Постанова

від 08.12.2014 по справі 804/19235/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/19235/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В .

без участі сторін

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР-ЛЕНД", ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання незаконною постанови та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі намагались укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» (далі - ТОВ «Стар-Ленд»), проте приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було відмовлено в реєстрації цього договору у зв'язку з тим, що ТОВ «Стар-Ленд» не було надано витягу про реєстрацію на підставі рішення суду права власності. Позивачі вважають дану відмову приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу не законною та такою, що порушує їх права.

Представники ТОВ «Стар-Ленд» та ОСОБА_1 до судового засідання надали через канцелярію суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали.

Приватний нотаріус ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній доказами.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частинами 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

18 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» в особі директора Шафієвої Тетяни Володимирівни та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та проведеня необхідних реєстраційних дій.

За умовами даного договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» продає, а ОСОБА_1 придбає нерухоме майно.

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 18 листопада 2014 року № 59/02-31 позивачам було відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно та відповідно посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Дана постанова мотивована неможливістю посвідчити договір купівлі-продажу за відсутності реєстрації рішення суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки це є порушенням вимог ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат»; частини 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ст. 182 Цивільного кодексу України.

Позивачі вважають дану постанову протиправною, у зв'язку з чим оскаржили її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно частини 9 статті 15 вказаного Закону державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Вчинення нотаріальних дій врегульовано Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), за умови надання нотаріусу пакету необхідних документів.

Відповідно до підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.

Підстави відмови у вчиненні нотаріальних дій передбачені статтею 49 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХII.

Так, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі,пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 3 глави 13 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

При цьому відповідно до частини 3 статті 49 Закону України «Про нотаріат» та пункту 4 глави 13 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Стар-Ленд» набуло права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю «Спортивно-оздоровчий центр» літ. А-2, загальною площею 1 461, 00 кв.м., основною площею 1462,00 кв.м., балкон літ. а, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2014 року, справа № 200/17439/14-ц.

Судом також встановлено, що позивачі при зверненні з заявою до відповідача для вчинення відповідних дій надали ряд документів, зокрема: копію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2014 року; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Стар-Ленд»; копію Статуту ТОВ «Стар-Ленд»; копію витягу з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Стар-Ленд» виданого 18.11.2014 року; копію довідки АА № 695400, копії документів на посвідчення повноважень директора та копії документів фізичної особи ОСОБА_1.

Надання позивачами даного переліку документів відповідачу, підтверджено самою постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, тобто посилання в оскаржуваній постанові на ст. 49 Закону України «Про нотаріат», п.7 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, статті 182 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого рішення належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачами судових витрат у розмірі 73,08 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь позивачів. Визначення поняттю солідарна вимога кредиторів надано у ст. 542 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що в разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.

З огляду на викладене, суд роз'яснює, що Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 мають рівноцінне право на звернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з вимогою про перерахування на їх користь у повному обсязі суми сплаченого судового збору у розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» та ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати незаконною постанову приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про відмову у реєстрації права власності та посвідченні договору купівлі-продажу від 18.11.2014 року.

Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 повторно розглянути документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» та ОСОБА_1, на підставі яких прийнято постанову від 18.11.2014 року.

Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі наданих 18.11.2014 року документів зареєструвати право власності та посвідчити договір купівлі-продажу.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» (код ЄДРПОУ 34656738) та ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 73,08 грн (семидесяти трьох гривень 08 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко