Рішення

від 10.12.2014 по справі 908/3732/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/107/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

10.12.2014 справа № 908/3732/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс», (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; адреса для листування: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 14, 3 поверх)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корес Групп», (83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 29, кім. 6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна», (юридична адреса: 86151, Донецька область, м. Макіївка, вул. Ст. Разіна, буд. 2/43; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, а/с № 184)

про зобов'язання повернути майно та стягнення 37711,20 грн. штрафу

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Гладка А.В., довіреність б/н від 02.01.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

30.09.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Демікс», м. Київ (ТОВ «Демікс») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корес Групп», м. Донецьк (ТОВ «Корес Групп») про зобов'язання ТОВ «Корес Групп» повернути на користь ТОВ «Демікс» навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн. та стягнення 37711,20 грн. штрафу для розгляду справи відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

У відповідності до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 30.09.2014 р. справу № 908/3732/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3732/14, справі № 908/3732/14 присвоєно номер провадження 4/107/14, судове засідання призначено на 05.11.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2014 р. судом на підставі ст. 27 ГПК України за клопотанням позивача до участі у справі № 908/3732/14 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна», Донецька область, м. Макіївка, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 26.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача продовжений процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/3732/14 на п'ятнадцять днів, до 15.12.2014 р., у зв'язку із повторною неявкою в судове засідання відповідача та неявкою в судове засідання тертої особи розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 10.12.2014 р.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 30.09.2014 р., від 05.11.2014 р. та від 26.11.2014 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки свого уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19509952 станом на 28.10.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корес Групп» (код ЄДРПОУ 38083848) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 83045, Донецька область, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Куйбишева, буд. 29, кім. 6.

На вище вказану адресу відповідача направлялися ухвали господарського суду Запорізької області від 30.09.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/3732/14 і від 05.11.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/3732/14, які станом на час вирішення справи судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталися, а також ухвала господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/3732/14, яка повернута на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 01.12.2014 р. № 04-19-1676 у зв'язку із припиненням приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження , про що в матеріалах справи міститься відповідний Акт від 03.12.2014 р.

Третя особа в судове засідання 10.12.2014 р. також не з'явилася, письмові пояснення по суті спору та витребувані ухвалами суду по справі від 05.11.2014 р. і від 26.11.2014 р. документи і матеріали суду не надала, про поважність причин неявки свого уповноваженого представника суд жодного разу не попереджала.

На юридичну адресу третьої особи направлялися ухвала господарського суду Запорізької області від 05.11.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/3732/14, яка станом на час вирішення справи судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталася, а також ухвала господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/3732/14, яка повернута на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 01.12.2014 р. № 04-19-1676 у зв'язку із припиненням приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження , про що в матеріалах справи міститься відповідний Акт від 03.12.2014 р.

На відому суду фактичну адресу третьої особи також направлялися ухали господарського суду Запорізької області від 05.11.2014 р. і від 26.11.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/3732/14, які станом на час вирішення справи судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталися.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні та всі можливі заходи для повідомлення відповідача і третю особу про дату, час та місце розгляду справи № 908/3732/14.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача і третьої особи.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 346, 526, 549, 610-612, 615, 623, 652, 653, 694, 695, 697, 712 ЦК України, ст., ст. 188, 193 ГК України і заявлені з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р. на поставку навантажувача дизельного HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, укладеного позивачем та відповідачем. Так, на виконання взятих на себе за умовами договору зобов'язань позивач на підставі специфікації, що є додатком № 1 до договору, за видатковою накладною № 100057391 від 18.12.2013 р. поставив відповідачу обумовлену договором навантажувальну техніку - навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн. Відповідач товар отримав, про що свідчить довіреність № 1453 від 18.12.2013 р. та акт здачі-прийму товару від 19.12.2013 р. Відповідно до умов п. 2.2 договору відповідач здійснює оплату за товар згідно виставлених рахунків наступним чином: попередню оплату в розмірі 30 % вартості товару, що становить 56566,80 грн. з ПДВ, відповідач перераховує позивачу протягом 3-х банківських днів з моменту виписки рахунку; кінцеву оплату, 70 % вартості товару, що становить 131989,20 грн. з ПДВ, відповідач перераховує позивачу протягом 13-и банківських днів з моменту поставки товару на склад відповідача. На виконання умов договору позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 100056847 від 18.12.2013 р. на суму 188556,00 грн. з ПДВ. Проте, за домовленістю сторін поставка товару була здійснена до моменту сплати відповідачем суми попередньої оплати. Платіжним дорученням № 30 від 20.12.2013 р. відповідач сплатив частково попередню оплату за отриманий товар в сумі 40000,00 грн. (замість 56566,80 грн. як було передбачено). Решту вартості отриманого товару відповідач позивачу не оплатив. 19.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 14/18/03-14 від 18.03.2014 р. з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар та сплату штрафних санкцій за прострочку його оплати на загальну суму 160706,58 грн., яка відповідачем була залишена без відповіді та задоволення. Відповідно до ст. 697 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що у разі, якщо відповідач своєчасно не розрахується за вже отриманий товар, позивач має право вимагати від відповідача повернення товару. В цьому випадку відповідач повинен повернути отриманий товар за свій рахунок протягом 10-и робочих днів з моменту отримання такої вимоги від позивача та сплатити штраф в розмірі 20 % від вартості товару, що підлягає поверненню, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги від позивача. У зв'язку із порушенням відповідачем строків розрахунку за отриманий товар, 30.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 32/29/04-14 від 29.04.2014 р. про розірвання договору та вимога про повернення товару і сплату штрафних санкцій, яким позивач повідомив відповідача про розірвання договору № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р., вимагав від відповідача повернення товару, отриманого ним за цим договором, та сплату штрафних санкцій в сумі 59420,20 грн. Відповідачем вказане повідомлення було отримано 16.05.2014 р., однак залишене без відповіді та задоволення. Станом на час вирішення спору судом, відповідач ані сплатив позивачу повну суму вартості товару за договором № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р., ані повернув позивачу цей товар. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю, зобов'язати ТОВ «Корес Групп» повернути на його користь навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн. та стягнути з відповідача 37711,20 грн. штрафу.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договором, згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач в жодне судове засідання не з'явився і не надав на вимогу суду жодного письмового доказу, при вирішенні даного спору суд виходить з письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2013 р. ТОВ «Демікс» (позивачем у справі) та ТОВ «Корес Групп» (відповідачем у справі) був укладений Договір № ТПКФ-0912/13 ДОН з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Продавець) зобов'язався в порядку і строки, визначені Договором, передати у власність відповідача (Покупця) навантажувальну техніку (далі - товар), у певній кількості, відповідної якості, за умовною ціною, які вказані у специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених Договором. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору сторони обумовили, що ціна, кількість, найменування, комплектність і технічні характеристики товару, вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.3 Договору поставка товару здійснюється на підставі специфікації, підписаної уповноваженими представниками сторін.

В п. 3.1 Договору визначені умови поставки товару: поставка товару здійснюється на умовах DDP, місце поставки - м. Макіївка, вул. Магістральна, 1, склад Покупця.

Продавець зобов'язаний поставити товар Покупцю протягом 10-и календарних днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця. (п. 3.2 Договору).

За умовами п., п. 2.1 і 2.2 Договору вартість товару за Договором становить 188556,00 грн. з ПДВ. Покупець здійснює оплату за товар згідно виставлених рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у наступні терміни: попередню оплату в розмірі 30 % вартості товару, що становить 56566,80 грн. з ПДВ, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з моменту виписки рахунку (п. 2.2.1 Договору); кінцеву оплату, 70 % вартості товару, що становить 131989,20 грн. з ПДВ, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 13-и банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця (п. 2.2.2 Договору).

Пунктами 3.5 і 3.6 Договору сторони обумовили, що приймання товару по якості, кількості і комплектності здійснюється уповноваженим представником відповідача на складі відповідача відповідно до п. 3.1 Договору і підтверджується двостороннім підписанням акту приймання-передачі. Представник відповідача при передачі товару зобов'язаний надати позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Зобов'язання з поставки товару вважається виконаними з моменту передачі товару Покупцю, що засвідчується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупроводжувальними документами. (п. 3.9 Договору).

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 09.12.2013 р. відповідно до умов Договору сторонами була оформлена та підписана Специфікація, якою сторони обумовили поставку навантажувача дизельного HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн. Зазначена Специфікація, яка є Додатком № 1 до Договору, скріплена печатками позивача і відповідача (а.с. 12)

На виконання умов Договору на оплату навантажувача дизельного HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092 позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 100056847 від 18.12.2013 р. на суму 188556,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пояснень позивача, наданих суду в ході судового вирішення спору, за домовленістю сторін поставка товару була здійснена до моменту сплати відповідачем суми попередньої оплати.

Так, матеріалами справи доведено, що позивач за накладною № 100057391 від 18.12.2013 р. поставив відповідачу навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн.

Вказана вище накладна, за якими відповідачу поставлявся обумовлений Договором товар, узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печаткою Продавця і Покупця.

Поставлений товар був отриманий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладній № 100057391 від 18.12.2013 р. та довіреність № 1453 від 18.12.2013 р. форми № М-2 на отримання товару за рахунком № 100056847 від 18.12.2013 р. на ім'я Сапронова І.В. (а.с. 17, 18)

Крім того, на виконання п. 3.5 Договору 19.12.2013 р. сторонами був складений Акт приймання-передачі товару, яким відповідач підтвердив факт отримання від позивача за Договором № ТПКФ-0912/13 від 09.12.2013 р. навантажувача дизельного HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, в кількості однієї одиниці, який у присутності представника позивача був випробуваний за всіма параметрами. Як зазначено у цьому Акті товар повністю технічно справний та придатний для роботи. Претензії по кількості і якості переданого товару у відповідача до позивача відсутні. (а.с. 19)

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується накладною № 100057391 від 18.12.2013 р. та Актом приймання-передачі товару від 19.12.2013 р. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Відповідачем цей факт жодним чином не спростований.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Фактичні обставини справи свідчать, що платіжним дорученням № 30 від 20.12.2013 р. відповідач сплатив частково попередню оплату за отриманий товар в сумі 40000,00 грн. (замість 56566,80 грн. як було передбачено п. 2.2.1 Договору). Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 20.12.2013 р. (а.с. 20)

Решту вартості отриманого товару відповідач позивачу не оплатив.

