Постанова

від 01.12.2008 по справі 2а-419/2008

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                          Справа

№ 2А-419/2008р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     

У К Р А Ї Н И

01 грудня 2008 року                             Южноукраїнський

міський суд Миколаївської області

             у складі                                    

головуючого судді - Франчук О.Д

при секретарі          -  Коршак О.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області справу в

порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в м.

Южноукраїнську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для

звернення до Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної допомоги "Дітям війни" за 2006-2007 роки,

В С Т А Н О В И В :

13.10.2008 року

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду

України в м. Южноукраїнську про поновлення пропущеного строку для звернення до

Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної

соціальної допомоги "Дітям війни" за 2006-2007 роки.

Свої вимоги

обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», є дитиною війни.  Згідно

ст. 6 зазначеного Закону, з 1 січня 2006 року їй мало виплачуватись щомісячне

підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але

протягом  2006-2007 років таке підвищення

їй не виплачувалось взагалі. Таку невиплату щомісячного підвищення до пенсії

Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську обґрунтовувало тим, що

положеннями Законів України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та

"Про Державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" було зупинено.  Вважає, що такі дії Пенсійного Фонду України

в м. Южноукраїнську є протиправними та такими, що суперечать Конституції та

Законам України, оскільки рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від

09 липня 2007 року, вищезазначені положення Законів України "Про Державний

бюджет на 2006-2007р.р." визнані неконституційними. Про порушення своїх

прав дізналася лише після висвітлення зазначених подій засобами масової

інформації у листопаді 2007 року. Тому, просить суд, відновити пропущений строк

для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати

дії Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську неправомірними та,

з урахуванням розмірів мінімальної пенсії за віком, що існували протягом

2006-2007 років, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування", стягнути з відповідача на її користь недоплачене,

як дитині війни, щомісячну  грошову

допомогу у вигляді підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по

31.12.2007 року в сумі 2733 гривні 30 копійок.

Позивачка в

судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву, відповідно до якої

позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу у її відсутності.

Відповідач в

судове засідання не з'явився, але направив до суду заперечення, відповідно до

якого, позов ОСОБА_1 не визнали посилаючись на те, що протягом 2006-2007 років,

щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, Управлінням Пенсійного фонду

України в м. Южноукраїнську не нараховувалась і не виплачувалась,  на підставі 

Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про

Державний бюджет України на 2007 рік», якими дію ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» було зупинено. Пенсія за віком виплачується за

рахунок коштів Пенсійного фонду України, які використовувати на інші цілі

забороняється цим же Законом. В той же час, Законом України "Про

соціальний захист дітей війни" передбачається фінансування встановлених

ним державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України,

до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються. Вважає, що підстав для

поновлення пропущеного позивачкою строку для звернення до суду за захистом

своїх прав немає та просить відмовити в задоволенні її позову, а справу

розглядати за їх відсутності.

Суд дослідивши

матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому

задоволенню за наступних підстав.

В судовому

засіданні встановлено, що  відповідно до

ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18

листопада 2004 року, позивачка ОСОБА_1 має статус дитини війни, а тому, згідно

ч. 3 ст. 72 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню в суді.

Виходячи з

того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний

захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджується всі

пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний

захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до

ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків

25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому ст.

28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком,

встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно

для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак суд

вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному

випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення

розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру

щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний

захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення

розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам

ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування".

Відповідно до

ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,

а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином,

щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення

громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто,

фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права

громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час,

що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок

Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок

дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела

коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак,  в той же час, на думку суду, це не може бути

підставою для порушення прав  громадян на

соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо

передбачена законом.

Згідно зі ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 9 липня 2007

року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна

соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд звертає

увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням

бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення

спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не

може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання

органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх

зобов'язань судом не приймається до уваги. 

Так, наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав

людини констатував, що не приймає аргумент Уряду України щодо бюджетних

асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність

коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії

основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄО у справі Yvonne van Duyn v. Home

Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office ) принцип юридичної визначеності

означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання,

взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті,

який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу

пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що

держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання

відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили

певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії,

така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони

відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без

завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки

схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення

обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом

публічної влади такої політики чи поведінки.

Відносини, що

склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами,

виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Як зазначено в

Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа

про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і

свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні

можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які

характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та

виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту

прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей

людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних

характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола

суб'єктів, розміру територій, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких

інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх

кількісної характеристики.

Враховуючи те,

що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом,

який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема

право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей

війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе

публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є

дітьми війни.

Тобто, між

позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері

життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави

забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до

ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не

можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі  N 1-29/2007 за конституційним поданням 46

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини

другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29,

30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України

"Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні

гарантії громадян) зазначене вище положення Закону України “Про Державний

бюджет України на 2007 рік” визнано таким, що не відповідає Конституції

України -є неконституційним.

Як видно з

вищезазначеного рішення Конституційний Суд дійшов до висновку, про те, що під

час прийняття закону про Державний бюджет парламент не має права змінювати

чинне законодавство, а також зупиняти дії окремих законів, у тому числі, щодо

призначення пенсій, пільг і соціальних гарантій. Рішення Конституційного Суду

також передбачає, що громадяни, які недоотримали виплати внаслідок їх

неконституційного скасування, або обмеження, мають право звернутися до суду для

відновлення своїх прав у разі, якщо держава добровільно не забезпечить їм

належних компенсацій, відповідно до рішення Конституційного суду, але право на

таке відшкодування виникає не з початку 2007 року, а тільки з дати прийняття

рішення Конституційного Суду України, тобто з 9 липня 2007 року.

Відповідно до

частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

завданням  адміністративного  судочинства 

є  захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб,  прав  та 

інтересів  юридичних осіб  у 

сфері  публічно-правових  відносин 

від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і 

службових осіб,  інших суб'єктів

при здійсненні ними владних управлінських функцій  на 

основі  законодавства,  в  тому

числі на виконання делегованих повноважень.

До  адміністративних  судів можуть бути оскаржені будь-які

рішення,  дії чи бездіяльність суб'єктів

владних повноважень, крім випадків,  

коли   щодо   таких  

рішень,   дій  чи 

бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено  інший порядок судового провадження.

Відповідно до

частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна  сторона 

повинна  довести  ті 

обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення,  крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до

частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в

адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи 

бездіяльності  суб'єкта  владних 

повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого 

рішення,  дії  чи 

бездіяльності покладається   

на   відповідача,   якщо  

він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином,

виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в

позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими,

що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до

статей 99 та 100 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та

інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли

особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи

інтересів, тому суд вважає, що підлягає поновленню пропущений строк для

звернення до Адміністративного суду  за

захистом прав, свобод та інтересів.

На підставі

викладеного, керуючись ст.ст. 9-12, 15, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 поновити

пропущений строк для звернення до Адміністративного суду  за захистом прав, свобод та інтересів.

Позов ОСОБА_1 до

Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області

про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям

війни" за 2006-2007 роки - задовольнити частково.

Визнати

неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську щодо

нарахування надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» в редакції від 09 липня 2007 року.

Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області

здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 09 липня 2007 року, у

розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31

грудня 2007 року.

В задоволенні

інших позовних вимог - відмовити.

Постанову може

бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Одеського апеляційного

округу через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом

двадцяти днів з дня подання заяви про її оскарження, що має бути поданою

протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її

оскарження, у разі подання цієї заяви - після закінчення строку на подання

апеляційної скарги на постанову, а у разі подання апеляційної скарги - відразу

після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                                                          

О.Д.Франчук