Рішення

від 27.11.2014 по справі 911/4154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 911/4154/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

2. Приватне підприємство «АГРОТЕК»

про стягнення 19 302,10 грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 25.03.2013);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

26.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №19-1/09 від 19.09.2014 (вх. № 4302/14/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Приватне підприємство «АГРОТЕК» (далі - відповідач-2) про стягнення 19 302,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що угодою №07/08-6 від 07.08.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні до ТОВ «ТД «Агрохімікат» перейшло право вимоги до ПП «Агротек», угодою № 17-57/12 від 17.12.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні до ТОВ «Незалежна юридична компанія» перейшло право вимоги від первісного кредитора до ПП «Агротек» та угодою №16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні до ТОВ «Компанія «НОТАПС» перейшло право вимоги до ПП «Агротек» щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень №ТАТ21/2012 від 26.04.2012, укладених між ТОВ «Тат-Агро» та ПП «Агротек».

При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами між ТОВ «Компанія «НОТАПС» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки №14-04-2014-11 від 14.04.2014, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ПП «Агротек».

У зв'язку з вказаним позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача-1 та відповідача-2 3% річних у розмірі 382,94 грн. та стягнути із відповідача-2 штраф у розмірі 17 000, 00 грн. та пеню у розмірі 1 919,16 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2014 було порушено провадження у справі № 911/4154/14 та призначено розгляд справи на 20.11.2014.

13.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача супровідним листом вих. №13-2/10 від 13.10.2014 (вх. № 21903/14) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2014 розгляд справи відкладено на 27.11.2014.

У судове засідання 27.11.2014 представники відповідача-1 та відповідача-2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.11.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

26.04.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (постачальник за договором) та Приватним підприємством «Агротек» (дилер за договором, відповідач-2 у справі) було укладено договір №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з надання дилерських повноважень (далі-договір), відповідно до п. 1.1. договору постачальник надає дилеру право придбання - добрив з мікроелементами та пестицидів і приймає на себе обов'язок з продажу товару на ринку та оплату його постачальнику на умовах даного договору.

Дилер здійснює оплату товару за ціною вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість однієї одиниці товару залишається незмінною протягом дії даного договору (п.6.1. договору).

Відповідно до п.6.3. договору оплата товару здійснюється в порядку та в строки, що вказані у додатках до даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що товар було поставлено на загальну суму 474 787,44 грн. про, що свідчить додатки до договору та видаткові накладні.

Однак, зобов'язання Приватне підприємство «Агротек» згідно договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з надання дилерських повноважень було виконано частково про, що свідчать копії банківських виписок від 20.05.2012 на суму 40 188,00 грн., від 05.06.2012 на суму 15 487,92 грн., від 20.06.2012 на суму 16 912,80 грн., від 27.06.2012 на суму 20 956,80 грн., від 16.07.2012 на суму 16 912,80 грн.

Господарським судом встановлено, що 07.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімікат» було укладено угоду №07/08-6 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством «Агротек», що іменується надалі «боржник», зобов'язання набуті на підставі договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012.

За цією угодою, згідно п. 1.2 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 364 329,12 грн.

Ця угода, згідно п. 6.1, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімікат» перелік документів, що підтверджують право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

Відповідно до наявних в матеріалах справи опису вкладення та фіскального чеку №40261 від 07.08.2014 відповідач-2 повідомлений про укладення угоду №07/08-6 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Як вбачається з банківських виписок відповідачем-2 здійснено оплату вартості товару на рахунок ТОВ «ТД «Агрохімікат» в повному обсязі наступним чином: 04.09.2012 на суму 50 000,00 грн., від 07.09.2012 на суму 50 000,00 грн., від 19.09.2012 на суму 28 601,60 грн.; від 28.09.2012 на суму 65 727,52 грн.; від 17.10.2012 на суму 20 000,00 грн.; від 24.10.2012 на суму 50 000,00 грн., від 02.11.2012 на суму 100 000,00 грн.

Суд приходить до висновку, що заборгованість ПП «Агротек» перед ТОВ «Тат-Агро» згідно договору купівлі-продажу №ТАТ21/2012 з надання дилерських повноважень від 26.04.2012 погашена повністю 02.11.2012.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач-2 виконав обов'язок щодо оплати вартості товару з порушенням умов оплати, встановлених договором №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з надання дилерських повноважень.

Господарський судом встановлено, що 17.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» (новий кредитор) укладено угоду №17-57/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України).

Відповідно до п.1.1. цієї угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПП «Агротек», що йменується надалі боржник, зобов'язання щодо розміру заборгованості дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат набутих первісним кредитором на підставі договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012.

Вартість зобов'язання, що відступається даною угодою, становить 4проте не обмежується сумою 70 000,00 грн. (п. 2.1. угоди №17-57/12).

