Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/19225/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19225/14 03.12.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані», с.Широке, ЄДРПОУ 37861351

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік», м.Київ, ЄДРПОУ 38365735

про стягнення 25 700 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Васильченко Т.В.

Суддя Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Говорун Т.В. - дир.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандекс Україна»: Киян В.Г. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані», с.Широке звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік», м.Київ про стягнення 25 700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р. про перевезення вантажів в частині здійснення оплати наданих послуг в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

У судові засідання 22.10.2014р., 05.11.2014р. та 01.12.2014р. позивач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався. Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на таке.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача на теперішній час є: 53070, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с.Широке, вул.Зоотехнічна, буд.2.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 12.09.2014р., від 22.10.2014р., від 05.11.2014р., 11.11.2014р. з метою повідомлення заявника про час та місце розгляду справи.

Про отримання позивачем ухвали від 22.10.2014р. та свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103031691765.

Наразі, конверти з судовою кореспонденцією за 12.09.2014р., за 05.11.2014р. та за 11.11.2014р. на адресу господарського суду повернуто не було.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень судову кореспонденцію за 12.09.2014р., за 05.11.2014р. та за 11.11.2014р. було вручено адресату 18.09.2014р. та 25.11.2014р. відповідно.

Отже, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, з огляду на наявні в матеріалах справи засвідчені копії реєстру поштових відправлень суду за 15.09.2014р., 28.10.2014р. та за 11.11.2014р. (2 реєстри), а також витяги з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судових засіданнях 22.10.2014р., 05.11.2014р. та 03.12.2014р. проти задоволення позовних вимог надав запереченя з огляду на внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік» плати за послуги з перевезення, які було надано позивачем на підставі договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р., а також безпідставне заявлення позивачем до стягнення грошових коштів в сумі 1000 грн., які, за поясненнями відповідача, були включені до вартості послуг.

З приводу неявки представника позивача у судові засідання господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що позивач в процесі розгляду справи так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, приймаючи до уваги, що судові засідання вже неодноразово відкладались, справа розглядається у судовому засіданні 03.12.2014р. за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, суд зазначає, що у заяві без номеру та дати, яка надійшла до господарського суду 01.12.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» просило здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

За висновками суду, представлений позивачем в обґрунтування свого клопотання наказ №72 від 01.12.2014р. «Про відрядження» свідчить про те, що будучи обізнаною про час та місце судового засідання (ухвалу від 05.11.2014р. позивачем отримано 25.11.2014р.), директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» направила себе у відрядження саме з урахуванням дати проведення розгляду спору, тоді як вказаним вище процесуальним документом явку посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» було визнано обов'язковою.

За висновками суду, така процесуальна поведінка позивача (з урахуванням тих обставин, що позивач жодного разу у судові засідання не з'явився) свідчить про зловживання останнім своїми правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік» (замовник) було укладено №КТ14-010801 про перевезення вантажів, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі, шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб (перевізників) та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п.3.1 договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р. вартість послуг зазначається в замовленні та в подальшому також вказується в актах наданих послуг.

У п.7.1 спірного правочину сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії правочину жодна зі сторін не заявить про своє бажання його розірвати, останній вважається кожен раз продовженим на такий строк і на тих же умовах.

Пунктом 9.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявить (письмово) бажання його розірвати, то договір вважається пролонгованим та той же строк та на тих же умовах.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №КТ14-010801 від 01.08.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання експедиторських послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п.2.1.1 договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р. замовник зобов'язується своєчасно надавати замовлення на перевезення вантажу. В замовленні зазначається вартість перевезення, адреса і час завантаження, маршрут, найменування, характер, вага, загальна вартість вантажу, адреса розвантаження/здачі, особа, уповноважена на прийом вантажу, терміни доставки вантажу, необхідні допоміжні послуги.

У п.2.2.1 договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р. передбачено обов'язок виконавця надати замовнику послуги з перевезення згідно з замовленням.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014р. сторонами було складено разове замовлення №К40817001 до договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р.

Зі змісту наведеного замовлення вбачається, що замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати послуги з організації перевезень за маршрутом Україна-Казахстан будівельних лісів, масою брутто 16-22 т, об'ємом 86 м 3 . Вказаним замовленням контрагенти також погодили дату, час й місце подачі транспортного засобу під завантаження, спосіб завантаження, адресу, строк розвантаження, а також вартість й умови оплати.

У судовому засіданні 05.11.2014р. судом було оглянуто оригінал вказаного замовлення та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень та скріплено печатками господарських товариств.

