Рішення

від 01.12.2014 по справі 674/876/14-ц

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/876/14-ц

Провадження № 2/674/413/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуюча - суддя Артемчук В. М.

при секретарі Мудрицькій Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дунаївці цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

Громадської організації Спортивний клуб

«Фаворит» м.Лубни Полтавської області

про визнання наказу про звільнення незаконним,зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненими під час розгляду справи позовними вимогами до Громадської організації Спортивний клуб "Фаворит" про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на те, що 01.08.2013 р. між ним та Громадською організацією Спортивний клуб «Фаворит» (надалі - ГО СК «Фаворит») було укладено трудовий договір, а саме: контракт № 10-В (Надалі - контракт) та Додаток № 1 до контракту № 10-В від 01.08.2013 р.

Згідно п.1.1. вищевказаного контракту передбачено, що «предметом цього договору є спільна діяльність Спортсмена та Клубу, пов'язана з підготовкою і виступом Спортсмена на всіх змаганнях в період дії контракту».

Пунктом 1.3. встановлено, що даний контракт укладено на період з 01.08.2013 р. по 31.05.2015 р.

Згідно п.п.1.2.1.1. п. 2.1. контракту заробітна плата мала виплачуватись наступним чином з серпня 2013 по травень 2014 у розмірі 14 800 гри. на місяць, а за червня 2014 р. по липень 2014 р. у розмірі 7 400 гри. на місяць.

Після підписання контракту позивача було призначено спортсменом-інструктором з волейболу. Спочатку все було добре, працював, сплачували заробітну плату згідно контракту, але починаючи з жовтня 2013 р. та листопад 2013 року перестали платити зарплатню. Позивач декілька разів звертався до керівництва Клубу з вищевказаними питаннями, обіцяли, що заплатять зарплату пізніше.

В грудні 2013 року позивача повідомили, що його буде звільнено, при цьому не пояснивши будь-яких причини та підстав здійснення вищевказаних дій.

04.12.2013 р. повідомили, що його вже звільнено з роботи та зазначили, щоб збирав речі та їхав додому. На запитання щодо підстав звільнення, ознайомлення із наказом та виплати заборгованості по заробітній платі просто відмовили та ніякої інформації не дали.

Приїхавши додому в м. Дунаївці позивач одразу ж звернувся з офіційними листами до керівництва ГО СК"Фаворит» про надання інформації про причини звільнення та копію наказу і письмовою вимогою про розрахунок заборгованості по заробітній платі. Даний лист отримано представником ГО СК «Фаворит» 18.12.2013 р. (що підтверджується повідомленням про вручення). Будь-якої відповіді від Клубу не отримував.

З цього приводу вирішив повторно звернутись з вищевказаними листами до ГО СК «Фаворит», а також надіслав лист до Федерації Волейболу України (надалі ФВУ). Дані листи направив 27.12.2013 р., які відповідачем був отриманий 13.01.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення.

З того часу від ГО СК «Фаворит» позивач не отримував жодних відповідей.

В квітні 2014 р. отримав відповідь від ФВУ, в якій зазначено, що представники ГО СК «Фаворит» повідомили комісію ФВУ, що копії наказу позивач не отримував та зазначили, що нададуть розширену відповідь, як тільки отримають копію контракту від 01.08.2013р. разом з відповіддю надіслали копію наказу ГО СК "Фаворит" № 20/13 від 02.12.2013 року про звільнення, з яким не був ознайомлений, копію якого не отримував.

В даному наказі зазначено, що його звільнено «в зв'язку з невиконанням умов контракту від 01.08.2013 р. № 10-В, а саме :п. 2.1.13 та п. 13 до додатку від 01.08.2013 р.».

З вищевказаним наказом не погоджується, вважає його незаконним, оскільки будь-яких дій, вказаних в п. 2.1.13 та п. 13 контракту та додатку №1 не вчиняв, а добросовісно виконував всі умови контракту та свою роботу, інших доходів, а ніж від клубу не отримував.

В зв'язку з тим, що позивач не планує надалі працювати та поновлюватись на роботі в ГО СК "Фаворит", вважає за необхідне змінити формулювання причини звільнення та вважати "ОСОБА_2 звільненим з посади спортсмена - інструктора з волейболу Громадської організації Спортивного клубу "Фаворит" з 02 грудня 2013 року за угодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України) відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів».

Відповідно до ч.І ст. 116 та ч.1 ст.117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належали йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівниковісум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Оскільки при звільненні відповідач зарплату не виплатив, а тому вважає, що з ГО СК «Фаворит» підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2013 року по 02.12.2013 року, що згідно контракту становить 29 600 грн. за жовтень-листопад 2013 р. та 477. 42 грн за грудень 2013 р. (14 800 (заробітна плата за місяць) / ЗІ (кількість днів в місяці) * І (кількість пропрацьованих днів) 447.42 гри.). Всього заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2013р. по 02.12.2013 становить ( 29600 + 477,42) 30 077, 42 грн.. В зв'язку з тим, що в листопаді 2013 року позивачем було отримано аванс за жовтень 2013 року в розмірі 4000грн., тому сума заборгованості по заробітній платі повинна становити 26077, 42 грн..

В зв'язку з тим, що з дати подання позовної заяви пройшов певний період, то з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки.

Згідно ч. З п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 зазначено, що «середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата».

Середній заробіток за місяць становить 14800 грн.. Розрахунок середнього заробітку за період затримки розрахунку з 02.12.2013 по 04.11.2014 року (11 місяців та 2 дні ) становить: 14800 11 (кількість місяців) + 14800/30 (кількість днів у вересні 2014р.)* 2 (кількість днів) = 986,67) = 162 800 + 986,67= 163786,67 грн..

Відповідно до ст. 117 КЗпП України з ГО СК «Фаворит» підлягає стягненню середній заробіток за затримку у розрахунку за період з 02.12.2013 р. по день ухвалення судом рішення по справі.

Також вважає, що з ГО СК «Фаворит» підлягає стягненню моральна шкода, яка полягає в наступному: «заочно» звільнили (з грудня 2013 р.) і до квітня 2014 р. (до отримання листа від ФВУ) не був ознайомлений з наказом та підставами звільнення; не отримував заробітну плату, що призвело до погіршення самопочуття та пригніченого стану , змушення усіма можливими шляхами знаходити кошти для організації свого життя ; витрачав коштів на листування та звернення до адвоката ; розповсюдження неправдивої інформації щодо звільнення на офіційному веб-сайті «Полтавщина спорт» та сайті «Волейбол України» чим принижено честь, гідність та ділову репутацію позивача, який є професійним спортсменом. Дану моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн., які просить стягнути з відповідача.

В зв'язку з цим звернувся до суду та просить визнати наказ про звільнення незаконним, змінити формулювання причини звільнення на звільнення за угодою сторін, стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 26077, 42 грн., середній заробіток за затримку у розрахунку заборгованості по заробітній платі у розмірі 163 786,67 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., та допустити рішення до негайного виконання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлений позов та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладенні в позовній заяві, а також пояснив,що звільнення позивача є незаконним та не обґрунтованим, нічим не доведеним, таким, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача, який є професійним спортсменом. Дану неправдиву інформацію щодо звільнення позивача надали на офіційний веб-сайт « Полтавщина спорт» та сайт «Волейбол України».

Відповідач порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України і в день звільнення позивача не видав йому наказ про звільнення та не виплатив йому належну заробітну плату. З наказом про звільнення також не ознайомили. Факт не отримання наказу підтверджується листом Федерації Волейболу України.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Оскільки позивачу в день звільнення і по сьогоднішній день не вручено копію наказу про звільнення, то і початку перебігу звернення до суду не відбулося.

Вважає, що акт від 02.12.2013 року про відмову позивача ознайомитись з наказом про звільнення складено «заднім числом», оскільки в акті зазначено, що він складався в м. Полтава, в той час як усі документи: контракт, наказ про звільнення укладались в м. Лубни за місцезнаходженням відповідача. Даний акт також суперечить письмовим поясненням ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є в матеріалах справи і відповіді ФВУ від 29.01.2014р.

Щодо протоколу № 7 загальних зборів засновників ГО СК «Фаворит», то вважає його незаконним, таким, що не відповідає Статуту відповідача та умовам контракту № 10-В від 01.08.2013 року.

В зв'язку з тим, що з дати подання заяви пройшов певний час, а тому слід стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки по 01 грудня 2014року , розрахунок середнього заробітку за період затримки з розрахунку з 02.12.2013 по 02.12.2014 року (11 місяців та 29 днів ) становить : 14800 11 (кількість місяців) + 14800/30 (кількість днів у вересні 2014р.)* 29 (кількість днів) = 986,67) = 162 800 + 14306,66= 177106,66 грн.

