Ухвала

від 25.11.2014 по справі 816/3799/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 816/3799/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 816/3799/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Константа Плюс"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

01 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Константа Плюс" (далі по тексту - ТОВ фірма "Константа Плюс", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 року №00001282310 та №0001192310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 816/3799/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Константа Плюс" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 вересня 2014 року №0001282310 та №0001192310.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Константа Плюс" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки поданим ДПІ у м. Полтаві доказам по справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 816/3799/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ фірма "Константа Плюс" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201. Вважає вірними висновки акту перевірки ТОВ фірма "Константа Плюс" та стверджує про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", посилаючись на висновки акту перевірки ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз".№5763/16-03-22-02-12/34957936 від 24.12.2013 року, згідно яких правочини між ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 19.09.2014 №00001282310 та №0001192310.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ фірма "Константа Плюс" (ідентифікаційний код 30829840) 21.02.2000 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису про державну реєстрацію 15881200000004646 (а.с. 9). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

04.09.2014 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ фірма "Константа Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (код ЄДРПОУ 34957936) за березень 2012 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 05.09.2014 складено акт №4987/16-01-22-07-13/30829840 (а.с. 38-57), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 5291,00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року на суму 5291,00 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5039,00 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 5039,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року:

- №0001192310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 6613,75 грн., в тому числі 5291,00 грн. за основним платежем та 1322,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 72,74);

- №0001282310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 6298,75 грн, в тому числі 5039,00 грн. - за основним платежем та 1259,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 71, 73).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Вказано на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначено, що відповідачем в різний час були проведені перевірки ТОВ фірма "Константа Плюс", що охоплювали взаємовідносини з одним і тим же контрагентом (ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз") в одному і тому ж податковому періоді (березні 2012 року), проте їх висновки протирічать один одному, що свідчить про неправомірність дій податкового органу в даному випадку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 5291,00 грн. та ПДВ у розмірі 5039,00 грн. слугувало твердження про безпідставне віднесення до валових витрат та податкового кредиту відповідно, вартості товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям за угодами між позивачем та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", які відповідач вважає безтоварними.

Такий висновок акту перевірки зроблено з посиланням на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ №5763/16-03-22-02-12/34957936 від 24.12.2013 року "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" з питань дотримання вимог податкового, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.10.2013", згідно яких в ході перевірки не підтверджено наявність поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" підприємствам-покупцям у періоді з 01.04.2011 по 31.10.2013, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини між ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ТОВ фірма "Константа Плюс" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, ТОВ фірма "Константа Плюс" віднесено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 5038,80 грн. та включено суму витрат у розмірі 25194,00 грн. до складу витрат операційної діяльності в результаті господарської операції з придбання у березні 2012 року в ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" товарно-матеріальних цінностей (радіостанція Vertex, зарядний пристрій Vertex, Акб Vertex, антена на магніті 5/8, гарнітура до VX 231, відеореєстратор Н 511 16 Гб) загальною вартістю 30232,80 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії рахунку-фактури №19/1 від 30.03.2012, видаткової накладної №20 від 30.03.2012 та податкової накладної №16 від 30.03.2012 (а.с. 10-12).

Розрахунки між ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та позивачем за придбаний товар проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою за 12.04.2012 року (а.с. 14).

Колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Позивачем до суду першої інстанції надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, в якому наявний запис, що придбаний позивачем товар отримувався особисто директором ТОВ фірма "Константа Плюс" ОСОБА_1 на підставі довіреності №10 від 30.03.2014 (а.с. 81).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що придбані позивачем у ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності підприємства, а саме, у квітні 2012 року вказані ТМЦ були реалізовані позивачем на користь Управління ДАІ УМВС в Полтавській області (код ЄДРПОУ 08682677), що підтверджується наявними у матеріалах справи банківською випискою та видатковою накладною (а.с. 82-83), а також не заперечується перевіряючими у акті перевірки №4987/16-01-22-07-13/30829840 від 05.09.2014 (сторінка 4 акту).

Як вбачається з матеріалів справи, зауваження щодо змісту та форми, податкової чи видаткової накладних в акті перевірки відсутні.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 30232,80 грн.

Щодо відсутності транспортних документів по даній господарській операції, колегія суддів вказує на те, що відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару, актів прийому-передачі товару щодо перевезення (передачі) товару не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Так, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Також, представник позивача пояснив, що транспортні документи по даній господарській операції не складались, оскільки передача ТМЦ відбувалася безпосередньо у офісі ТОВ фірма "Константа Плюс", що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 50, м. Полтава, після їх доставки на вказану адресу представником постачальника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій із ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз".

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами з придбання товарів, використані в господарській діяльності підприємства позивача.

Щодо посилань відповідача на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ №5763/16-03-22-02-12/34957936 від 24.12.2013 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" з питань дотримання вимог податкового, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.10.2013 року", щодо не підтвердження наявності поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" підприємствам-покупцям у періоді з 01.04.2011 року по 31.10.2013 року, як на підставу для висновку про нереальність здійснення господарських операцій позивача із даним контрагентом, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи довідку ДПІ у м. Полтаві від 06.03.2014 №1364/16-01-22-07-13/30829840 "Про результати проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ фірма "Константа Плюс" (код ЄДРПОУ 30829840) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (код ЄДРПОУ 34957936) за березень 2012 року", згідно висновку якої перевіркою пунктів 3.1-3.2 "Податок на прибуток", "Податок на додану вартість" порушень ТОВ фірма "Константа Плюс" не встановлено (а.с.27-37).

Разом з тим, в результаті проведення ДПІ у м. Полтаві позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ фірма "Константа Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (код ЄДРПОУ 34957936) за березень 2012 року, оформленої актом від 05.09.2014 №4987/16-01-22-07-13/30829840, контролюючим органом вже зроблений висновок про порушення ТОВ фірма "Константа Плюс" вимог податкового законодавства, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на 5291,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 5039,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що із зазначених матеріалів вказаних перевірок слідує, що відповідачем в різний час були проведені перевірки ТОВ фірма "Константа Плюс", що охоплювали взаємовідносини з одним і тим же контрагентом (ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз") в одному і тому ж податковому періоді (березні 2012 року), проте їх висновки протирічать один одному.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 19.09.2014 року №0001192310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 6613,75 грн., в тому числі 5291,00 грн. за основним платежем та 1322,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0001282310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 6298,75 грн., в тому числі 5039,00 грн. - за основним платежем та 1259,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 816/3799/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.