Ухвала

від 11.12.2014 по справі 908/2142/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"09" грудня 2014 р. Справа № 908/2142/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників:

Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області - Швец К.С. (дов.№13699/10/08-32/10-012 від 18.07.2014р. (в режимі відеоконференції), Макаренко М.В. (дов. № 23921/10/08-31-012 від 09.12.2014р. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області (вх. № 3940 З/2) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 року у справі №908/2142/14

за заявою Приватного підприємства "Техагроекспорт", с. Костянтинівка

до Приватного підприємства "Техагроекспорт", с. Костянтинівка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 року у справі №908/2142/14 (суддя Кричмаржевський В.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано Приватне підприємство "Техагроекспорт", провадження у справі припинено, ухвалено, що вимоги, які не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, зобов'язано ліквідатора передати до архіву фінансово-господарську документацію банкрута.

Мелітопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області з ухвалою суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у повному обсязі ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 року у справі №908/2142/14. В обґрунтування скарги заявник посилається на: положення Податкового кодексу України, які передбачають обов'язок ДПІ проведення перевірки; неможливість проведення перевірки боржника у зв'язку з ненаданням останнім відповідних документів та незнаходженням за юридичною адресою; не включення ліквідатором боржника до ліквідаційного балансу неповерненої валютної виручки та суми нарахованої пені, чим спричинено збитки державному бюджету;не залучення заявника до участі у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 09.12.2014 року.

02.12.2014 року від апелянта надійшли факсом (вх. № № 414, 415) клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції та про продовження строків розгляду апеляційної скарги і відкладення розгляду справи (вх. № №11586, 11587).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року задоволено клопотання Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області про розгляд справи №908/2142/14 в режимі відеоконференції. Доручено Мелітопольському міськрайонному суду забезпечити участь Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 року у справі №908/2142/14 - скасувати.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про припинення апеляційного провадження, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, випадки, в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника ; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується власником, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Техагроекспорт" звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з відсутністю майна для задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.06.2014 року прийнято до розгляду вказану заяву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року порушено провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.07.2014 року визнано ПП "Техагроекспорт" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Ведернікова А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2014 року призначено до розгляду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

27.10.2014 року судом прийнято оскаржувану ухвалу про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу і ліквідацію банкрута.

Матеріали справи не свідчать, що заявник звертався до ліквідаційної комісії боржника в порядку ст.105 Цивільного кодексу України, або до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника. В апеляційній скарзі апелянт також жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Натомість, в матеріалах справи містяться: довідка Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області №5773/25 від 27.03.2014 року «Про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів», відповідно до якої ПП «Техагроекспорт» станом на 26.03.2014 року не має заборгованості із сплати податків, зборів, платежів; лист Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області на ім'я ліквідатора ПП «Техагроекспорт» №1667/25 від 27.03.2014 року, в якому повідомляється про відсутність боргу станом на 26.03.2014 року; лист №12179/25 від 27.06.2014 року про надання інформації, в якому Мелітопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 23.06.2014 року повідомляла про відсутність у ПП «Техагроекспорт» станом на 27.06.2014 року заборгованості до бюджету.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник також посилається на те, що Мелітопольською ОДПІ, з метою проведення перевірки було надіслано ліквідатору запит «Про надання документів» від 21.07.2014 року №13856/08-32-22-05-014, який отримано платником 29.07.2014 року. 21.08.2014 року було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства, проте підприємство та посадові особи, відповідальні за ведення господарської діяльності, податкового обліку у період, що підлягає перевірці, за юридичною адресою були відсутні, у зв'язку з чим документи до перевірки не надано, та перевірка не проведена.

Проте, колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини призначення Мелітопольською ОДПІ перевірки та повідомлення про це боржника, вручення (направлення) йому відповідних повідомлень про витребування необхідних документів, тощо. Тому, вказані обставини колегія суддів також не може вважати доведеними апелянтом.

Таким чином, Мелітопольська ОДПІ не брала участі у розгляді справи про банкрутство. Нею не доведено ні обставини, які б свідчили про наявність у неї грошових вимог до боржника (що свідчить про відсутність у неї статусу кредитора у справі про банкрутство), ні обставин, що оскаржуваним судовим рішенням вирішувалися питання про її права та обов'язки.

Отже, право, визначене у ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, відсутнє у податкового органу.

Відповідно до п.5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 року у справі №908/2142/14.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.10.2014 року у справі №908/2142/14 припинити.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.