не заперечувався факт отримання за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р. кредитних коштів в розмірі 1 440 000,00 грн. з відстроченим терміном сплати відсотків до 01.07.2011 р., а також не було спростовано обставини щодо заборгованості за даним кредитним договором, викладені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач - ТОВ «С.О.В. Гавань» в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань, то позов ПАТ «Брокбізнесбанк» про стягнення з ТОВ «С.О.В. Гавань» кредитну заборгованості у розмірі 1 804 907,41 грн. за період з квітня 2009 р. до вересня 2014 року за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р. (яка складається з: 1 080 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 460 819,74 грн. - заборгованість по процентах, 166 733,89 грн. - інфляційні нарахування, 97 353,78 грн. - 3 % річних), визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача - ТОВ «С.О.В. Гавань» та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» (03151, м. Київ, вулиця Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 25636176) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) кредитну заборгованості у розмірі 1 804 907 (один мільйон вісімсот чотири тисячі дев'ятсот сім) грн. 41 коп. за кредитним договором № 18-09П від 19.02.2009 р., що складається з:

- 1 080 000 (один мільйон вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості по кредиту;

- 460 819 (чотириста шістдесят тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 74 коп. - заборгованості по процентах;

- 166 733 (сто шістдесят шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 89 коп. - інфляційних нарахувань;

- 97 353 (дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят три) грн. 78 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.О.В. Гавань» (03151, м. Київ, вулиця Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 25636176) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36 098 (тридцять шість тисяч дев'яносто вісім) грн. 15 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2014 р.

Суддя Т.М. Ващенко