За твердженнями позивача, які підтверджені з боку відповідача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» було виконано умови замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік», що підтверджується представленою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною СМR №466045 від 07.08.2014р.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що заявником було належним чином виконано свої обов'язки за договором №КТ14-010801 від 01.08.2014р. в частині надання послуг, визначених у разовій заявці №К40817001 від 01.08.2014р.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом вже вказувалось, що п.3.1 договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р. передбачено, що вартість послуг зазначається в замовленні та в подальшому також вказується в актах наданих послуг.

Підставою для проведення розрахунків є підписаний сторонами акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту його пред'явлення виконавцем, або у такий саме термін повідомити виконавця про свої заперечення. Замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Пунктом 3.4 спірного правочину передбачено, що замовник здійснює оплату за договором виключно після надання виконавцем належним чином оформлених податкових накладних.

У заявці №К40817001 від 01.08.2014р. сторонами погоджено, що вартість послуг складає 49400 грн. з фінансовою гарантією (50% вартості сплачується в день завантаження по курсу Національного банку України, а 50% після розвантаження, 1000 грн. по отриманню оригіналів.).

За поясненнями заявника, які з боку відповідача підтверджені, останньому було виставлено рахунок №48 від 07.08.2014р. на суму 49 400 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік» було внесено в повному обсязі плату за надані позивачем на підставі договору №КТ14-010801 від 01.08.2014р. та заявки №К40817001 від 01.08.2014р., на підтвердження чого відповідачем представлено до матеріалів справи платіжні доручення №246 від 10.09.2014р. на суму 24700 грн. та №228 від 07.08.2014р. на суму 24700 грн.

Отже, за висновками суду, відповідачем було виконано свої грошові зобов'язання за договором №КТ14-010801 від 01.08.2014р. в частині оплати послуг, що були надані відповідно до заявки №К40817001 від 01.08.2014р., вартість яких було визначено сторонами на рівні 49400 грн.

Наразі, господарський суд вважає необґрунтованим включення позивачем під час розрахунку позовних вимог до складу грошових зобов'язань відповідача 1000 грн. за отримання оригіналів CMR з урахуванням наступного.

В обґрунтування наведеного позивачем надано копію разової заявки №К40817001 від 01.08.2014р., у нижній частині якої в графі «Вартість та умови оплати» визначено суму 4000 у.е та вчинено напис ручкою «копії ЦМР протягом 5 днів, 1000 грн.».

При цьому, суд не приймає до уваги копію разового замовлення, яку було надано позивачем, оскільки зміст останньої, а саме визначена у ньому вартість послуг, не відповідає представленому відповідачем примірнику заявки з оригінальним підписом та відтиском печатки позивача.

Як вже зазначалось у судовому засіданні 05.11.2014р. судом було оглянуто разову заявку, в якій визначено, що вартість послуг складає 49400 грн. з фінансовою гарантією (50% вартості сплачується в день завантаження по курсу Національного банку України, а 50% після розвантаження, 1000 грн. по отриманню оригіналів.).

При цьому, судом прийнято до уваги, що наведений екземпляр скріплено оригінальним відтиском печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» та скріплено підписом директора Козакової Л.А., тоді як з боку відповідача на останній міститься копія підпису та печатки. За поясненнями представника відповідача, на вказаному екземплярі у графі «ООО «Карго ТРаФіК» міститься саме копія підпису та печатки, оскільки остання направлялась виконавцю електронною поштою, а отримувалась замовником вже з оригінальним підписом контрагента.

Відповідно до приписів ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого Наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Пунктом 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого Наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Наразі, копія заявки, яка надана заявником, не відповідає вказаним вище вимогам державного стандарту.

За таких обставин, суд приймає до уваги саме зміст примірника разової заявки №К40817001 від 01.08.2014р., що надана саме відповідачем та містить відтиски печаток контрагентів та оригінальні підписи директорів господарських товариств.

При цьому, за поясненнями відповідача, 1000 грн. - вартість оригіналів CMR, включається до загальної вартості послуг та міститься і в рахунку №48 від 07.08.2014р. на суму 49 400 грн.

Крім того, судом також прийнято до уваги представлений саме позивачем до матеріалів справи лист №26 від 29.08.2014р., в якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» підтверджено, що оплата другої частини складає 24 710 грн., в тому числі, за відвантаження 23710 грн. та за отримання оригіналів 1000 грн.

