Рішення

від 27.11.2014 по справі 910/24837/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24837/14 27.11.14

За позовом Фізичної особи-підприємця Макарова Владислава Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ»

про стягнення 98 266,20 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Макарова Владислава Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» про стягнення 98 266,20 грн. основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 2603/01 від 26.03.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24837/14, розгляд справи призначено на 27.11.2014 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

24.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2014 р., які залучено до матеріалів справи. Також, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник позивача в судове засідання 27.11.2014 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/24837/14 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку - «станом на 17.11.2014 р. підприємство не значиться за вказаною адресою».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/24837/14.

В судовому засіданні 27.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Макаровим Владиславом Петровичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» (покупець) було укладено договір поставки № 2603/01 від 26.03.2014 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та у строки, що встановлені договором передати у власність покупцю товар, у кількості, відповідної якості та по узгодженим цінам, а покупець - прийняти й оплатити на умовах цього договору товар.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.3. договору, кількість та асортимент кожної партії поставленого товару вказуються в накладній, що складається на підставі замовлення покупця. Накладні виписуються на кожну окрему поставку товару та мають силу специфікації до дійсного договору.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як кількість за всіма поставками, що відбулися згідно оформленим накладним.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка конкретної партії товару відбувається на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальнику в письмовій формі в строк не менше ніж за 3 (три) доби до запланованої дати поставки за допомогою факсимільного зв'язку або за допомогою інших засобів зв'язку прийнятних для постачальника, що забезпечують фіксування тексту та дати замовлення. Замовлення повинно містити наступну інформацію: а) асортимент товару; б) кількість товару; в) дату поставки товару; г) підпис та печатку (при наявності) покупця. Покупець повинен отримати від постачальника підтвердження про отримання замовлення. Замовлення вважається прийнятим, якщо протягом 24 годин від постачальника не надійшло скасування замовлення.

Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник зобов'язується надати відповідним чином оформлені документи на товар, що постачається у відповідності з вимогами дійсного законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та документи, що підтверджують якість поставленого товару.

Поставка товару на підставі даного договору здійснюється на умовах «Incoterms 2010», силами та засобами постачальника, але за рахунок покупця. Покупець за власним бажанням може здійснити самовивіз товару. Сторони мають право визначити інший порядок доставки та вивіз товару.

Згідно з п. 3.1. договору, товар приймається покупцем за кількістю - згідно з накладною та за якістю - згідно з документами, що підтверджують якість поставленого товару та фактичним станом товару, що надійшов.

Пунктом 3.2. договору визначено, що право власності на товар та ризики випадкової загибелі товару переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Дата передачі товару вказується у накладній, про що представники постачальника та покупця роблять відповідні відмітки.

У відповідності до п. 3.3. договору, товар може бути відвантажений покупцю зі складу постачальника або доставлений на склад покупця при умові повної попередньої оплати заявленої партії товару та її доставки. Вартість доставки узгоджується сторонами додатково.

У разі поставки товару на склад покупця транспортним засобом постачальника, покупець зобов'язаний надати транспортному засобу постачальника рампу та визначити час розвантаження, а також забезпечити розвантаження товару власними силами (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору, приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у відповідності з Інструкціями Держарбітражу СРСР № П-6 і П-7 про порядок приймання продукції за кількістю та якістю, а також правилами перевезень вантажів.

Розділом 4 договору сторони обумовили якість товару, тару та упаковку.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на поставлений за цим договором товар узгоджується постачальником та покупцем на кожну окрему поставку і вказується у накладних. Ціна на товар, що постачається за цим договором може бути змінена постачальником, про що постачальник інформує покупця не менш ніж за сім днів до запланованої дати зміни ціни. На вже поставлений товар ціна не може бути змінена.

Згідно з п. 5.2. договору, загальна вартість цього договору визначається як сума всіх поставок, що відбулися протягом усього терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, покупець здійснює повну (100 %) оплату за відвантажений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки.

Пунктом 5.4. договору визначено, що покупець зобов'язаний повідомити постачальника про здійснення платежу в день перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами пунктів 5.5. - 5.6. договору, розрахунки за цим договором здійснюються виключно у національній валюті України; постачальник не відвантажує товар покупцю в разі не оплати попередніх партій у термін, встановлений даним договором, покупець зобов'язується за вимогою постачальника провести з ним звірку взаємних розрахунків.

Розділом 6 договору сторони визначили умови повернення товару.

Згідно з п. 7.1. договору, сторони несуть взаємну майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у вигляді неустойки відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони домовилися, що неня нараховується на весь період прострочення.

Пунктом 10.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності в момент підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014 р. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить пр. свій намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, договір автоматично продовжується на один рік і на тих же умовах.

З письмових пояснень позивача вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором ним поставлено товар на загальну суму 98 266,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1293 від 01.04.2014 р. на суму 2 310,00 грн., № 1390 від 08.04.2014 р. на суму 7 920,00 грн., № 1442 від 10.04.2014 р. на суму 5 445,00 грн., № 1516 від 15.04.2014 р. на суму 8 250,00 грн., № 1583 від 17.04.2014 р. на суму 6 270,00 грн., № 1638 від 22.04.2014 р. на суму 5 940,00 грн., № 1703 від 24.04.2014 р. на суму 5 940,00 грн., № 1821 від 29.04.2014 р. на суму 15 691,20 грн., № 2024 від 13.05.2014 р. на суму 9 750,00 грн., № 2091 від 15.05.2014 р. на суму 7 500,00 грн., № 2166 від 22.05.2014 р. на суму 6 750,00 грн., № 2342 від 27.05.2014 р. на суму 9 375,00 грн. та № 2416 від 29.05.2014 р. на суму 7 125,00 грн.(належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Однак, відповідач зобов'язання за договором поставки № 2603/01 від 26.03.2014 р. щодо оплати отриманого товару не виконав.

28.10.2014 р. ФОП Макаров В.П. направив на адресу ТОВ «Союз МВ» вимогу про термінову оплату вищевказаного боргу. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та реагування.

За таких обставин, Фізична особа-підприємець Макаров Владислав Петрович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» про стягнення 98 266,20 грн. основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 2603/01 від 26.03.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 2603/01 від 26.03.2014 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за даним договором не виконав неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 98 266,20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Фізичної особи-підприємця Макарова В.П. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» суми основного боргу за договором постачання № 2603/01 від 26.03.2014 р. у розмірі 98 266,20 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» (03127, м. Київ, проспект 40-річча Жовтня, 120, корпус 1, ідентифікаційний код 30634511) на користь Фізичної особи-підприємця Макарова Владислава Петровича (63612, Харківська область, Шевченківський район, с. Аркадівка, вул. Миру, б. 42, ідентифікаційний код 2769415517) 98 266 (дев'яносто вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 20 коп. основного боргу, 1 965 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.14.

Суддя Т.М. Ващенко