Рішення

від 04.12.2014 по справі 922/4392/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р.Справа № 922/4392/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Северодонецька теплоелектроцентраль", м. Северодонецьк до Кредитної спілки "Добробут", м. Сєвєродонецьк про стягнення 22 929, 35 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Северодонецька теплоелектроцентраль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Кредитної спілки "Добробут" (надалі - Відповідач) суми у розмірі 22 929,35 грн., де: основного боргу - 13 907,07 грн., пені - 7 050,97 грн., три відсотки річних - 417,59 грн., інфляційних витрат - 1 553,72 грн. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні просить суд розгляд справи, призначений на 04.12.2014 р., проводити без участі уповноваженого представника. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Відомості щодо належного повідомлення про день та час слухання, в матеріалах справи, на момент розгляду відсутні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 жовтня 2007 року між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивачем, енергопостачальною організацією) та Кредитною спілкою "Добробут" (відповідачем, споживачем) було укладено договір № 191 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до розділу 1 договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно пункту 10.1 договору, цей договір набуває чинності з 15 жовтня 2007 року і діє до 15 жовтня 2008 року і відповідно до пункту 10.2 договору строк його дії щорічно автоматично пролонгувався на кожний наступний рік.

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року у приміщення за адресою, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 66/53, загальною площею 52,00 кв.м.

Нежитлове приміщення відповідача розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 66 по пр. Радянському у м. Сєвєродонецьку. Зазначений житловий будинок обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення багатоквартирного житлового будинку № 66 по пр. Радянському у м. Сєвєродонецьку. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено.

На тепловому вводі житлового будинку № 66 по пр. Радянському у м. Сєвєродонецьку встановлений будинковий прилад обліку теплової енергії. Приміщення відповідача окремим приладом обліку теплової енергії не обладнано.

Згідно пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до пункту 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно пункту 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію, здійснюються за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку теплової енергії або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради (з 22 липня 2010 року - зі дня набрання чинності Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09 липня 2010 року № 2479-VI, тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (постанова Верховного Суду України від 28 травня 2013 року у справі №3-9гс13)).

Вартість 1 Гкал. теплової енергії, що поставлялась відповідачу складала: з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року (тариф для потреб інших споживачів) - 970,02 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 21 березня 2012 року № 70 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 16 березня 2012 року № 136 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"; з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року (тариф для потреб інших споживачів) - 900,67 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 14 січня 2014 року № 8 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 31 грудня 2013 року № 485 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"; з 01 квітня 2014 року (тариф для потреб інших споживачів) - 1085,63 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 31 березня 2014 року № 53 "Про введення тарифу на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 31 березня 2013 року № 231 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

У опалювальних сезонах: 2012-2013 років: у періоді з листопада 2012 року по квітень 2013 року; 2013-2014 років: у періоді з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, позивач поставив теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення відповідача на загальну суму 13 907,07 грн.

Разом з тим, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання по проведенню оплати не виконав частково, а отже у останнього заборгованість складає 13 907,07грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачу у наведених вище періодах щомісяця надавалися рахунки, які є також актами здавання - приймання поставленої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення відповідача.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно статтей 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія -товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України - стаття 5 Закону України "Про теплопостачання".

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Відповідно до частин 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до положень статтей 525, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як встановлено пунктом 6.1 договору передумовою здійснення відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію визначено виставлення рахунків, які виписуються з урахуванням показань приладів обліку теплової енергії або визначаються розрахунковим способом. Враховуючи, що договором не визначено механізму надання рахунків та не передбачено строку коли споживач повинен оплатити надані рахунки, то прострочення оплати послуг починається після спливу семиденного строку, встановленого частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України з моменту отримання рахунку.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що споживачу за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня за 1 рік у розмірі 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Матеріали справи свідчать про те, що загальна сума пені по рахункам за періоди прострочення з 30 листопада 2013 року по 31 серпня 2014 року складає 7 050,97 грн.

В силу приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір трьох процентів річних по рахункам за відповідні періоди прострочення з 14 грудня 2012 року по 31 серпня 2014 року складає 417,59 грн.

Також, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Загальний розмір інфляційних нарахувань по рахункам за відповідні періоди прострочення з 14 грудня 2012 року по 31 серпня 2014 року становить 1553,72 грн.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 11-16, 258, 520, 525, 526, 530, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216-218, 230, 231, 275-277 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Кредитної спілки "Добробут" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 66/53, код 26070937) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк-3, ідентифікаційний код 00131050) загальну суму боргу у розмірі 22 929,35 грн. (де: основного боргу - 13 907,07 грн., пені - 7 050,97 грн., три відсотки річних - 417,59 грн., інфляційних витрат - 1 553,72 грн.) за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 191 від 15 жовтня 2007 року, а також суму - 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя І.П. Жигалкін