Рішення

від 24.11.2014 по справі 921/1139/14-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2014 р.Справа № 921/1139/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа", вул. Танцорова, 25, м.Тернопіль, 46000

до відповідача Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, 46000

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА, вул. Шашкевича,3, м.Тернопіль

про cтягнення 59 221 грн 29 коп., з яких : 43 607 грн 00 коп. основна заборгованість, 7 120 грн 49 коп. пеня, 7 282 грн 37 коп. індекс інфляції, 1211 грн 44 коп. 3% річних.

За участю представників :

позивача: директор - Мочульський Василь Андрійович, доручення № 12 від 08.10.14 р.

відповідача: не з'явився

третьої особи : не з'явився

Представникам позивача, відповідача та третьої особи в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони та третя особа, в порядку ст.77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа", вул. Танцорова, 25, м.Тернопіль, 46000 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, 46000 про cтягнення 59 221 грн 29 коп., з яких : 43 607 грн 00 коп. основна заборгованість, 7 120 грн 49 коп. пеня, 7 282 грн 37 коп. індекс інфляції, 1211 грн 44 коп. 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору №7221 від 05.11.2013р., довіреності на отримання товару №022 від 05.11.2013р., розхідної накладної №35480 від 05.11.2013р., Акту звірки від 16.12.2013р., претензії вих.№5 від 17.07.2014р., відповіді на претензію №01-1336/6 від 23.09.2014р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.10.2014р. порушено провадження у справі № 921/1139/14-г/9 та призначено її до розгляду в судовому засіданні 28.10.2014 р. на 15 год. 20 хв.

В порядку ст.77 ГПК України, суд, не переходячи до розгляду спору по суті, оголошував перерву до 29 жовтня 2014р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 29.10.2014р., в порядку ст.27 ГПК України, суд залучив до участі у справі №921/1139/14-г/9 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА, вул. Шашкевича,3, м.Тернопіль.

У судовому засіданні 29.10.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 11.11.2014р. о 12 год. 00 хв. та в судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.11.2014р. о 14 год. 20 хв.

Повноважний представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням наданої заяви про зміну позовних вимог №17 від 29.10.2014р. (вх.№19557 від 29.10.2014р.) та уточнюючого розрахунку пені від 21.11.2014р. вих.№23, підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Зокрема, в заяві про зміну позовних вимог вих.№17 від 29.10.2014р. (вх.№19557 від 29.10.2014р.) позивач просив суд вилучити в частині позовних вимог п.4 : Зобов'язати Тернопільську районну державну адміністрацію сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми боргу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від несплаченої суми боргу за період від дати позовної заяви до моменту погашення заборгованості по судовому позову.

Суд, розглянувши дану заяву прийняв її до розгляду як таку, що подана в порядку ст.22 ГПК України, до початку розгляду справи по суті, не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 29.10.2014р. перейшов до розгляду по суті позовних вимог , а саме про : стягнення з Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, 43 607 грн 00 коп. основної заборгованості, 7 120 грн 49 коп. пені, 7 282 грн 37 коп. індексу інфляції, 1211 грн 44 коп. 3% річних.

Разом з тим, в процесі розгляду спору позивач супровідним листом №24 від 21.11.2014р. (вх.№21466 від 21.11.2014р.) подав суду уточнюючий розрахунок пені (від 21.11.2014р. вих.№23), в якому посилаючись на п.6 ст.232 ГК України, просить стягнути з відповідача пеню нараховану за 6 місяців прострочення. Таким чином, заявлена до стягнення сума позову складає 55055 грн. 33 коп., з яких : 43 607 грн. 00 коп. основної заборгованості, 2954 грн. 52 коп. пені, 7 282 грн. 37 коп. індексу інфляції, 1207 грн. 85 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із змісту п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначене уточнення позивача, суд розцінює його як клопотання, яким позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, в заявленій до стягнення сумі нарахованої пені, а тому суд приймає його до розгляду, як таке, що подане в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості 55055 грн. 33 коп. , з яких : 43 607 грн. 00 коп. основний борг, 2954 грн. 52 коп. пеня, 7 282 грн. 37 коп. індекс інфляції, 1207 грн. 85 коп. 3% річних.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст. 77 ГПК України.

Разом з тим, присутні в попередніх судових засіданнях представники підтвердили, що 05.11.2013р. між Тернопільською РДА та ТОВ "Мережа" було укладено договір №7221, за умовами ТОВ "Мережа" зобов'язався поставити товар (комп'ютери, оргтехніку), а Тернопільська РДА оплатити поставлений товар на загальну суму 43 607,00 грн. в т.ч. ПДВ 7267,83 грн.

