Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/23436/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23436/14 08.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таращамолоко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смірко»

про стягнення 84 610, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Шевчук І.А., Святна С.Л.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таращамолоко» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смірко» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 84 610, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення № 13/07/18-1 від 18.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 27.10.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречко, буд. 13, офіс 207.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. та від 20.11.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками «за зазначеною адресою не проживає».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таращамолоко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смірко» було укладено договір перевезення №13/07/18-1, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, позивач бере на себе зобов'язання за рахунок відповідача здійснювати перевезення вантажів, зазначених в замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору, послуги за даним договором надаються на підставі заявки відповідача, що надається позивачем через телефон, електронні засоби зв'язку, по факсу, нарочно, поштою або через представника відповідача, чи в інший прийнятний для сторін спосіб, не пізніше ніж за одну годину до початку перевезення.

Вантажем, що підлягає перевезення за даним договором, є вантаж, зазначений в замовленні відповідача (п. 3.1. договору).

Умовами п. 4.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний прийняти належним чином надані послуги та своєчасно оплатити їх.

Згідно п. 5.1. договору, вартість послуг за даним договором встановлюється за погодженням сторін в замовленні та фіксується в актах приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 5. 4. договору сторонами погоджено, що оплата послуг за даним договором здійснюється відповідачем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання документів (рахунок, акт).

Відповідно до п. 6.1. договору, послуги по даному договору передаються позивачем та приймаються відповідачем по акту приймання-передачі наданих послуг.

Даний договір діє до 31.12.2013 р. Якщо при закінченні строку дії договору жодна з сторін не наполягає на його розірванні, то договір вважається подовженим на такий самий термін (п. 9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.08.2013 р. по 10.01.2014 р. позивачем були надані послуги з перевезення згідно умов договору на загальну суму 100 961, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 7 від 05.08.2013 р., № 16 від 12.08.2013 р., № 26 від 19.08.2013 р., № 40 від 29.08.2013 р., № 22 від 18.11.2013 р., № 20 від 10.12.2013 р., № 11 від 10.01.2014 р., № 29 від 17.12.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідач за надані послуги розрахувався частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 84 610, 00 грн.

Відповідач гарантійними листами № б/н від 17.12.2014 р. та № 01 від 18.12.2014 р. гарантував позивачу сплату заборгованості у розмірі 11 070, 00 грн. в строк до 30.12.2013 р. та заборгованості у розмірі 138 030, 00 грн. в строк до 21.03.2014 р., проте борг не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 84 610, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору перевезення №13/07/18-1 від 18.07.2013 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення вантажу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1-2 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав відповідачу послуги з перевезення на суму 100 961, 00 грн.

Однак відповідач оплати наданих послуг в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені договором перевезення №13/07/18-1 від 18.07.2013 року, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги з перечення в розмірі 84 610, 00 грн., відповідно до п. 5.4. договору, настав з моменту підписання актів приймання-передачі наданих послуг та повинен бути виконаний протягом 10 календарних днів з дати їх отримання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №13/07/18-1 від 18.07.2013 року, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 84 610, 00 грн. заборгованості за надані послуги.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таращамолоко» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смірко» (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречко, буд. 13, офіс 207, ідентифікаційний код - 38234658), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таращамолоко» (09500, Київська область, м. Тараща, вул. Видна, буд. 4, ідентифікаційний код - 25301978) 84 610 (вісімдесят чотири тисячі шістсот десять) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.