Представник відповідача Богатинська Н.О. в судове засідання не з'явилася, однак надіслала суду заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на позовну заяву, в якій зазначила, що позов не визнає, оскільки позивачем пропущено визначений законодавством строк звернення до суду без поважних причин. Позивач з клопотанням про поновлення строку не звертався.

02.12.2013 року позивачеві було вручено наказ про звільнення, однак відмовився отримати його копію. Натомість, шляхом звернення до Федерації Волейболу України, отримав копію наказу ще у січні 2014 року, а до суду звернувся 16.06.2014 року після спливу місячного строку.

Наказ про звільнення позивачу був вручений для ознайомлення в день звільнення, проте відмовився від ознайомлення та залишив територію тренувальної бази Клубу, що підтверджується актом від 02.12.2013 року. Трудова книжка позивача на ГО СК «Фаворит» не зберігалася.

01.08.2013 року між сторонами було укладено контракт № 10-В, а 02.12.2013 року, в зв'язку з грубим порушенням п.п.2.1.13 контракт розірвано на підставі п.8 ст.36 КЗпП України. На підтвердження порушень умов Контракту з боку позивача надані пояснення тренера та менеджера.

Розрахунок середнього заробітку немає належного обґрунтування, оскільки на підставі рішення загальних зборів засновників ГО СК «Фаворит» (протокол №7 від 24.11.2013р.) до позивача згідно п.4, 3 контракту та п.п. 3, 8, 9, 13 Додатку до контракту було застосовано міри відповідальності у вигляді штрафу на суму 29600 грн., про що позивача було повідомлено і позивачем отримано 4000 грн. заплати у жовтні 2013 року. В задоволенні позову просила відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як передбачає ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КзПП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Судом встановлено, що 01.08.2013 р. між позивачем ОСОБА_2 та Громадською організацією Спортивний клуб «Фаворит» (надалі - ГО СК «Фаворит») було укладено трудовий договір, а саме: контракт № 10-В (Надалі - контракт) та Додаток № 1 , який є невід'ємною частиною контракту № 10-В від 01.08.2013 р. і регулює фінансові відносини сторін.

Згідно п.1.1. вищевказаного контракту передбачено, що «предметом цього договору є спільна діяльність Спортсмена та Клубу, пов'язана з підготовкою і виступом Спортсмена на всіх змаганнях в період дії контракту».

Пунктом 1.3. встановлено, що даний контракт укладено на період з 01.08.2013 р. по 31.05.2015 р.

Після підписання контракту позивача призначено спортсменом - інструктором з волейболу.

Відповідно до пунктів 2.1.13; 5.2 контракту «спортсмен бере на себе зобов'язання, що його доходом можуть бути тільки кошти виплачені йому Клубом або через Клуб, або за згодою Клубу; дія контракту переривається: після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; з ініціативи Клубу до закінчення дії контракту у випадках, порушення Спортсменом будь-якого пункту даного контракту і пунктів додатку до контракту; з ініціативи спортсмена та в інших випадках, передбачених законодавством».

Відповідно до п.13 додатку №1 до контракту «отримання доходу (подарунки, сувеніри, гроші) від інших джерел, виплачені гравцеві без відома або згоди Клубу, від інших спортивних організацій в період дії контракту - розірвання контракту, а далі - згідно з рішенням Дисциплінарної комісії ФВУ».

02 грудня 2013 року ГО СК «Фаворит« м. Лубни наказом 20 /13, в зв'язку з невиконанням умов контракту від 01.08.2013 року № 10-В, а саме: п.2.1.13 та п.13 додатку до контракту № 1 від 01.08.2013 року контракт від 01 серпня 2013 року з спортсменом - інструктором з волейболу ОСОБА_2 вважати розірваним з 02 грудня 2013 року, і звільнити ОСОБА_2 з посади спортсмена - інструктора з волейболу з 02 грудня 2013 року на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України. В наказі не зазначено підстави для розірвання контракту (доповідні, акти, пояснення та інше).

За правилами п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

В оригіналі наказу підпис позивача про отримання у день звільнення копію наказу про звільнення з роботи відсутній.

