Постанова

від 10.10.2014 по справі 804/8291/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 р. Справа № 804/8291/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Маненка О.Г. Лісниченко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому із врахуванням заяв про збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату 78 999,93 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1, прийняту Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату 70 994,53 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 01.07.2014 року №Ф-2624-25, прийняту Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.06.2014 року №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0009501703, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 490,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0009511703, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64 703,18 грн.;

- присудити на користь позивача здійснені ним судові витрати

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, оскільки факт виконання правочинів підтверджується належними первинними документами, у зв'язку з чим прийняті за результатами перевірки рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (реєстраційний помер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 року №1473/1703/НОМЕР_1.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято вимогу про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1 на суму 78 999,93 грн.

23 червня 2014 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0009501703, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 490,65 грн., та №0009511703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64 703,18 грн.

Крім того, рішенням №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн.

Також вимогою від 01.07.2014 року №Ф-2624-25 зобов'язано позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 70 994,53 грн.

За період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року ФОП ОСОБА_5 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3857192,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту всього на 9992, 52 грн., в т.ч. за листопад 2013 року на 9992,52 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТОВ «Електра» (постачальник) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) укладено договір №1306 від 13.06.2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - технічні масла, мастильно-охолоджуючі рідини.

Згідно пункту 2.1 даного договору поставка товару здійснюється після надходження попередньої оплати від покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Базис поставки: EXW - склад постачальника, - у відповідності з правилами Інкотермс-2010, якщо інше не передбачено у листі-заявці від покупця або в накладній, які є невід'ємними частинами даного договору.

Виконання договору підтверджується податковою накладною №1 від 01.10.2013 року, видатковою накладною №РН-0000311 від 01.10.2013 року. Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням.

При цьому в акті перевірки відповідача зазначає, що позивачем будь-яких документів на перевезення, розвантажувально-завантажувальні роботи до перевірки не надано.

Суд зазначає, що пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України закріплено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В силу пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було надано доказів існування такого акту, що дає підстави для висновку, що відповідачем не доведено ненадання підприємством до перевірки копій документів.

Судом встановлено, що позивач отримав товар безпосередньо на складі постачальника на підставі виданої йому ТОВ ВК «Електра» видаткової накладної шляхом завантаження товару в автотранспорт, наданий автопідприємством-перевізником на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №240713 від 24.07.2013 року, укладеного ФОП ОСОБА_5 з ФОП ОСОБА_6

Факт виконання договору про транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжним дорученням.

Згідно товарно-транспортної накладної №01/10 від 01.10.2013 року позивач після оформлення відправив товар до покупця ПАТ «ГІДРОСИЛА МГТГ» тим самим автотранспортом.

У відповідності до договору №204112 від 02.04.2014 року, укладеного ТОВ ВКФ «Ентекс ЛТД» (продавець) з ФОП ОСОБА_5 (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити технічні оливи, мастила, мастильно-охолоджуючі рідини у кількості та по цінам, вказаним у рахунках-фактурах, у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Умовами договору №301 від 03.01.2012 року ТОВ «Лангорія трейд» (продавець) зобов'язується передати у власність покупця (ФОП ОСОБА_5.) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, паливно-мастильні матеріали, мастильно-охолоджуючі рідини, запасні частини до автомобілів, автохімію, тару (бочки, каністри), надалі - товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями.

Розрахунки між позивачем та його контрагентами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

В силу пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (податок на прибуток підприємств).

Згідно акту перевірки, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_5 допущено завищення валових витрат, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи в сумі 309953,07 грн., а саме: за січень 2012 року до витрат віднесено суму 166499,76 грн. по ТОВ «Лангорія Трейд», за вересень 2012 року до витрат віднесено суму 143453,31 грн. по ТОВ «Ентекс ЛТД».

Підставою для такого висновку стали акт перевірки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №4935/172/НОМЕР_1 від 03.12.2012 року, яким встановлено відсутність господарської операції з контрагентом-постачальником ТОВ «Лангорія Трейд» (код 36295181) з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, та акт Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська №28/227/13450972 від 09.07.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Ентекс ЛТД».

Крім того, відповідач посилається на відхилення між показниками ФОП ОСОБА_5 та його контрагентами у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України, передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме ці підприємства. Отже, посилання податкового органу на акти контрагентів позивача та відхилення у системах податкового органу як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Враховуючи, що відповідачем не доведено належними доказами, а судом встановлено, що позивачем не було допущено завищення валових витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, в сумі 309 953,07 грн., та підтверджено право на податковий кредит, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0009501703 та №0009511703 від 23.06.2014 року.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску, суд зазначає, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В силу частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» закріплено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки матеріалами справи не підтвердився висновок податкового органу про заниження єдиного соціального висновку, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, суд вважає, що рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.06.2014 року №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн., підлягає скасуванню.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому податкова вимога вважається відкликаною, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України).

Таким чином, у відповідності до приписів чинного законодавства вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1 є відкликаною, а вимога, прийнята пізніше, від 01.07.2014 року №Ф-2624-25 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 70 994,53 грн. підлягає скасуванню з підстав неправомірності.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.07.2014 року №Ф-2624-25 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 70 994,53 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.06.2014 року №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0009501703 та №0009511703 від 23.06.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 234,00 грн. (двісті тридцять чотири гривні нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко