Ухвала

від 03.12.2014 по справі 814/2414/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2414/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта - Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі №804/811/13-а визнано дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо відображення в акті позапланової невиїзної перевірки №1467/22-2/32723660 висновків про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій з платником ТОВ «Кітч» за період з 01.04.2009р. по 30.06.2012р. протиправними. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду набрала законної сили 12.02.2013 року. Висновки відповідача стосовно порушення позивачем п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту всього на суму 87686,67 грн. в листопаді 2011 року базуються на даних, які судом визнані протиправними та, відповідно, не законними, тому не можуть бути прийняті як доказ в розумінні ст. 69 КАС України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0004112260 від 08.05.2013р. в частині виключення із сум збільшених грошових зобов'язань для ТОВ «Укрспецоборудование» з податку на додану вартість 131 530 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15.04.2013р. відповідачем здійснено перевірку ТОВ «Укрспецоборудование» та складено акт № 389/22-600/31043840 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укрспецоборудование» (код 31043840) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012р.».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013р. за № 0004112260 за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Укрспецоборудование» з податку на додану вартість на суму 131 530 грн. в т.ч. 87686,67 грн. - основного зобов'язання та 43843,35 грн. - штрафних санкцій за взаємовідносинами позивача із ТОВ «Кітч» за період листопада 2011 року.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в акті зазначила, що ТОВ «Кітч» порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Кітч» з контрагентами.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2011 року між ТОВ "Кітч" та ТОВ «Укрспецоборудование» укладено договір № 19-К (а.с.117-118) про надання консалтингових послуг.

20.12.2011 року ТОВ "Кітч" та ТОВ НПП «Тиєса» уклали договір №12-11\1 (а.с.112), відповідно до якого ТОВ "Кітч" керуючись нормами цивільного законодавства, в повному обсязі передає ТОВ НПП «Тиєса» право вимоги погашення зобов'язань боржника, що склалися відповідно до договір № 19-К від 07.06.2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування штрафних санкцій позивачу в розрізі підприємства - контрагента ТОВ «кітч» в період листопад 2011 став акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за № 1476/22-2/32723660 від 31.07.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кітч» в частині дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 30.06.2012р.».

Як вбачається з копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі №804/811/13-а, що набрала законної сили, судом було встановлено факт протиправності висновку відповідача у акті перевірки про недійсність господарських операцій, тому позовні вимоги задоволено; визнано дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Кітч" (код 33907381) протиправними; визнано дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо відображення в акті позапланової невиїзної перевірки 31.07.12р. №1467/22-2/32723660 висновків про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ "Кітч" за період з 01.04.09р. по 30.06.12 р. протиправними.

Податковий кодекс України та інші положення законодавства не встановлюють та не передбачають солідарної відповідальності платника податків за дії інших платників податків, в тому числі підприємств,установ, організацій, СПД- фізичних осіб, з якими позивач не мав взагалі господарських відносин.

Згідно висновків акту перевірки первинна документація, а саме договір №12-11\1 від 20.12.2011 року, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, договір надання консалтингових послуг від 07.06.2011 року, банківські виписки, що свідчать про сплату Позивачем ПДВ в ціні послуг, були надані при перевірці і оформлені без недоліків.

Таким чином, дослідивши матеріли справи, судова колегія дійшла висновку, що підставою для нарахування штрафних санкцій в розрізі підприємства-контрагента ТОВ «Кітч» в період листопада 2011 року став акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ за № 1476/22-2/32723660 від 31.07.2012 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кітч» в частині дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 30.06.2012р.», висновки якого визнані протиправними в судовому порядку.

Відповідно до п.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищезазначеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що висновки відповідача стосовно порушення позивачем п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту всього на суму 87686,67 грн. в листопаді 2011 року базуються на даних, які судом визнані протиправними та, відповідно, не законними, а акт перевірки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 1476/22-2/32723660 від 31.07.2012 року не може бути прийнятий як належний доказ, в розумінні ст. 69 КАС України.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.12.2014 року

Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва

суддя О.А.Шевчук

суддя А.Г.Федусик