Рішення

від 09.12.2014 по справі 906/1361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" грудня 2014 р. Справа № 906/1361/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Горчаков С.П. - директор

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Енергосталь Трейд" (м.Житомир)

до Повного товариства монтажників "Зернобуд" (м. Житомир)

про стягнення 15100,01 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15100,01 грн.. з яких: 11000,00грн. - основний борг, 110,32грн. - інфляційні, 3070,36грн. - штраф, 919,32грн. - пеня. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні, що відбувалось 28.10.2014 року, представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.21), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 14747,29грн., з яких: 10500,00грн. - основний борг, 126,10грн. - інфляційні, 3070,36грн. - штраф, 1050,83грн. - пеня. Дана заява з врахуванням ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з врахуванням заяви від 28.10.2014. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості відповідача станом на 09.12.2014, з якої вбачається, що основний борг не змінився та складає 10500,00грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву від 08.12.2014 про перенесення судового засідання в зв'язку з терміновим службовим відрядженням.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, який заперечує проти відкладення розгляду справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що правом сторони є прийняття участі у судовому засіданні. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Службове відрядження директора Боровського В.М. не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".

Отже, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕнергоСталь Трейд" (продавець/позивач) та Повним товариством монтажників "Зернобуд" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №06/01Ж (а.с.6), за умовами якого продавець продає (передає), а покупець купує (приймає) і зобов'язується сплатити за продукцію (надалі Товар), на умовах, викладених в даному Договорі і зазначених в накладній (них), що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.1 договору).

Статус накладної (них), згідно даного Договору, визначений сторонами, як додаток до даного Договору та являє собою невід'ємну від нього частину (п.1.2 договору).

Накладна (ні) підписується відповідними уповноваженими представниками сторін, що своїми підписами засвідчують про завершення домовленості між сторонами, що зазначена в накладній (них), із зазначенням відповідних обов'язкових реквізитів сторін (п.1.3 договору).

Ціна за Товар, що продається згідно даного Договору, встановлюється в гривнях з врахуванням ПДВ (п.4.1 договору).

Ціна на Товар та загальна сума по Договору вказується в накладній (них), у відповідності до п.п.1.2 - 1.5 даного договору (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору розрахунок за переданий у власність Покупця Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у вигляді 100% попередньої оплати в розмірі, вказаному в попередньому рахунку.

Остаточний розрахунок за придбаний Товар здійснюється згідно виписаної (них) Продавцем відповідної (них) накладної (них), на протязі 3-х (трьох) календарних днів з моменту отримання товару (п.5.2 договору).

Позивач на виконання умов договору відвантажив відповідачу металопрокат в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладній № РН-20061 від 20.06.2014 року на суму 12281,44грн (в т.ч. ПДВ 2046,91грн.) (а.с.8).

Дана накладна згідно п.1.2 договору є невід'ємною його частиною.

Враховуючи, що металопрокат був відвантажений відповідачу без попередньої оплати, то згідно п.5.2 Договору остаточний розрахунок у сумі 12281,44 грн. мав бути проведений на протязі З-х (трьох) календарних днів.

12.08.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати боргу (а.с.10).

Проте, відповідач вартість поставленого товару оплатив частково, а саме: 15.09.2014 року - 1281,43грн. та 17.10.2014 року - 500,01грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий металопрокат складає 10500,00 грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 126,10грн. - інфляційних, 3070,36грн. - штрафу та 1050,83грн. - пені.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 10500,00грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.3.2 договору сторона, що порушила грошове зобов'язання згідно даного Договору, зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовує завдані другій стороні збитки в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 549, 550 Цивільного Кодексу України, в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань даного договору, він сплачує штраф в розмірі 25% від суми невиконаного зобов'язання (п.3.3 договору).

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті заяви про зменшення позовних вимог, розмір пені складає 1050,83грн., штрафу - 3070,36 грн., інфляційних - 126,10грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, штрафу та інфляційних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, укладеного договору та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Повного товариства монтажників "Зернобуд" (10002, м. Житомир, вул.Довженко, 49, кв.53, код 30314924)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосталь Трейд" (10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 13-А, код 31469274) - 14747,29 грн., з яких: 10500,00 грн. - основний борг, 126,10 грн. - інфляційні, 3070,36 грн. - штраф, 1050,83грн. - пеня, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11 грудня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою - 10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 13-А)

3 - відповідачу (рек. з повід.)