Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/22419/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22419/14 19.11.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вища проба»

про стягнення 32 615,15 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Переяславська М.В. дов. б/н від 15.09.2014р.

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вища проба» про стягнення заборгованості у розмрі 32 615,15 грн., з яких 29 351,90 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 1 622,22 грн. - пені за прострочення сплати орендних платежів, 341,32 грн. - 3% річних від прострочених сум орендних платежів та 1 299,71 грн. - інфляційних втрат, крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2014 між сторонами було укладено Договір оренди нежилого приміщення №01/01-8. Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання стосовно оплати орендних платежів, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 29 351,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 порушено провадження у справі №910/22419/14 та призначено розгляд справи на 05.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 розгляд справи №910/22419/14 відкладався на 19.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 19.11.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 19.11.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/22419/14 від 17.10.2014 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22419/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» (далі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вища проба» (далі - Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №01/01-8 (далі - Договір).

Відповідно до ст. 1 Договору Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування наступне (наступні) приміщення, згідно п. 1.1., розташоване за адресою: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11 та своєчасно сплачувати Орендодавцю орендну плату. Об'єктом оренди виступали приміщення, розташовані на п'ятому поверсі будівлі Літера «А» площею 40,20 кв. м. та 23,50 кв. м. (п.1.1. Договору).

Приписами п. 3.3. Договору передбачено, що передача приміщення, що орендується, здійснюєтся за Актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду. У вищезазначеному Акті сторони зобов'язуються зазначити технічний стан приміщення, а також засобів та комунікацій, що знаходяться в ньому.

Згідно з п. 4.1. Договору щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням визначається Орендодавцем та Орендарем у Протоколі погодження розміру орендної плати (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до п. 1 Протоколу погодження розміру орендної плати від 01.01.2014 щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням площею 63,7 кв. м. складає 2 935,19 грн.

Оплата за цим Договором здійснюється у національній валюті України. Оплата орендної плати починає здійснюватись з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення (п. 4.2. Договору).

Сторони погодили, що відповідно до п.4.3. Договору орендна плата за поточний місяць вноситься Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, вказаний у цьому Договорі щомісяця не пізніше 10-го (десятого) числа поточного місяця.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку прострочення сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою придою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 759 ЦК України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 793 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що передача об'єкта оренди відбулася 01.01.2013, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.

Орендодавець на підставі укладеного Договору, вимог чинного законодавства належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками Позивача та Відповідача Актами здачі-приймання робіт (надання) послуг::

- №ОУ-0000010 від 31.01.2014 на суму 2 935,20 грн.;

- №ОУ-0000089 від 28.02.2014 на суму 2 935,20 грн.;

- №ОУ-0000167 від 31.03.2014 на суму 2 935,20 грн;

- №ОУ-0000242 від 30.04.2014 на суму 2 935,20 грн.;

- №ОУ-0000316 від 30.05.2014 на суму 2 935,20 грн.;

- №ОУ-0000389 від 30.06.2014 на суму 2 935,20 грн.;

- №ОУ-0000457 від 31.07.2014 на суму 2 935,20 грн.;

- №ОУ-0000089 від 31.08.2014 на суму 2 935,20 грн.

Частина 5 ст. 762 ЦК України встановлює, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що орендна плата за поточний місяць вноситься Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, вказаний у цьому Договорі щомісяця не пізніше 10-го (десятого) числа поточного місяця).

На виконання вищевказаної умови Договору Орендодавцем було виставлено до оплати рахунки-фактури №СФ-0000010 від 14.01.2014, №СФ-0000090 від 17.02.2014, №СФ-0000168 від 13.03.2014, №СФ-0000242 від 10.04.2014, №СФ-0000318 від 13.05.2014, №СФ-0000391 від 17.06.2014, №СФ-0000461 від 09.07.2014, №СФ-0000535 від 11.08.2014, №СФ-0000601 від 10.09.2014, №СФ-0000669 від 13.10.2014 на загальну суму 29 351,90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у Відповідача перед Позивачем станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість зі сплати орендних платежів, що становить 29 351,90 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 29 351,90 грн. зі сплати орендних платежів є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів, Позивачем нараховано Відповідачу 1 622,22 грн. - пені, 341,32 грн. - 3% річних та 1 299,71 грн. - інфляційних втрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення..

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором да Додатковими угодами строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Довором вбачається, що її нарахування здійснено в межах шестимісячного строку із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, що не суперечить вимогам статті 232 ГК України.

Разом з тим, за підрахунком суду розмір пені за указаний Позивачем до стягнення період становить 2 023,27 грн., а не 1 622,22 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму пені у розмірі 1 622,22 грн.

Звідси, вимоги про стягнення пені у розмірі 1 622,22 грн. за порушення строків оплати підрядних робіт підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 341,32 грн. - 3% річних та 1 299,71 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а тому указані вимоги є законними, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 341,32 грн.

З приводу стягнення 1 299,71 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний період становлять 2 503,48 грн., проте, як вже зазначалося раніше, в силу приписів п.2 ч.1. ст. 83 ГПК України господарський суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, якщо про це немає відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вища проба» пені у розмірі 1 622,22 грн., 341,32 грн. - 3% річних та 1 299,71 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором та Додатковими угодами належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вища проба» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 6; код ЄДРПОУ 32206281) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11; код ЄДРПОУ 38440985) заборгованість за Договором оренди нежилого приміщення №01/01-8 від 01.01.2014 у розмірі 32 615,15 грн., з яких 29 351,90 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 1 622,22 грн. - пені за прострочення сплати орендних платежів, 341,32 грн. - 3% річних від прострочених сум орендних платежів, 1 299,71 грн. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вища проба» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 6; код ЄДРПОУ 32206281) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 11; код ЄДРПОУ 38440985) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 05.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко