Рішення

від 09.12.2014 по справі 902/1579/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 902/1579/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "НТС - Сервіс Україна" (код ЄДРПОУ 35318221, 18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 89, к. 15)

до : публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841, 21016, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27)

про стягнення 30 667,94 грн. заборгованості

представники сторін :

від позивача : Чеберяк Д. Ю. - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТС - Сервіс Україна" 07.11.2014 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" про стягнення 30 667,94 грн. заборгованості, з якої : 28002,00 грн. - основного боргу та 2 665,94 грн. пені.

Ухвалою суду від 10.11.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/1579/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2014 року, однак в зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 25.11.2014 року відкладено розгляд справи на 09.12.2014 року.

На визначену дату 09.12.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, витребуваних доказів не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 08-65/8385/2014 від 03.12.2014 року.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до ст. 75 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Перед початком розгляду справи по суті, від представника позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 2 665,94 грн..

За результатами розгляду даної заяви, ухвалою суду від 09.12.2014 року припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 2 665,94 грн. пені відповідно до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згідно абз. 2 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Отже, по суті розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 002,00 грн. основного боргу.

В ході розгляду справи, представник позивача, підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу із врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

10.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НТС - Сервіс Україна" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (покупець) укладено договір № 02/13 на таких умовах.

Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність запчастини (надалі товар), а саме різці та запасні частини для ДМ (дорожніх машин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар (п. 1.1).

Поставка товару здійснюється, згідно до поданої заявки покупця (п. 1.2).

Найменування, загальна кількість та ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у погоджених сторонами заявках та рахунках (п. 1.3).

На товар оформлюється рахунок, накладна, податкова накладна (п. 1.4).

Ціна визначається і приймається сторонами в національній валюті України - гривні (п. 2.1).

Ціна товару за одиницю визначена в погоджених заявках та рахунках з урахуванням ПДВ (п. 2.2).

Постачальник відвантажує товар покупцю за кількістю та ціною, що визначена у заявках та рахунках (п. 2.4).

Орієнтовна сума договору становить: вісімсот тисяч гривень (800 000 грн.). Загальна сума договору змінюється і уточнюється в залежності від кількості фактично поставленого товару (п. 2.5).

Поставка здійснюється на протязі 5 днів від дня погодження заявки між покупцем та постачальником (п. 4.1); поставка товару здійснюється згідно погоджених сторонами заявок (п. 4.2); датою отримання товару вважається дата фактичної поставки товару (п. 4.3); доставка товару здійснюється транспортом покупця (самовивозом) (п. 4.4).

Оплата за товар проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур протягом 20 календарних днів після отримання товару (п. 5.1); датою оплати вважається дата перерахування коштів покупцем (п. 5.2).

Цей договір складається строком на 1 рік і вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. 6.1).

По закінченню строку дії, договір буде автоматично продовжений на наступний рік, якщо одна із сторін у термін 60 робочих днів письмово не попередить про наміри призупинити дію даного договору (п. 6.2).

На виконання вказаного вище договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 002,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 144 від 20.11.2013 року.

Вказана видаткова накладна підписана представниками сторін, скріплена печатками та містить такі відомості : постачальник - ТОВ "НТС - Сервіс Україна"; покупець - ПАТ "Південьзахідшляхбуд"; товар - Різець RZ 25; договір - основний договір.

Також поставка товару на суму 28 002,00 грн. підтверджується податковою накладною № 144 від 20.11.2013 року, в якій міститься посилання на договір поставки № 02/13 від 10.01.2013 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

В силу п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію , виконану роботу чи надану послугу в грошах , а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як встановлено судом, 10.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НТС - Сервіс Україна" та публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" укладено договір № 02/13, згідно якого позивачем передано відповідачу товар загальною вартістю 28 002,00 грн., що підтверджується вказаними вище видатковою та податковою накладними.

Сума основного боргу станом на 07.11.2014 року (день звернення з позовом до суду) склала 28 002,00 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення основного боргу з відповідача в розмірі 28 002,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пункт 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року визначає, що частина друга статті 49 ГПК України виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відвідачем не вжито заходів щодо виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару, що стало підставою звернення із позовом до суду та задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку покласти судовий збір у сумі 1 827,00 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32-34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841, 21016, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НТС - Сервіс Україна" (код ЄДРПОУ 35318221, 18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 89, к. 15) 28 002,00 грн. - основного боргу та 1 827,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 11 грудня 2014 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21016, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27)