В судовому засіданні з пояснень представників відповідача стало відомо, що позивач в порушення вимог передбачених умовами контракту і в період дії даного контракту приймав участь у грі тоталізатор, тобто азартній грі, в якій гравці здійснюють ставки на попередньо невідомий результат події, а її організатор за комісійну винагороду приймає і зберігає ставки та розподіляє і виплачує виграш (видає приз) згідно з умовами азартної гри одразу після закінчення події і таким чином позивач ставив кошти та провокував інших гравців зі своєї команди та інших команд ставити кошти на результат гри своєї ж команди і не тільки, отримуючи кошти від цих ставок та тим самим ставлячи під сумнів репутацію команди.

Тому саме з цих підстав позивач був звільнений з роботи і з ним розірваний контракт.

Частиною 1 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № 9 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб; показаннями свідків; письмовими доказами; речовими доказами; висновками експертів.

Відповідно до ст. 60 УПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України « Про заборону грального бізнесу в Україні» в Україні забороняється гральний бізнес та участь у азартних іграх.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону, стосовно суб'єктів господарювання, тобто юридичних осіб, або суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що організовуватимуть заняття гральним бізнесом, передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі восьми тисяч мінімальних зарплат (наразі, як вказано в статті, це приблизно 7,5 млн. гривень), а також конфіскації грального обладнання.

Крім цього, заняття гральним бізнесом відповідно до статті 203-2 Кримінального кодексу України визначено протиправним та кримінально-караним діянням.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі», при ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».

Відповідачами долучено до матеріалів справи пояснення тренера ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_4 громадської організації СК «Фаворит» і зокрема з пояснень тренера ОСОБА_3 видно, що з вересня 2013 року від спортсменів клубу почала надходити інформація про те, що ОСОБА_2 підмовляв членів команди грати на завчасно визначений результат клубу, робив ставки на тоталізаторі і через це робив зауваження ОСОБА_2, на які останній не реагував і став пропускати тренування. 02.12.2013 року в присутності спортсменів команди оголосив ОСОБА_2, що з ним розірвано контракт.

ОСОБА_4 в свої поясненнях зазначила, що про гру позивача в тоталізатор почула від тренера ОСОБА_3, а 02.12.2013 року дізналася про звільнення ОСОБА_2

Згідно п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ,наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК України.

Не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази (стаття 64 ЦПК).

Представники відповідачів не заявляли клопотання про допит в судовому засіданні свідків: тренера ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_4, а також пояснювали, що їх письмових пояснень в якості доказу достатньо.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а тому суд не може використати як показання свідків письмові пояснення тренера ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_4.

Проте, відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів тому, що позивач порушував вимоги передбачені умовами контракту і в період дії даного контракту приймав участь у грі тоталізатор, тобто азартній грі.

Отже, суд вважає доведеними та такими, що ґрунтуються на законі, вимоги позивача щодо визнання наказу № 20/13 від 02.12.2013 року Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» м.Лубни Полтавської області про розірвання контракту від 01 серпня 2013 року з 02 грудня 2013 року на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України незаконним.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Крім того, Верховний суд України п. 18 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № X (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив, якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

При таких обставинах, необхідно змінити формулювання причини звільнення із «звільнити на підставі п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням умов контракту від 01.08.2013 року № 10-В, а саме: п.2.1.13 та п.13 додатку до контракту № 1 від 01.08.2013 року » на «звільнити ОСОБА_2 з посади спортсмена - інструктора з волейболу Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» з 02 грудня 2013 року за угодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України)», що і передбачено п.5.2 контракту.

Щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду , на яке посилається представник відповідача.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Дана норма містить вичерпний перелік обставин, з настанням яких починається перебіг зазначеного строку.

Статтею 47 КЗпП України передбачається, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У матеріалах справи немає доказів, які б давали суду правові підстави для висновку про початок перебігу і пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з позовом про захист своїх трудових прав.

У справі встановлено, що 02.12.2013 року позивачу копія наказу про звільнення не вручалася, і це підтверджується листом Федерації Волейболу України № ДО-011 від 29 січня 2014 року.

