Рішення

від 01.12.2014 по справі 916/4357/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/4357/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача : Барбуков А.Б. (довіреність від 10.06.2014р.);

Від відповідача: Пустинін В.П. (довіреність №1915 від 02.01.2013р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 28.10.2014 р. Приватне акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі в розмірі 1 273 820,86 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження 916/4357/14 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

17.11.2014 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої підприємство вказує на те, що вищевказана заборгованість є заборгованістю населення по сплаті послуг та не підлягає сплаті відповідачем. Також, відповідач просив суд застосувати позовну давність, посилаючись на те, що акти звірки не переривають строк позовної давності.

24.11.2014 р. позивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої ПрАТ "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" здійснено уточнення розрахунку позовних вимог, зменшено розмір заборгованості станом на 01.11.2014 року. Таким чином, відповідно до уточнень позовних вимог від 24.11.2014 р. позивач просить суд стягнути на його користь заборгованість в сумі 1 129 560,30 грн. та суму судових витрат. Також, за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії щодо реєстрації відповідача

28.11.2014 року від позивача до канцелярії суду надішли належним чином засвідчені копії актів виконаних робі та акти звіряння, укладені між сторонами спору.

01.12.2014 року у судовому засіданні відповідачем надано суду заяву про визнання уточненого позову у повному обсязі.

01.12.2014р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив:

01.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Одесліфт», як Виконавцем, та КП «ЖКС «Чорноморський», як Замовником було укладено Договір №8 на повне технічне обслуговування ліфтів.

У відповідності до умов вищевказаного договору, КП «ЖКС «Чорноморський» замовив, а ВАТ «Одесліфт» прийняв на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах замовника.

Згодом, між ВАТ «Одесліфт» та відповідачем було підписано низку додаткових угод до Договору №8 на повне технічне обслуговування ліфтів від 01.03.2008 року, а саме: додаткову угоду №2 від 01.10.2008р. про зміну п.2.1 Договору (щомісячна плата) та про зміну додатку №1 до Договору, додаткову угоду №3 від 08.12.2008р. про зміну п.2.1 Договору (щомісячна плата) та про зміну додатку №1 та додатку №2 до Договору, додаткову угоду №4 від 25.12.2008р. про зміну п. 8.1 Договору (строку дії Договору), додаткову угоду №4 від 01.09.2009р. про зміну п.2.1 Договору (щомісячна плата) та про зміну додатку №1 та додатку №2 до Договору, додаткову угоду №5 від 26.05.2010р. про зміну п.2.1 Договору (щомісячна плата) та про зміну додатку №2 до Договору, додаткову угоду №6 від 10.01.2012р. про зміну п.1.1 Договору (предмет Договору), п.2.1 Договору (вартість договору) та додатку №1, п.3.4 Договору (обов'язки виконавця) та банківські реквізити замовника, додаткову угоду №7 від 24.01.2012р. про зміну п.8.1 Договору (строк дії Договору).

У зв'язку із реорганізацію ВАТ «Одесліфт» шляхом перетворення у ТДВ «Одесліфт», також було укладено додаткову угоду №8 від 05.12.2012р. про зміну преамбули та р. 10 Договору (реквізити виконавця), згідно до яких було замінено сторону виконавця за Договором №8 на повне технічне обслуговування ліфтів від 01.03.2008 року з ВАТ «Одесліфт» на ТДВ «Одесліфт».

У зв'язку із реорганізацію ТДВ «Одесліфт» шляхом виділення ТОВ «Одесліфт» із наступним приєднанням останнього до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», між сторонами спору було укладено додаткову угоду №9 від 01.02.2014р. про зміну п.8.1 Договору (строк дії Договору), а також додаткову угоду №10 від 01.09.2014р. про зміну преамбули та р. 10 Договору (реквізити виконавця), згідно до яких було замінено сторону виконавця за Договором №8 на повне технічне обслуговування ліфтів від 01.03.2008 року з ТДВ «Одесліфт» на ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур».

Актом взаємозвірки розрахунків від 10.09.2014р., який було підписано сторонами спору, підтверджується, що станом на 31.08.2014 року наявна заборгованість КП «ЖКС «Чорноморський» перед ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» за отримані послуги з технічного обслуговування ліфтів в розмірі 1 254 020,29 грн.

Наявність вищевказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами виконаних робіт з січня по грудень 2010, 2011, 2012, 2013 років, з січня по серпень 2014 року, а також актами звіряння взаємних розрахунків за цей період.

Також, в вересні 2014 року позивачем було виконано послуг на суму 285 612,36грн., що підтверджується підписаними сторонами спору актами виконаних робіт за вересень 2014 року, внаслідок чого сума заборгованості відповідача зросла до 1 539 632,65 грн. Оскільки, відповідач сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 265 811,79грн., заборгованість відповідача КП «ЖКС «Чорноморський» перед ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» склала 1 273 820,86 грн.

Як вбачається із підписаних сторонами спору актів виконаних робіт за жовтень 2014 року, сума заборгованості відповідача збільшилась на 286 348,70 грн. та склала 1 560 169,56 грн. У зв'язку з тим, що відповідач у жовтні 2014 року частково сплатив заборгованість в сумі 430 609,26 грн., його заборгованість склала 1129560,30 грн.

З наведених підстав ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» уточнило свій позов та просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та суму судових витрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно за статтею 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі Договору №8 на повне технічне обслуговування ліфтів від 01.03.2008 року та додаткових угод до нього.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Стаття 530 ЦК України встановлює, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови Договору №8 на повне технічне обслуговування ліфтів від 01.03.2008 року виконав належним чином, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та актами звіряння взаємних рохріхунків, а відповідачем свої зобов'язання відносно оплати наданих послуг, в строк, передбачений договором не виконані в повному обсязі.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1129560,30 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі як обґрунтована та підтверджена наявними матеріалами справи доказами.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ст. 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальним правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 ЦК України та не може бути змінена за домовленістю сторін.

Стаття ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.п. 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приписами ст. 267 ЦК України визначено, що за умови дослідження у судовому засіданні доказів, у разі якщо судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Згідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як зазначено у п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08 року №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», перебіг позивної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Підписання актів звіряння взаємних розрахунків з боку відповідача, зокрема у 2014 році, підтверджує визнання ним заборгованості за 2010-2011 роки, що виключає можливість застосування судом позовної давності.

Окрім того, суд зауважує на те, що відповідач вже після заявлення клопотання про застосування позовної давності визнав уточнений позов у повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову зі стягненням з відповідача заборгованості в розмірі 1 129 560,30грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору з урахуванням уточненого розміру позовних вимог в сумі 22 591,21 грн.

Керуючись ст.ст. 33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" про стягнення заборгованості - задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» (65089, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, б. 81/4, код ЄДРПОУ 35303608) на користь приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430, п/р 26005312024501 в Акціонерному банку «Південний» МФО 328209; філія «Одесліфт» ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 34, код ЄДРПОУ 38924328, п/р 26009312567901 в Акціонерному банку «Південний» МФО 328209) заборгованість в сумі 1 129 560 /один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят/ грн. 30 коп.

3.Стягнути з комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» (65089, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, б. 81/4, код ЄДРПОУ 35303608) на користь приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» (ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430, п/р 26005312024501 в Акціонерному банку «Південний» МФО 328209; філія «Одесліфт» ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 34, код ЄДРПОУ 38924328, п/р 26009312567901 в Акціонерному банку «Південний» МФО 328209) витрати по сплаті судового збору у сумі 22591 /двадцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто одна/грн. 21 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 08 грудня 2014 р.

Суддя Ю.О. Зайцев