19.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 14/18/03-14 від 18.03.2014 р. з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар за Договором № ТПКФ-0912/13 від 09.12.2013 р. та сплату штрафних санкцій за прострочку його оплати на загальну суму 160706,58 грн. (а.с. 21-24)

Відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 4.3 Договору сторони обумовили, у разі, якщо відповідач своєчасно не розрахується за вже отриманий товар, позивач має право вимагати від відповідача повернення товару. В цьому випадку відповідач повинен повернути отриманий товар за свій рахунок протягом 10-и робочих днів з моменту отримання такої вимоги від позивача та сплатити штраф в розмірі 20 % від вартості товару, що підлягає поверненню, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги від позивача.

Згідно з п. 7.4 Договору Продавець вправі в односторонньому позасудовому порядку, з наступним повідомлення Покупця за 10-ть календарних днів до дати розірвання, розірвати цей Договір у разі не однократного порушення Покупцем строків оплати товару.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків розрахунку за отриманий товар, 30.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення за вих. № 32/29/04-14 від 29.04.2014 р. про розірвання договору та вимога про повернення товару і сплату штрафних санкцій, яким позивач повідомив відповідача про розірвання Договору № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р., вимагав від відповідача повернення товару, отриманого ним за цим Договором, та сплату штрафних санкцій в сумі 59420,20 грн. (а.с. 25-28)

Відповідачем вказане повідомлення було отримано 16.05.2014 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ТОВ «Корес Групп» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 4904407072023). (а.с. 29)

Отже, виходячи з умов п. 4.3 Договору, відповідач повинен був повернути позивачу товар, отриманий за Договором № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р., у строк до 30.05.2014 р. та сплатити штрафні санкції у строк до 21.05.2014 р.

Проте, відповідачем повідомлення за вих. № 32/29/04-14 від 29.04.2014 р. було залишене без відповіді та задоволення.

Станом на час вирішення спору судом, відповідач не надав суду належних та допустимих, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказів ані сплати позивачу повної суми вартості товару за Договором № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р., ані повернення ТОВ «Демікс» навантажувача дизельного HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу про зобов'язання ТОВ «Корес Групп» повернути на користь ТОВ «Демікс» навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн. документально підтвердженою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Фактичними обставинами справи доведено та відповідачем не спростовано, що ТОВ «Коресс Групп» не виконало в обумовлені сторонами в Договорі № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р. строки прийняті за умовами цього Договору зобов'язання щодо сплати ТОВ «Демікс» вартості отриманого товару.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 37711,20 грн. штрафу відповідно до п. 4.3 Договору, що становить 20 % від вартості товару, що був переданий відповідачу за умовами Договору.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 37711,20 грн. штрафу є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Частинами 1 і 2 статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, надана до позивачем до матеріалів справи довідка вих. № 24/11/14-1 від 24.11.2014 р., з якої слідує, що навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн., зобов'язання щодо повернення якого є предметом розгляду у даній справі, на підставі усної домовленості без будь-яких правових підстав був переданий відповідачем ТОВ «Мастер-Кабель Україна», (86151, Донецька область, м. Макіївка, вул. Ст. Разіна, буд. 2/43) і на теперішній час знаходиться у його користуванні, суд не приймає до уваги як доказ факту знаходження спірного майна у ТОВ «Мастер-Кабель Україна», оскільки вказана довідка складена лише за участю представника позивача. Інші ж наявні у матеріалах справи документи свідчать, що станом на час вирішення даного спору майно - навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн., яке передано ТОВ «Корес Групп» за умовами Договору № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р. перебуває саме у відповідача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень по суті спору не надав, проти позову не заперечив, доказів належного виконання зобов'язань за Договором № ТПКФ-0912/13 ДОН від 09.12.2013 р. суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «Корес Групп» повернути на користь ТОВ «Демікс» навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556,00 грн. та стягнення 37711,20 грн. штрафу документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32-34, 44, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корес Групп», м. Донецьк про зобов'язання повернути майно та стягнення 37711,20 грн. штрафу задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Корес Групп», (83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 29, кім. 6, код ЄДРПОУ 38083848) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс», (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; адреса для листування: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 14, 3 поверх, код ЄДРПОУ 24438416) навантажувач дизельний HYUNDAI 20DF-7 дуплекс 3,3 м, бокове зміщення, вила 1200 мм, заводський № HHKHHN06PD0000092, вартістю 188556 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корес Групп», (83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 29, кім. 6, код ЄДРПОУ 38083848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс», (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; адреса для листування: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 14, 3 поверх, код ЄДРПОУ 24438416) 37711 (тридцять сім тисяч сімсот одинадцять) грн. 20 коп. штрафу і 4525 (чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "11" грудня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.