Рішення

від 28.11.2014 по справі 910/21267/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21267/14 28.11.14

Суддя Отрош І.М. розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю «Владі» провнесення змін до договору Представники сторін:

від прокуратури: Колбушкова К.В. - представник на підставі посвідчення № 026776 від 03.07.2014;

від позивача: Білокінь С.П. - представник за довіреністю № 225-КР-1359 від 27.10.2014;

від відповідача: Редик В.М. - представник за довіреністю б/н від 26.11.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Владі» про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002 (запис № 62-6-00047 від 14.12.2007 у книзі записів державної реєстрації договорів), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Владі».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач із відповідною заявою до Київської міської ради не звертався, у зв'язку з чим Заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Владі», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 20.01.2003 за № 62-6-00047 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме, викласти п. 2.2 договору в наступній редакції: «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21267/14, розгляд справи призначено на 27.10.2014.

У судовому засіданні 27.10.2014 представник прокуратури подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.11.2014.

13.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.11.2014 представник позивача подав суду додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.11.2014.

28.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач зазначив, що від позивача не надходило пропозицій про зміну умов Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002, а відтак, зважаючи на ст. 30 Земельного кодексу України, у позивача відсутні підстави звертатись до суду.

У судовому засіданні 28.11.2014 представник прокуратури подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд викласти п. 2.2 Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002 в наступній редакції: «річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від їх нормативної грошової оцінки».

У судовому засіданні 28.11.2014 представники прокуратури та позивача надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2014 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні 28.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-3/1814 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Владі» в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 0,08 га (ділянка № 1 - 0,05 га, ділянка № 2 - 0,03 га) для експлуатації і обслуговування магазину і кафе на просп. Володимира Маяковського, 73-а у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради 24.12.2002 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Владі» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 20.01.2003 за № 62-6-00047 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 15 (п'ятнадцять) років земельні ділянки, місце розташування яких: просп. Володимира Маяковського, 73-а у Деснянському районі м. Києва, загальним розміром 0,0729 га для експлуатації і обслуговування магазину і кафе у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору, з них земельна ділянка кадастровий номер 62:009:140 розміром 0,0453 га, земельна ділянка кадастровий номер 62:009:141 розміром 0,0276 га.

Згідно з п. 2.2 Договору, річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється в розмірі: за земельну ділянку розміром 0,0453 - 1,4 відсотка від її грошової оцінки; за земельну ділянку розміром 0,0276 - 2 відсотка від її грошової оцінки.

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього Договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, зміна грошової оцінки земельних ділянок та їх індексація провадиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3 Договору, згідно з довідки Головного управління земельних ресурсів КМДА від 25.10.2002 за № 148 на час укладення цього Договору грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 62:009:140 розміром 0,0453 га становить 337987 грн. 75 коп.; згідно з довідки Головного управління земельних ресурсів КМДА від 25.10.2002 за № 149 на час укладення цього Договору грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 62:009:141 розміром 0,0276 га становить 205926 грн. 31 коп.

Відповідно до п. 5 Договору, орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом (ч.5 ст.19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору).

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України". Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Владі», зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічної позиції додержується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.10.2014 року по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" в судовому порядку не скасовано, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на дату розгляду даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Владі» не надано суду доказів внесення змін до п. 2.2 Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002 (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 20.01.2003 за № 62-6-00047 у книзі записів державної реєстрації договорів), що свідчить про невиконання обов'язку щодо оформлення внесення змін до Договору оренди з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Однак, при цьому суд приходить до висновку, що обов'язок щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, який виник внаслідок набрання чинності з 01.01.2011 Податкового кодексу України, є обов'язком як орендаря, так і орендодавця.

Більш того, як вбачається з п. 3 рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013 № 89/9146, на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок проінформувати про прийняття цього рішення орендарів земельних ділянок.

Заперечуючи на позовні вимоги відповідач зазначив, що йому не надходили пропозиції щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002, що також не було спростовано позивачем.

Так, у судовому засіданні 14.11.2014 представник позивача подав суду копію листа вих. № 05704-10264 від 23.05.2013 Департаменту земельних ресурсів, який адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Владі» та містить інформацію про необхідність оформлення внесення відповідних змін до Договору оренди, однак доказів відправки даного листа відповідачу суду не надав, у зв'язку з чим суд не може прийти однозначного висновку, що Департамент земельних ресурсів виконав свій обов'язок щодо звернення до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002. Так само і відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з пропозицією про внесення змін до договору оренди у зв'язку із зміною законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що судовий збір слід розподілити між сторонами порівну, так як спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін, які не вжили своєчасних заходів щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002, тобто не виконали обов'язок, який виник на підставі імперативних приписів закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2002, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Владі» (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 19492626), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 2671, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 20.01.2003 за № 62-6-00047 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме викласти п. 2.2 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від їх нормативної грошової оцінки».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владі» (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 19492626) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 05.12.2014

Суддя І.М. Отрош