Ухвала

від 13.11.2014 по справі 804/3614/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 804/3614/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства «Сімас» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року ПП «Сімас» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними та скасування прийнятих 22 січня 2014р. відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000441502 про стягнення з ПП "Сімас" нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 37652,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000431501 про стягнення з ПП "Сімас" нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76208,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 20.12.2013 року по 26.12.2013 року посадовими особами ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Сімас» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» за вересень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 09.01.2014 року № 1/22-02/35323315, відповідно до якого встановлено, що позивачем порушено:

- п.п.135.5.4 п.135.5. ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.234 ЦК України, занижено податок на прибуток на суму 76208,00 грн., в т.ч. за III квартал 2011 року в сумі 76208 грн.;

- п. 198.6, п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.234 ЦК України завищено податковий кредит на суму 30122,00 грн., у т.ч. в тому числі за вересень 2011 року в сумі 30122,00 грн.

На підставі даного Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.01.2014 року №0000441502 яким ПП «Сімас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 37652,50 грн. та №0000431501 яким ПП «Сімас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 76208,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновки про допущені позивачем порушення ґрунтуються на тому, що за результатами перевірки ПП «Сімас» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, на думку відповідача, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Креатив-бюро» Краб» - ТОВ «Байкара» - ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» - ПП «Сімас».

Фактично такі висновки податкового ґрунтуються на висновках перевірки контрагента позивача, а саме: ТОВ «ВКП «Автодорсервіс».

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що такі висновки відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Між ПП «Сімас» та ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/09-11 від 21.09.2011 року, згідно якого, постачальник - ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» зобов'язаний передати у власність покупця - ПП «Сімас» продукцію, надалі «товар» бітум дорожний. Одиниця виміру - метрична тона, найменування продукції - бітум нафтовий дорожний марок БНД 60/90 та БНД 90/130. Пункт призначення поставки вказується в письмовій заяві покупця. Кількість продукції має відповідати державним стандартам та підтверджується паспортом завода - виробника.

На виконання вищенаведеного договору від ТОВ "ВКП "Автодорсервіс" було отримано наступні документи:

- видаткова накладна АД-0000005 від 22.09.2011 року;

- акт приймання-передачі, відповідно до якого, ТОВ "ПКП Автодорсервіс", в особі директора Шулікі В.Н. в подальшому (постачальник), з одного боку та ПП "Сімас" в особі директора Мелікян Г.А., в подальшому (покупець), з іншої сторони, підписали акт приймання товару: нафтобітум дорожний жидкий БНД60/90 у кількості 23,32 тн. Дата поставки 22.09.2011 року;

- податкова накладна № 4 від 21.09.2011 року.

Крім того, ПП «Сімас» надано до перевірки паспорт в„–1307 бітум БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001. Відповідно до якого, дата виготовлення - 20.09.2011р. Номер партії БТ-36283, резервуар Т- 511, рівень наповнення 2956 мм, кількість 730 тон. Відповідно до висновку, викладеному в паспорті №1307 бітум БНД 60/90, відповідає ДСТУ 4044-2001. Сертифікат відповідності Серія ДІ, виданий ДП "Луганськстандартметрологія", який зареєстровано в Реєстрі за №UA1.039.0129393-10. Термії дії з 18.10.10р. по 22.03.2015р. на продукцію бітум БНД 60/90, яка відповідає вимогам ДСТУ 4044 2001, п.4.2.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

Судом першої інстанції було встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків. Доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції апелянтом надано не було.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції, повно, всебічно та в межах заявлених вимог, з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішено питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішено справу, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 2 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов