Рішення

від 20.11.2014 по справі 908/3643/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/109/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2014 Справа № 908/3643/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15)

про стягнення 25034,35 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Машлятін О.А. - представник за довіреністю № 187 від 28.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 29.09.14. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» про стягнення 25034,35 грн. заборгованості за Договором № 140528-57/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.14., з яких: 20572,35 грн. - сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 834,92 грн. - пеня, 1037,07 грн. - 30% річних, 137,37 грн. - інфляційні втрати, 2452,64 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив сплату лізингових платежів за Договором № 140528-57/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.14., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20572,35 грн., 834,92 грн. - пені, 1037,07 грн. - 30% річних, 137,37 грн. - інфляційних втрат, 2452,64 грн. - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.14. порушено провадження у справі № 908/3643/14, справі присвоєно номер провадження 19/109/14, судове засідання призначено на 15.10.14. о 10-40.

Представники сторін в судове засідання 15.10.14. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 908/3643/14 від 01.10.14. не виконали.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 908/3367/13 відкладено на 20.11.14. о 11-30.

В судовому засіданні 20.11.14. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.14. повторно не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи та його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/3643/14.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.05.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» (далі - Лізингоодержувач) укладено Договір № 140528-57/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі - Договір), відповідно до п. 4 якого встановлено, що предметом лізингу є автомобіль Renault Dokker, загальною вартістю з ПДВ 245264,00 грн.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що строк лізингу складає 60 місяців.

Максимальний термін передачі, з врахуванням положень Додатку до Договору «Загальні умови» - 18.07.14.

Пунктом 8 Договору встановлено, що Лізингоодержувач здійснює платежі згідно Додатку до Договору «Графік сплати лізингових платежів» та інших умов Договору.

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов Договору передбачено, що Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специфікація», а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключення випадків, передбачених Договором або законодавством).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Специфікації, яка є додатком до договору, сторони узгодили предмет лізингу, найменування, марку, модель, комплектацію, рік випуску, ціну одиниці, кількість і загальну вартість разом з ПДВ в розмірі 245264,00 грн.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Додатку до Договору «Графік сплати лізингових платежів» (надалі - Графік) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були належним чином виконані умови Договору та передано відповідачу предмет лізингу, про що свідчить двосторонньо підписаний 30.05.14. сторонами та скріплений печатками підприємств акт прийому-передачі предмета лізингу за Договором № 140528-57/ФЛ-Ю-А від 28.05.14., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 2.2 Загальних умов Договору передбачено, що всі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України, відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з урахуванням коригування, вказаного в п.п. 2.7-2.9, 3.4 Загальних умов Договору.

Число сплати - це число (порядковий номер у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання акту прийому-передачі предмета лізингу (п. 2.1.7 Договору).

Пунктом 2.4 Договору сторонами передбачено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень п.п. 2.1.7.1 Загальних умов. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору зазначено, що у випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту.

Позивач зазначає, що оскільки акт прийому-передачі підписаний сторонами 30.05.14., відповідач повинен був сплачувати чергові лізингові платежі 20 числа кожного місяця, в розмірі, визначеному в Графіку, тобто за спірні періоди: № 1 - 20.06.14. в розмірі 6857,45 грн., № 2 - 20.07.14. в розмірі 6857,45 грн., № 3 - 20.08.14. в розмірі 6857,45 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору, Загальних умов Договору та вимог чинного законодавства України належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, внаслідок чого у останнього за 1-3 лізинговий період (з червня 2014 р. по серпень 2014 р.) утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 20572,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено вище, 30.05.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» підписано та затверджено печатками акт прийому-передачі предмета лізингу за Договором № 140528-57/ФЛ-Ю-А від 28.05.14., відповідно до якого сторонами узгоджено, що Лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: новий легковий автомобіль Renault, модель Dokker, 2014 р. випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VF1OSRAW450270902, номер двигуна D 096939, а Лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як було встановлено вище, пунктом 2.4 Договору сторонами передбачено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов Договору, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень п.п. 2.1.7.1 Загальних умов. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то ізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Приписами п. 2.1.7.1 Договору передбачено, що у випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту, а отже, в зв'язку з підписанням акту приймання-передачі 30.05.14. вбачається, що кожний платіж має бути здійснений відповідачем 20 числа кожного місяця, відповідно до Графіку, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Договором Лізингодавцем виконано в повному обсязі, а саме, передано відповідачу предмет лізингу, що підтверджується двосторонньо підписаним представниками Лізингоодержувача та Лізингодавця, скріпленим печатками актом прийому-передачі предмету лізингу від 30.05.14. до Договору, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати 1-3 лізингових періодів не виконав в повному обсязі, відповідно до Графіку, в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» по сплаті лізингових платежів в розмірі 20572,35 грн.

Приписами п. 10.1 Договору сторонами погоджено, що даний Договір набуває чинності після його підписання сторонами і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що даний Договір є чинним, в зв'язку з неповним виконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань в частині належної оплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» за неналежне виконання умов Договору та Загальних умов становить 20572,35 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 20572,35 грн. заборгованості.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по лізинговим платежам, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1037,07 грн. - 30 % річних та 137,37 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обґрунтованим розрахунком позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1037,07 грн. - 30 % річних та 137,37 грн. - збитків від інфляції.

Також позивач на підставі п. 7.1.1 Загальних умов Договору просить суд стягнути з відповідача 834,92 грн. - пені та на підставі п. 7.1.3 Загальних умов Договору 2452,64 грн. - штрафу.

Пунктом 7.1.1 Загальних умов Договору сторони передбачили, що за порушення обов'язку з своєчасної оплати платежів, передбачених даним Договором або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцем, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутись.

Згідно з п. 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні предмета лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов п.п. 2.16, 4.1.2, 5.2, 10.2 загальних умов - сплачує штраф у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється протягом строку Договору та для зручності сторін визначається1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 5.2.1 Загальних умов Договору встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком «Довідка» до Договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем викладеного вище п. 5.2.1 Договору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 834,92 грн. - пені та 2452,64 грн. - штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬІНТЕРЕКСПО» (69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, ідентифікаційний код 37591361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, адреса для кореспонденції: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, ідентифікаційний код 33880354) 20572 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 35 коп. - основного боргу, 1037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 07 коп. - 30 % річних, 137 (сто тридцять сім) грн. 37 коп. - збитків від інфляції, 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 92 коп. - пені, 2452 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 64 коп. - штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.14.

Суддя І.В. Давиденко