Рішення

від 04.12.2014 по справі 904/8391/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.14р. Справа № 904/8391/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіС", м. Донецьк

до Державної установи "Інституту гастроентерології Національної академії медичних наук України", м.Дніпропетровськ

про стягнення 109 985,88 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: Гичко М.В., довіреність № б/н від 01.10.2014 року, представник;

від відповідача: Бойко Г.В., довіреність № 01-01/409 від 23.06.2014 року, провідний юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіС" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Державної установи "Інституту гастроентерології Національної академії медичних наук України" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 109 985,88 грн., який складається з сум: 93 000,00 грн. - основний борг, 2 384,88 грн. - 3% річних, 14 601,00 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 2 від 07.11.2013р., позивачем поставлено відповідачу товар, за який відповідач не розрахувався, що і стало причиною спору.

Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару (медичного обладнання) на загальну суму 93 000,00 грн. Разом з тим, посилаючись на п.4.3. договору, відповідно до якого оплата товару здійснюється замовником у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, вважає, що строк оплати за договором ще не настав: відповідно до кошторису від 28.02.2014р. та змін до кошторису від 09.04.2014р., затверджених розпорядником бюджетних коштів "Національною академією медичних наук України" у відповідача відсутні бюджетні асигнування на оплату товару купленого за державні кошти.

Враховуючи, що на момент подання позову ДУ "Інституту гастроентерології Національної академії медичних наук України" не була профінансована з бюджету в достатньому розмірі для розрахунку за поставлений позивачем товар, а позивач не довів протилежного, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні, призначеному на 20.11.2014р. о 10:15год. було оголошено перерву до 04.12.2014р. о 10:15год.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіС" (Виконавець) та Державною установою "Інституту гастроентерології Національної академії медичних наук України" (Замовник) укладений договір № 2 від 07.11.2014р.

Крім основного договору, між сторонами укладено додаткові угоди: № 1 від 31.12.2013р. та № 2.

Згідно п. 1.1. договору Учасник зобов'язується у 2013 році поставити Замовникові товари, зазначені у Специфікації (Додаток № 1 до договору), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.1.2. договору найменування товару - „устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування: лот - 2- Монітор пацієнта, лот - 3 пульсоксиметр" - код 26.60.1. Кількість товарів - 2 найменування згідно зі специфікацією.

Згідно п. 5.2. договору поставка товару вважається переданим учасником і прийнятим замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання відповідно до товарно-транспортної наклданої та встановлення товару згідно умов договору.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільний кодекс України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За своєю правовою суттю договір № 2 від 07.11.2014р. є договором поставки.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії видаткової накладної № 152 від 09.12.2013р. (а.с.27), позивач поставив відповідачу товар на загальну 93 000,00 грн. Передачу обумовленого договором товару підтверджено також актом - прийому - передачі від 09.12.2013р. (а.с.28).

Товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, без претензій, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача у накладній та акті, а також не заперчується відповідачем.

Згідно п. 3.1. договору, викладеної в редакції додаткової угоди № 2 до договору поставки № 2 від 07.11.2013р., сума заборгованості по договору складає 93 000,00 (Дев'яносто три тисячі грн. 00 коп.).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Тобто, з моменту отримання товару за видатковою накладною у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем з оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, у відповідності з вищевказаними нормами закону, оплата вартості поставленого позивачем товару мала бути здійснена в наступний за поставкою товару день.

Відповідачем не здійснено оплату товару до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача за період прострочення з 10.12.2013р. по 18.10.2014р. 3% річних у розмірі 2 384,88 грн. та за період прострочення з грудня 2013р. по листопад 2014р. інфляційні збитки у розмірі 14 601,00 грн. (розрахунок, а.с.8).

Суд, перевіривши розмір нарахованих позивачем сум 3% річних та інфляційних, а також період за який їх було нараховано, визнав розрахунок позивача не вірним. Приймаючи до уваги, що розмір сум 3% річних та інфляційних за розрахунком суду перевищує суму визначену в розрахунку позивача, суд погоджується з розміром сум 3% річних та інфляційних, визначеним позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів оплати отриманного товару в період з моменту їх отримання до дати слухання справи.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі у загальному розмірі 109 985,88 грн., який складається з сум: 93 000,00 грн. - основний борг, 2 384,88 грн. - 3% річних, 14 601,00 грн. - інфляційні збитки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної установи "Інституту гастроентерології Національної академії медичних наук України" (49074, м.Дніпропетровськ, пр. Газети „Правда", 96, код ЄДРПОУ 02011781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіС", (83052, м. Донецьк, вул. Краснофлотська, 22, оф. 172, код ЄДРПОУ 30540759) 93 000,00 грн. - основного боргу, 2 384,88 грн. - 3% річних, 14 601,00 грн. - інфляційних збитків, 2 199,72 грн. - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

09.12.2014р.

Суддя В.Г. Бєлік