06.11.2013р. до Управління Державної казначейської служби України в Тернопільському районі було подано пакет документів, необхідних для реєстрації та оплати вищевказаного товару (договір, накладна, платіжне доручення).

Проте, як зазначили представники в судових засіданнях та в наданому суду відзиві на позовну заяву №02-07/422 від 10.11.2014р., до кінця 2013 року УДКСУ в Тернопільському районі, оплата, з незалежних від відповідача підстав, проведеною не була.

У 2014 році кошторисних призначень з Державного бюджету для погашення кредиторської заборгованості, яка виникла у зв'язку з утворенням Центрів надання адміністративних послуг виділено не було.

Одночасно повідомляють, що з метою забезпечення фінансування на утворення Центрів надання адміністративних послуг на сьогодні обласною державною адміністрацією направлено відповідні звернення до Президента України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з проханням у сприянні здійснити погашення кредитної заборгованості.

Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, витребуваних судом матеріалів не подала, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила, хоча про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином, в порядку ст. 77 ГПК України.

Разом з тим, присутній в попередньому судовому засіданні повноважний представник надала пояснення, зазначивши, що не проведення коштів пов'язане з першочерговістю по оплаті захищених статей, при цьому звертає увагу на те, що ліміт коштів є, проте використати їх неможливо через відсутність відповідних розпоряджень.

У 2014 році кошторисних призначень з Державного бюджету для погашення кредиторської заборгованості, яка виникла у зв'язку з утворенням Центрів надання адміністративних послуг виділено не було.

Враховуючи зазначені обставини, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників відповідача та третьої особи, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду спору доводи представника позивача, заперечення та пояснення представників відповідача та третьої особи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 05 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа", вул. Танцорова, 25, м.Тернопіль, 46000 (далі по тексту також - Постачальник, позивач у справі) та Тернопільською районною державною адміністрацією, майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, 46000 (далі по тексту також - Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №7221 (далі по тексту - Договір), в порядку та на умовах якого Постачальник передає Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар, надані послуги.

У відповідності до п.1.2. Договору кількість, асортимент і ціни на товар та надані послуги вказуються в накладних або актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.1. цього Договору, Постачальник зобов'язується передавати Покупцеві товар, надавати послуги разом із усіма його при належностями та документами, що стосуються товару згідно довіреності, підписаної керівником та головним бухгалтером Покупця і завіреної гербовою печаткою.

В свою чергу, Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар, послуги від Постачальника та оплатити його в строк та на умовах передбачених цим договором. (п.2.2. Договору).

Загальна сума договору 43 607,00 грн. в т.ч. ПДВ 7267,83 грн. (п.3.1. договору).

Згідно п.7.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2013 року.

Зміни в цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. (п.7.2. договору).

Зміни в цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору. (п.7.3. Договору).

Вказаний Договір підписаний Директором ТзОВ "Мережа" Мочульським В.А. і Головою Тернопільської РДА В.В. Щепановським та завірений їх печатками.

При цьому, кожна із сторін, уклавши вказаний вище Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме Позивач поставити Товар, а Відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених Договором.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, він свої зобов'язання за Договором від 05.11.2013р. № 7221 виконав належним чином, шляхом здійснення поставки Товару (комп'ютерної та оргтехніки) згідно представленої розхідної накладної №35480 на суму 43607 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 7267,83 грн.

Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладної про отримання від позивача товару, а саме комп'ютерної та оргтехніки на загальну суму 43607,00грн. з врахуванням ПДВ. Зазначена накладна, також, завірена печаткою (штампом) Тернопільської РДА.

Про отримання Покупцем зазначеного Товару свідчить, також, представлена суду копія Довіреності №022 від 05.11.2013р., видана на ім'я Мікітіної Світлани Миколаївни.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

У відповідності до п.4.1. Договору оплата товару Покупцем здійснюється після його одержання згідно накладної.

Розрахунки за цим Договором здійснюються через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків. (п.4.2. Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте як стверджує позивач та зазначене не спростовано відповідачем останній свої зобов'язання за Договором в частині належної оплати товару не виконав. У зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 43607,00грн. з врахуванням ПДВ.

Вказана сума заборгованості відповідає також тій, яка відображена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків сформованому сторонами станом на 16.12.2013р., при цьому як вбачається із вказаного акту, він підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками без застереження.