Доводи представників відповідача про те, що ОСОБА_2 був повідомлений про звільнення, оскільки наказ йому оголошений в присутності команди і є акт про відмову ознайомлення з наказом про звільнення від 02 грудня 2013 року м.Полтава є неприйнятними, оскільки моментом, з якого починається перебіг строку звернення до суду у справах про звільнення, в законі визначено день вручення наказу про звільнення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строки звернення до суду з позовом про захист своїх трудових прав.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що виплата працівникові належних йому від підприємства, установи, організації сум проводиться в день звільнення працівника. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно рішення загальних зборів засновників ГО СК « Фаворит» м.Лубни (протокол № 7 від 24 листопада 2013 року) за порушення умов контракту ,на підставі п.4.3 контракту та п.п.3,4,8,9,13 Додатку, застосовано до ОСОБА_2 міру відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 75% за жовтень місяць та 100% за листопад 2013 року.

Пунктом 4.3 контракту від 01.08.2013 року передбачено, у разі проступку Спортсмена або порушення ним правил тренувань або внутрішньої дисципліни Клубу, Клуб має право застосувати до спортсмена штрафні санкції, передбачені Правилами Клубу, Федерації волейболу України, згідно з додатком до даного контракту.

Відповідно до п.п. 3,4,8,9,13 Додатку до контракту, при пропуску тренувань або запізнення без поважної причини із спортсмена вираховується 5% від заробітної плати за кожне тренування, в разі неявки на гру - 30% від заробітної плати; відмова виконувати вказівки тренера: під час тренувань - 5% штрафу від заробітної плати, під час гри - 10 % ; образа, некоректна поведінка по відношенню до гравця, тренерам, керівництву клубу штраф від 5% до 50% від заробітної плати; втручання в дії керівництва клубу, команди, тренувальний процес - штраф 20%; отримання доходу від інших джерел, виплачені гравцеві без відома або згоди клубу, від інших спортивних організацій в період дії контракту - розірвання контракту.

Згідно ст. 127 КЗпП України ,відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Представники відповідача ,на вимогу суду надати Правила клубу, щодо порядку застосування штрафних санкцій , наказ про відрахування із заробітної плати штрафів, таких письмових доказів не надали і не пояснили причину, однак пояснили, що такий порядок передбачено Статутом клубу.

Згідно Статуту громадської організації спортивний клуб «Фаворит», який затверджено установчими зборами засновників (протокол №1 від 06.09.2005р.) пунктів 5.1,5.3, 5.4 ,5.5 зазначено,що вищим керівним органом клубу є конференція, яка проводиться один раз в 4 роки, щорічно проводяться загальні збори членів клубу , виконавчим органом клубу є виконком, який забезпечує виконання рішень конференції і власних рішень, розпоряджається коштами та майном клубу, веде поточну документацію.

В даному Статуті клубу нічого не зазначено про загальні збори засновників ГО СК «Фаворит» і їх компетенцію.

Суд, не вирішуючи питання про законність чи не законність рішення загальних зборів засновників ГО СК «Фаворит», вважає, що вирахування із заробітної плати позивача на підставі рішення зборів без винесення наказу про відрахування із заробітної плати не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для невиплати позивачу боргу по заробітній платі при його звільненні немає.

Згідно п.п.1.2.1.1. п. 2.1. контракту від 01.08.2013 року заробітна плата позивачу мала виплачуватись наступним чином: з серпня 2013 по травень 2014 у розмірі 14 800 гри. на місяць, а за червня 2014 р. по липень 2014 р. у розмірі 7 400 гри. на місяць.

Судом встановлено, що 25 листопада 2013 року ОСОБА_2 виплачено гроші в сумі 4000 грн. за жовтень місяць, що підтверджується копією відомості ГОСК « Фаворит».

Оскільки позивачу не виплачено заробітну плату в день звільнення, то підлягає до задоволення стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року в розмірі 25600 грн.

Щодо виплати позивачу заробітку за 01 грудня 2013 року (неділю) в розмірі 477,42 грн., то в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів, що він був на роботі в цей день.

