Рішення

від 09.12.2014 по справі 906/1560/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" грудня 2014 р. Справа № 906/1560/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Колотиріна Ю.С. (довіреність №15 від 01.12.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Агропостач"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 20526,43 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 20526,43грн., з яких: 16810,26грн. боргу за поставлений товар по договору поставки №ДГ-6 від 01.01.13; 3166,27грн. інфляційних; 549,90грн. 3 % річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2013 року між Приватним підприємством "Агропостач" (постачальник/ позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Рихальське" Національної академії аграрних наук України" (покупець/відповідач) укладено договір поставки.

За п.1.1 договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця згідно замовлення запчастини до авто- та сільгосптехніки, гумотехнічні та асбесто-технічні вироби (далі- товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору, за період з січня 2013р. по жовтень 2013р., позивач поставив а відповідач прийняв товар по видатковим накладним, які містяться в матеріалах справи на а.с.13-38 на підставі виданих довіреностей на отримання товару (а.с.39-46) на загальну суму 137476,53грн.

За п.2.3 договору, оплата товару здійснюється протягом 3-х банківських днів.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 120666,27грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.47-67), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в розмірі 16810,26грн. , що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків (а.с.76).

04.12.13р. та 17.07.14 позивач надсилав відповідачу письмові вимоги за № 7 та №8 про сплату заборгованості, які відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с.68-70)

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 16810,26грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких за розрахунком позивача становить: 3166,27 грн. інфляційних та 549,90 грн. 3% річних.

Дані величини обраховані позивачем за період з листопада 2013р. по жовтень 2014 р. (а.с.10,11).

Оскільки останні поставки товару мали місце в листопаді 2013 року, нарахування інфляційних з усієї суми боргу із застосуванням індексу інфляції за листопад 2013 року є неправомірним.

Обрахувавши самостійно інфляційні втрати із сум, вказаних позивачем, однак починаючи з грудня 2013 року по жовтень 2014 року господарський суд встановив, що розмір інфляційних становить 3379,14 грн. з такого розрахунку:

26810,26х101,3%-26810,26=349,93

16810,26х118,02%-16810,02=3029,21

349,93+3029,21=3379,14

Позивачем до стягнення заявлено менше, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок річних суд знаходить його правильним.

Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Рихальське, вул.Леніна,14; код 00729356) на користь Приватного підприємства "Агропостач" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, пров.Воровського,33; код 31372641) - 16810,26грн. боргу, 3166,27грн. інфляційних, 549,90грн. 3% річних, 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)