Наразі, господарський суд зазначає ухвалами від 12.09.2014р. та від 22.10.2014р. позивача було зобов'язано надати пояснення з приводу правових підстав стягнення з відповідача 1000 грн.

Проте, наведених пояснень заявником надано не було, свої позовні вимоги в цій частині доказово не обґрунтовано. При цьому, за висновками суду з 18.09.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» було достатньо часу для надання витребуваних судом пояснень та належного обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що включення заявником до суми позовних вимог 1000 грн. за отримання оригіналів документів суперечить умовам укладеного між сторонами правочину та змісту заявки №К40817001 від 01.08.2014р., оскільки фактично наведена сума включена до вартості послуг та фактично й була сплачена замовником.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік» було належним чином виконано свої зобов'язання за договором №КТ14-010801 від 01.08.2014р. в частині оплати послуг, які були надані відповідно до заявки №К40817001 від 01.08.2014р. в розмірі 49 400 грн.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів.

Як встановлено судом, відповідачем було оплачено послуги, що були надані позивачем в повному обсязі.

Інших обставин, що свідчили б про порушення прав позивача та наявність підстав для захисту їх шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 25 700 грн. заявником не наведено.

За таких обставин, господарським судом у даному випадку не може бути застосовано передбачених чинним законодавством способів захисту цивільних прав та інтересів позивача, оскільки порушення прав було усунуто.

При цьому, судом прийнято до уваги, що фактично, остаточний розрахунок за отримані послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік» було здійснено лише 10.09.2014р., тоді як позовну заяву подано до суду 11.09.2014р., що підтверджується реєстраційним штампом у правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви, оформлення якого повністю відповідає вимогам п.2.1.9 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яку затверджено Наказом №28 від 20.02.2013р. Державної судової адміністрації України.

Дані стосовно надходження позовної заяви до суду саме 11.09.2014р. також підтверджуються відомостями автоматизованої системи документообігу суду, до якої згідно з п.2.1.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України вноситься інформація, в тому числі, про дату надходження документу до суду.

Наразі, позивачем не представлено до матеріалів справи доказів, що свідчили б про звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» до суду з розглядуваним позовом до 10.09.2014р. (до внесення відповідачем плати за спірним правочином в повному обсязі).

Супровідний лист (штрих код №1408831) кур'єрської служби Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандекс Ураїна» (квитанція), який було представлено до матеріалів справи позивачем в якості доказу направлення позовної заяви на адресу господарського суду м.Києва раніше, ніж відповідачем було погашено спірну заборгованість, а саме 09.09.2014р., суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 11.11.2014р. зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандекс Ураїна» надати суду відомості щодо приймання 09.09.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» або його представників поштової кореспонденції, адресованої господарському суду м.Києва.

На виконання вимог суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандекс Ураїна» надано пояснення б/н від 03.12.2014р., в яких зазначено, що останнім кореспонденція Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані», адресована господарському суду м.Києва, 09.09.2014р. не приймалась.

Одночасно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандекс Ураїна» було представлено до матеріалів справи лист б/н від 28.11.2014р. Фізичної особи-підприємця Невмержицького І.М., який відповідно до умов договору №191 від 01.01.2014р. здійснює від імені кур'єрської служби доставку кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандекс Ураїна».

У наведеному листі зазначено, що 09.09.2014р. Фізичною особою-підприємцем Невмержицьким І.М. було прийнято від позивача замовлення, яке оформлене квитанцією зі штрих кодом №1408831, однак останнє було повернуто на вимогу клієнта та до м.Києва не направлялось.

Тобто, посилання позивача на квитанцію зі штрих кодом №1408831, як на доказ направлення позовної заяви б/н від 08.09.2014р. до господарського суду м.Києва 09.09.2014р., суд вважає безпідставним.

З урахуванням наведених вище обставин, господарським судом на підставі ст.90 Господарського процесуального кодексу України було направлено повідомлення до прокуратури.

Отже, з огляду на вищенаведене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача до господарського суду м.Києва з розглядуваним позовом раніше, ніж відповідачем було внесено плату за договором №КТ14-010801 від 01.08.2014р. в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік» про стягнення 25 700 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову судові втрати покладаються на позивача.

Таким чином, враховуючи, що судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані», з огляду на приписи чинного господарського процесуального законодавства України, суд дійшов висновку, що судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Експідішн Компані», с.Широке до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Трафік», м.Київ про стягнення 25 700 грн.

У судовому засіданні 03.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Васильченко Т.В.

Суддя Марченко О.В.