Виходячи з того,що наказу про утримання з заробітної плати позивача коштів в розмірі 25600 грн. не було, то суд вважає, що кошти в розмірі 25600 грн. є сумою не виплаченою при звільненні заробітної плати, яка дає підстави для застосування до відповідача санкцій, передбачених ст117 КЗпП України (роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п.20 постанови від 24 грудня 1999року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України і п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені, в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статті 117 КЗпП України, суд роз'яснив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Висновком Конституційного Суду України вказано на те, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплат всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Встановлення пов'язаних з цим обставин має важливе значення, оскільки порушення строків виплат належних працівникові сум може бути підставою стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що йому не було виплачено заробітну плату за листопад 2013 р. та частину заробітної плати за жовтень 2013 року і не проведено розрахунку при звільненні, тобто, даний позов стосується виплати заробітної плати, й у даному випадку не можуть бути застосовані вимоги ч.І ст.233 КЗпП України, оскільки згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки при стягненні середньої заробітної плати на підставі ст. 117 КЗпП України остання є розрахунковою величиною, а не величиною для нарахування виплат, які з неї обчислюються, то при вирішенні таких спорів необхідно керуватися п. 8 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, згідно з яким вона має обчислюватися шляхом множення середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Представником позивача ОСОБА_1 розрахунок середнього заробітку за період затримки з розрахунку з 02.12.2013 року по 01.12.2014 року проведено за фактично відпрацьовані позивачем календарні дні : 11 місяців та 29 днів, що становить 177106,66 грн., при цьому не надавши суду доказів.

В контракті від 01.08.2013 року не зазначено тривалість робочого часу позивача і як пояснили представники відповідача , що у клубі відсутній табель виходу позивача на роботу.

Виходячи із вимог п. 8 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середня заробітна плата має обчислюватися шляхом множення середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, тобто за жовтень - листопад 2013 року.

Середньоденна заробітна плата складає :14800 грн.(жовтень 2013р.) + 14800 грн.

(листопад 2013 року): 44 робочі дні за два місяці (23 робочі дні у жовтні та 21 робочий день у листопаді 2013 року ) = 672,73 грн.

Період не виплати належної заробітної плати з 02 грудня 2013 року по 01 грудня 2014 рік: грудень 2013року- 22 робочі дні; січень 2014 року -21 робочий день ; лютий 2014 року-20 робочих днів; березень 2014 року - 20 робочих днів; квітень 2014 року -21 робочий день; травень 2014 року -19 робочих днів ; червень 2014 року - 19 робочих днів; липень 2014 року - 23 робочих днів; серпень 2014 року - 20 робочих днів; вересень 2014 року -22 робочі дні; жовтень 2014 року - 23 робочих днів; листопад 2014 року -20 робочих днів; грудень 2014 року - 1 робочий день, разом :251 робочий день.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає: 168855,23 грн. (251 * 672,73 грн.)

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку ,що вимога позивача про стягнення з Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає до часткового задоволення на суму 168855 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять ) грн. 23 коп., в решті вимог відмовити.

Щодо позовних вимог про компенсацію моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якої, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках в зв'язку з неотриманням заробітної плати, розповсюдження інформації щодо звільнення позивача на офіційному веб-сайті «Полтавщина спорт» та сайті «Волейбол України» ,чим принижено честь, гідність та ділову репутацію позивача, який є професійним спортсменом, характер моральних страждань, а також з урахуванням принципу розумності та справедливості, позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1000 гривень.

Згідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У зв'язку з чим, на підставі ст. 80 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 2188 грн.15 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, п. 2 ч. 1 367 ЦПК України , п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № 9 (з подальшими змінами та доповненнями), п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 » Про порядок обчислення середньої заробітної плати» ,п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці «, ст.21, п. 8 ч. 1 ст. 36 ,ст. ст.116,117, 127,ч. 1,3 ст. 235 , 237-1 КЗпП України суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати наказ № 20/13 від 02.12.2013 року Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» м.Лубни Полтавської області про розірвання контракту від 01 серпня 2013 року з ОСОБА_2 з 02 грудня 2013 року на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України - незаконним.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 і вказати :

«Звільнити ОСОБА_2 з посади спортсмена - інструктора з волейболу Громадської організації Спортивний клуб « Фаворит» з 02 грудня 2013 року за угодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України) ».

Стягнути з Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» м.Лубни Полтавської області на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року у розмірі 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот)грн..

Стягнути з Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» м.Лубни Полтавської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 168855 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять )грн. 23 коп.

Стягнути з Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» м.Лубни Полтавської області на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу ) грн..

Стягнути з Громадської організації Спортивний клуб «Фаворит» м.Лубни Полтавської області у дохід держави судовий збір у розмірі 2188 грн.15 грн.

Допустити негайне виконання рішення про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: /підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького райсуду В. М. Артемчук