Рішення

від 04.12.2014 по справі 914/3649/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 р. Справа № 914/3649/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальності «ГалФрукт-Трейд», м. Львів; до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Великі Мости Сокальського р-ну Львівської обл.; про:стягнення 45290,37 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Грапенюк Б.М. - представник (довіреність б/н від 07.07.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

14.10.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності «ГалФрукт-Трейд» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 45290,37 грн. У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунки та майно боржника.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 03.11.2014р.

03.11.2014р. суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, відмовив в його задоволенні, розгляд справи відклав на 17.11.2014р., про що виніс відповідні ухвали. 17.11.2014р. розгляд справи відкладено на 04.12.2014р.

02.12.2014р. від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 33864,94 грн. основного боргу, 2505,08 грн. три відсотки річних, 2553,75 грн. пені та 6366,60 грн. інфляційних втрат.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та долучених до неї розрахунків, прийшов до висновку, що дана заява не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, а відтак суд приймає таку заяву до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 04.12.2014р. з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №120105, відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, кількість та асортимент якого визначений у товарній накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. На виконання умов Договору та на підставі видаткової накладної №РН-0601023 від 01.06.2012р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 37965,44 грн. Проте, всупереч умовам Договору, відповідач своїх зобов'язань (в частині своєчасного внесення оплати за товар) належним чином не виконав, оплатив товар лише частково, до сплати залишилося 33864,94 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з останнього 13212,27 грн. пені, 2089,09 грн. три відсотки річних та 19110,89 грн. інфляційних втрат, 2505,08 грн. три відсотки річних, 2553,75 грн. пені та 6366,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 04.12.2014р. повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 15.10.2014р., від 03.11.2014р. та від 17.11.2014р. не виконав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю відповідача в судовому засіданні в Львівському апеляційному адміністративному суді.

Ознайомившись з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає дане клопотання безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

За змістом п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК.

Ухвалою від 17.11.2014р. суд задоволив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, натомість відповідач тричі не забезпечив явки повноважного представника в судові засідання (чи не з'явився особисто) та не виконав жодних вимог ухвал суду.

Приписами ч. 3 ст. 22 ГПК України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин.

В свою чергу, систематичне неприбуття відповідача чи його представника в судові засідання, невиконання вимог ухвал на думку суду, свідчить про нехтуванням відповідачем вимог ухвал та зловживання наданими йому процесуальними правами.

У зв'язку з цим, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає, що його неявка не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки товару №120105 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість та асортимент якого визначений у товарній накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що товар передається згідно накладної. Факт отримання товару засвідчується довіреністю покупця або підписом на накладній матеріально відповідальної особи.

01.06.2012р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: банани, лимони, апельсини та свіжі ківі на загальну суму 37965,44 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0601023 від вказаної дати, скріпленою підписами представників та печатками сторін Договору.

В п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за цим Договором між продавцем та покупцем проводиться не пізніше 14-ти (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам Договору одержаний товар був оплачений відповідачем частково, до сплати підлягає 33864,94 грн.

У зв'язку з заборгованістю відповідача позивач неодноразово звертався до останнього з письмовими претензіями, якими вимагав погасити заборгованість. Проте, незважаючи на виставлені претензії, відповідач повністю за товар не розрахувався, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що після порушення провадження у справі та станом на день розгляду справи судом, жодних грошових коштів в якості погашення боргу від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Таким чином, з матеріалів справи, в т.ч. і з виписок з банківського рахунку, судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений в повному обсязі не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 4.1. розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 4.1. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 33864,94 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За несвоєчасну або неповну оплату покупцем вартості поставленого товару, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої суми за кожний день протермінування (положення п. 5.3. Договору).

Як вбачається з заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач крім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 2553,75 грн. пені за період з 15.06.2012р. по 15.12.2014р.

З цього приводу суд зазначає, що в силу приписів п. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку пені прослідковується, що нарахування пені проводилося позивачем всупереч вимогам встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме понад шість місяців (180 днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені та взявши до уваги відсутність заяви відповідача про застосування строків позовної давності (передбаченої ч. 4 ст. 267 ЦК України) суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає 2498,40 грн. пені за період з 15.06.2012р. по 11.12.2012р. включно. В решті цих вимог суд відмовляє.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім пені, відповідач також просить суд стягнути з відповідача 2505,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2012р. по 01.12.2014р. та 6366,60 грн. інфляційних втрат за період з червня 2012р. до грудня 2014р.

Перерахувавши три відсотки річних суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 2504,06 грн.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат господарський суд відмічає, що такі розраховані позивачем неправильно, всупереч вимогам Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зокрема, інфляційні розраховувалися в сукупності за період, а не за кожен місяць окремо. Однак, здійснивши перерахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 6366,60 грн., оскільки розмір інфляційних втрат вирахуваних судом є більшим від того, що був заявлений позивачем.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 81, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ГалФрукт-Трейд» (79026, м. Львів, вул. Енергетична, 16/26; код ЄДРПОУ 34418306) 33864,94 грн. боргу, 2498,40 грн. пені, 2504,08 грн. три відсотки річних, 6366,61 грн. інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ГалФрукт-Трейд» (79026, м. Львів, вул. Енергетична, 16/26; код ЄДРПОУ 34418306) 1824,81 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.