Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/20501/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20501/14 02.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдинг"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тимчишен Ю.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 02 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26 вересня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 350 від 23.09.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдинг" (відповідач) заборгованості за договором № 33-25/03 від 25.03.2013 року в сумі 636 548,46 грн. з них: основного боргу - 606 236,63 грн. (шістсот шість тисяч двісті тридцять шість гривень 63 копійки) та штрафу - 30 311,83 грн. (тридцять тисяч триста одинадцять гривень 83 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 33-25/03 від 25.03.2013 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Окрім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву № 351/1 від 25.09.2014р. «Про забезпечення позову» шляхом накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках та на майно відповідача, які будуть виявлені державним виконавцем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20501/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 13.11.2014 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 02.12.2014р.

Розглянувши заявлену позивачем заяву про забезпечення позову та позовні матеріали в цілому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року N 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Позивачем не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № 33-25/03 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар у кількості, асортименті, за цінами, технічними умовами, зазначеними у рахунках-фактурах, накладних.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 3 125 995,80 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, зокрема в розмірі - 2 519 759,17 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в сумі - 606 236,63 грн., 3 125 995,80 грн. - 2 519 759,17 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було установлено судом, 25 березня 2013 року між сторонами укладено договір № 33-25/03 за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар у кількості, асортименті, за цінами, технічними умовами, зазначеними у рахунках-фактурах, накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з січня по квітень 2014 року позивач передав товар на суму 3 125 995,80 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що Покупець зобов'язується в повному обсязі сплатити Постачальнику загальну ціну партії Товару протягом 14 календарних днів з моменту передання партії Товару Покупцю шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, який визначений у Договорі.

З матеріалів справи слідує, що в оплату товару Покупець перерахував на користь Продавця 2 519 759,17 грн., що підтверджується банківськими виписками та випливає з довідки № 424 від 13.11.2014р. (документу містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. та від 13.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 606 236,63 грн., з розрахунку 3 125 995,80 грн. - 2 519 759,17 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 10.5. Договору випливає, що у разі прострочення оплати винна сторона сплачує штраф в розмірі 5% від суми неоплаченого чи непоставленого товару.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 311,83 грн. штрафу за прострочення оплати товару, тобто 606 236,63 грн. Х 5% .

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 12 730,97 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Трейдинг" (ідентифікаційний код 36755874, адреса: м. Київ, вул. Басейна, буд. 15), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" (ідентифікаційний код 00451725, адреса: 2000, Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 24, р/р № 26003051502425 в ПАТ «КБ «Приватбанк», м. Київ, МФО 354347), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 606 236,63 грн. (шістсот шість тисяч двісті тридцять шість гривень 63 копійки), штрафу - 30 311,83 грн. (тридцять тисяч триста одинадцять гривень 83 копійки) та судові витрати - 12 730,97 грн. (дванадцять тисяч сімсот тридцять гривень 97 копійок). Видати наказ.

В задоволенні заяви № 351/1 від 25.09.2014р. «Про забезпечення позову» Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" у справі № 910/20501/14 - відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/20501/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя О.В. Котков