Ця угода, згідно п. 6.1 угоди №17-57/12, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1. угоди №17-57/12), ТОВ «Тат-Агро» передало ТОВ «Незалежна юридична компанія» перелік документів, що підтверджують право вимоги до ПП «Агротек» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди №17-57/12 ТОВ «Тат-Агро», повідомленням від 17.12.2012 про зміну кредитора у зобов'язані повідомило ПП «Агротек» про зазначені вище обставини. Докази направлення копія опису вкладення в цінний лист та копія фіскального чеку № 1794 від 06.06.2014 наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, відповідно до угоди №17-57/12, однак, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав.

16.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Казус-Про» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» було укладено угоду №16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до п.1.1. цієї угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПП «Агротек», що йменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат набутих первісним кредитором на підставі договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012 та угоди №17-57/12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 17.12.2012, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012.

Вартість зобов'язання, що відступається даною угодою, становить 4проте не обмежується сумою 70 000,00 грн. (п. 2.1. угоди №16-57/14).

Ця угода, згідно п. 6.1 угоди №16-57/12, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1. угоди №16-57/14), ТОВ «Казус-Про» передало ТОВ «Компанія «Нотапс» перелік документів, що підтверджують право вимоги до ПП «Агротек» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди №16-57/14 ТОВ «Казус-Про», повідомленням від 16.01.2014 про зміну кредитора у зобов'язані повідомило ПП «Агротек» про зазначені вище обставини. Докази направлення копія опису вкладення в цінний лист та копія фіскального чеку № 1842 від 06.06.2014 наявні в матеріалах справи.

Отже, станом на момент розгляду справи у господарському суді відповідач-2 не оплатив позивачеві нараховані штрафні санкції за прострочення оплати за товар 17 000,00 грн. штрафу та 1 919,16 грн. пені

Жодних доказів на підтвердження оплати суми штрафних санкцій відповідачем-2 в порядку вимог ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що він здійснений відповідно до вимог закону та умов договору є арифметично вірним та підлягає задоволенню в розмірі заявленому позивачем, а саме 1 919,16 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд приходить до висновку, що він є арифметично вірним та підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, а саме 17 000,00 грн.

Господарський судом встановлено, що 14.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙСЕРВІСГРУП» (поручитель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (кредитор за договором) було укладено договір поруки №14-04-2014-11 (далі-договір поруки), відповідно до п.1.1. у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством «Агротек» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основного договору).

Відповідно до п.2.1 договору поруки встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №16-57/14 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16.01.2014, укладену на підставі договору №ТАТ21/2012 купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень від 26.04.2012.

Пунктом 3.1. договору поруки зазначено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних втрат у сумі 1 000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до п.6.1 договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності (п.6.2. договору поруки).

На виконання п.4.1. договору поруки, кредитор звернувся до поручителя з вимогою вих. №05-11/14 від 05.05.2014, яка була отримана директором ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 08.05.2014, що підтверджується підписом та печаткою.

Також, директор ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» у відповіді вих. №11-05-14 від 12.05.2014 на вимогу повідомив кредитора, що зобов'язання, згідно договору поруки №14-04-2014-11 від 14.04.2014 будуть виконані.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Проте, жодних доказів на підтвердження оплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат відповідачами в порядку вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 382,94 грн. 3% річних солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 900,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №11-11/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.06.2014, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (замовник за договором) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець за договором), відповідно до п.1.1 якого, за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин замовника між замовником та ПП «Агротек» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп».

Актом здачі-приймання виконаних робіт від 11.06.2014 ТОВ «Компанія «НОТАПС» передала адвокату Грищенко О.М. документи.

На виконання умов договору, платіжним дорученням платіжним дорученням №30 від 23.09.2014, оригінал якого наявний в матеріалах справи, ТОВ «Компанія «НОТАПС» перерахувала на рахунок адвоката Грищенко О.М. кошти у сумі 1 900, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору №11-11/06-14 від 11.06.2014.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 та довіреність б/н від 18.08.2014, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» на представництво його інтересів Грищенко О.М.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Грищенко О.М брав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/4154/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1 900, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, Вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код: 38267861) та Приватного підприємства «АГРОТЕК» (83112, місто Донецьк, вулиця Купріна, 119-Б, ідентифікаційний код: 30270039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, 38 офіс 23, ідентифікаційний код: 38964292) 382 (триста вісімдесят дві) грн. 94 коп. 3% річних, 1 900 (одну тисячу дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОТЕК» (83112, місто Донецьк, вулиця Купріна, 119-Б, ідентифікаційний код: 30270039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, 38 офіс 23, ідентифікаційний код: 38964292) 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1919 (одну тисячу дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 16 коп. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 09.12.2014 року