Таким чином у матеріалах справи знаходять свої підтвердження доводи позивача що всупереч згаданих приписів договору та закону, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не провів, внаслідок чого у відповідача, на даний час існує заборгованість перед позивачем у розмірі 43607,00 грн. У зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій часині є правомірними достатньо обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення судом.

Щодо стягнення 2954,52 грн. пені, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Сторонами в Договорі встановлено відповідальність за порушення умов Договору, а саме п. 5.2. передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу у випадку несвоєчасних розрахунків за даним Договором.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, як вбачається із накладної товар переданий позивачем та прийнятий відповідачем 05.11.2013р. і, відповідно перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі зазначеної накладної, розпочався з наступного дня після прийняття товару, а саме з 06.11.2013р.

Поряд з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем розрахунок пені в заявленому розмірі 2954 грн.52 коп. (з врахуванням уточнюючого розрахунку пені) проводився з 05.11.2013р. по 04.05.2014р. Враховуючи вищезазначене, суд провівши власний розрахунок, вважає правомірно заявленою пеню, обраховану в розмірі 2938 грн. 99 коп. за період з 06.11.2013р. по 04.05.2014р.

Таким чином, такою що правомірно нарахована та підлягає до стягнення є пеня в розмірі 2938 грн. 99 коп. В частині заявлених до стягнення 15 грн. 53 коп. пені, суд в позові відмовляє, як помилково нарахованих.

Щодо нарахованих позивачем 1211,44 грн. 3% річних та 7282,37 грн. інфляційних збитків, то судом встановлено наступне.

Із змісту ч. 1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу приписів статті 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Також, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за 338 прострочених днів, суд провівши власний розрахунок вважає, що правомірно нарахованими із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості та такими, що підлягають до задоволення є 3% річних в розмірі 1207 грн. 85 коп. - нараховані за період прострочення з 06.11.2013р. по 08.10.2014р.. В частині заявлених до стягнення 3 грн. 59 коп. 3% річних, суд в позові відмовляє, як помилково нарахованих.

Стосовно нарахування інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012) сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

Згідно Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97р. №62-97, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

З огляду на зазначене, оцінивши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що нарахована позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 7282 грн. 37 коп. підлягає до задоволення, як така, що є правомірно нарахованою та документально підтвердженою.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ст. ст. 32, 33 ГПК України, 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання з оплати поставленого йому товару відповідач не виконав, суд вважає заявлені позивачем до стягнення суми основного боргу у розмірі 43607,00 грн., 2938 грн. 99 коп. пені, 7 282 грн. 37 коп. індексу інфляції, 1207 грн. 85 коп. 3% річних правомірними, документально обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. У свою чергу у частині стягнення 15 грн. 53 коп. пені та 3 грн. 59 коп. 3% річних, суд у позові відмовляє.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4, Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 73080 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, і із змісту п. 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Також і згідно п.п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом відмічено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

За подання позову первинно у сумі 59221,29 грн. (100%) позивач згідно квитанції № ПН985 від 08.10.2014р. сплатив судовий збір у розмірі 1827 грн. (100%).

При цьому позивачем, згідно поданого уточнення зменшено суму позову на 4165,97 грн. (7,04%) до 55 055,33 грн. (92,96%).

З огляду на зазначене, суд, керуючись ст. 49 ГПК України, беручи до уваги, задоволення позовних вимог із врахуванням їх зменшення, судовий збір у сумі 1697,83 грн. (92,93%) покладає на відповідача у справі та він стягується у користь позивача. У свою чергу, враховуючи зменшення позовних вимог за поданим уточненням позивача у справі, судовий збір у розмірі 128,62 грн. (7,04%) підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України. В свою чергу 0 грн. 55 коп. (0,03%) сплаченого судового збору покладаються на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, 46000 (інд. код 04058284) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа", вул. Танцорова, 25, м.Тернопіль, 46000 (інд. код 14033581) - 43 607 (сорок три тисячі шістсот сім) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 938 (дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 99 коп. пені, 7 282 (сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 37 коп. індексу інфляції, 1 207 (одну тисячу двісті сім) грн. 85 коп. 3% річних, 1 697 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім) грн. 83 коп. судового збору.

3. В частині заявлених до стягнення 15 грн. 53 коп. пені та 3 грн. 59 коп. 3% річних, відмовити в позові.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мережа", вул. Танцорова, 25, м.Тернопіль, 46000 (інд. код 14033581) з Державного бюджету 128 (сто двадцять вісім) грн. 62 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Суддя В.Л. Гевко