Постанова

від 03.12.2014 по справі 925/1446/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 925/1446/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.12.2014

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» на рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 (повне рішення складено та підписано24.09.2014)

у справі № 925/1446/14 (суддя Довгань К.І.)

за позовом приватного підприємства «Фрост Ко»

до публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»

про стягнення 32 376,34 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 у справі № 925/1446/14 задоволено повністю позов приватного підприємства «Фрост Ко» до публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» про стягнення 32 376,34 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 15.11.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи № 925/1446/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Приватне підприємство «Фрост Ко» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» на рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 у справі № 925/1446/14 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Сторони повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК кодексу України, не скористалися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 сторонами укладено договір №72/13 про надання послуг, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати послуги по детаризаційним (знищення гризунів), дезинсекційним (знищення комах) та дезінфекційним роботам у жилих, виробничих та інших приміщеннях.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони передбачили, що вартість послуг по дератизації, дезінфекції приміщень погоджується між сторонами згідно з об'ємом виконаних робіт. Вона може бути переглянута в залежності від зміни обсягу робіт та розрахунку вартості.

Вид робіт - дератизація;

Адреса об'єкта - с. Хутори, вул. Центральна, 2, Птахоферма, Яйцесклад, Виробнича лабораторія;

Площа, кв.м. - 28 078;

Ціна за кв.м., грн. - 0,14;

Вартість, грн. 3 930,92;

Загальна вартість (за один місяць) - 3 930,92 грн.;

Загальна вартість (за весь термін договору) - 47 171,04 грн.

Згідно з п. 3.2 договору замовник здійснює оплату вартості наданих Виконавцем послуг на протязі 5 (п'яти) днів з дня підписання сторонами акта виконаних робіт та п. 3.3 договору виконані роботи оформлюються актом за підписом сторін.

На підставі укладеного сторонами договору №72/13 від 01.01.2013 позивач свої зобов'язання по наданню дератизаційних послуг виконав належним чином, що підтверджується актами надання послуг: №771 від 02.09.2013 на суму 3 930,92 грн.; №1337 від 13.11.2013 на суму 3 930,92 грн.; №1497 від 09.12.2013 на суму 3 930,92 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Всього надано послуг на суму 11 792,76 грн.

Також сторони п. 4.2 договору дійшли згоди, що за несвоєчасне перерахування коштів згідно терміну вказаного у п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Крім того 01.03.2014 сторонами укладено договір №9/14 про надання послуг, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати послуги по детаризаційним (знищення гризунів), дезинсекційним (знищення комах) та дезінфекційним роботам у жилих, виробничих та інших приміщеннях (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору сторони передбачили, що вартість послуг по дератизації, дезінфекції приміщень погоджується між сторонами згідно з об'ємом виконаних робіт. Вона може бути переглянута в залежності від зміни обсягу робіт та розрахунку вартості.

Вид робіт - дератизація;

Адреса об'єкта - с. Хутори, вул. Центральна, 2, птахоферма, яйцесклад, виробнича лабораторія;

Площа, кв.м. - 28 078;

Ціна за кв.м., грн. - 0,141;

Вартість, грн. 3 959,00;

Загальна вартість (за один місяць) - 39 590,00 грн.;

Загальна вартість (за весь термін договору) - 39 590,00 грн.

Згідно п. 3.2 договору замовник здійснює оплату вартості наданих виконавцем послуг на протязі 5 (п'яти) днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт та п. 3.3 договору виконані роботи оформлюються актом за підписом сторін.

На підставі укладеного сторонами договору №9/14 від 01.03.2014 позивач свої зобов'язання по наданню дератизаційних послуг виконав належним чином, що підтверджується актами надання послуг: №363 від 17.03.2014 на суму 3 959,00 грн.; №493 від 14.04.2014 на суму 3 959,00 грн.; №626 від 14.05.2014 на суму 3 959,00 грн., №755 від 16.06.2014 на суму 3 959,00 грн., №941 від 16.07.2014 на суму 2 959,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Всього надано послуг на суму 19 795,00 грн.

Також сторони п. 4.2 договору дійшли згоди, що за несвоєчасне перерахування коштів згідно терміну вказаного у п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Заборгованість за надані по договорам послуги відповідач 24.07.2014 сплатив лише 1 000,00 грн. Решту взятих на себе зобов'язань по оплаті послуг за цими договорами в сумі 30 587,76 грн. у встановлені терміни відповідач не виконав.

У серпні 2014 року приватне підприємство «Фрост Ко» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» про стягнення 32 376,34 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 587,76 грн. заборгованості та 1 788,58. грн. пені є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення правил об'єднання позовних вимог, оскільки предметом розгляду була заборгованість за договорами про надання послуг №72/13 від 01.01.2013 та №9/14 від 01.03.2014.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До обов'язків замовника ч. 1 ст. 903 ЦК України відносить, зокрема, внесення плати за надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, факт виконання приватним підприємством «Фрост Ко» своїх зобов'язань за договором №72/13 від 01.01.2013 по наданню дератизаційних послуг на суму 11 792,76 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №771 від 02.09.2013 на суму 3 930,92 грн., №1337 від 13.11.2013 на суму 3 930,92 грн., №1497 від 09.12.2013 на суму 3 930,92 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Факт виконання приватним підприємством «Фрост Ко» своїх зобов'язань за договором №9/14 від 01.03.2014 по наданню дератизаційних послуг на суму 19 795,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №363 від 17.03.2014 на суму 3 959,00 грн., №493 від 14.04.2014 на суму 3 959,00 грн., №626 від 14.05.2014 на суму 3 959,00 грн., №755 від 16.06.2014 на суму 3 959,00 грн., №941 від 16.07.2014 на суму 2 959,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Натомість належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів приватному підприємству «Фрост Ко» за надані послуги відповідно до договорів №72/13 від 01.01.2013 та №9/14 від 01.03.2014 відповідачем не надано, не містять їх і матерали справи.

При цьому, твердження скаржника про відсутність підстав для задоволення позову з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги, оскільки об'єднання вказаних вище однорідних позивних вимог не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і не утруднює вирішення спору.

Таким чином, на переконання судової колегії вимога позивача про стягнення з відповідача 30 587,76 грн. заборгованості є правомірною та обґрунтованою, нормативно та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем свого договірного обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 1 788,58 грн. пені за період прострочення виконання договірного зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договорів визначено, що за несвоєчасне перерахування коштів згідно терміну вказаного у п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Тобто, сторонами спору при укладенні договору передбачено правові наслідки порушення відповідачем строків оплати за послуги.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, нарахованої позивачем за прострочення оплати за послуги, погоджується з висновком господарського суду Черкаської області про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 827,00 грн. пені.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - публічним акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 19.09.2014.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» на рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 у справі №925/1446/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 19.09.2014 у справі №925/1446/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1446/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань