Рішення

від 04.12.2014 по справі 918/1600/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа № 918/1600/14

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва Рівненської АЕС" про стягнення збитків в сумі 13 160, 40 грн.

За участю:

від позивача: Осіпчук О.Ю., дов. від 27.03.2014 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протоколи судових засідань складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі-позивач), звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва Рівненської АЕС" (надалі-відповідач) про стягнення 13 160, 40 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання п. 2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, результати якої відображені в довідці ревізії від 20.10.2010 року.

За наслідками проведеної ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.2010 року, відповідно до яких, зокрема зобов'язано позивача стягнути з відповідача, 13 160, 40 грн., зайво сплачених за договором підряду № 360-2009-О по об'єкту "Розширення каналізаційних очисних споруд м. Кузнецовськ Рівненської області на 1 000 м3 добу. Огорожа».

Заперечення позивача на висновки контролюючого органу в цій частині прийняті не були, внаслідок чого позивач оскаржив вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року у задоволенні позовних вимог ДП "НАЕК "Енергоатом" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року, постанову місцевого адміністративного суду скасовано частково.

Зважаючи, що вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України в частині зобов'язання позивача стягнути з відповідача 13 160, 40, зайво сплачених за договором підряду № 360-2009-О від 01.07.2009 року, адміністративними судами визнано обґрунтованими, - позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

В матеріально - правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 22, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою суду від 11.11.2014 року порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2014 року.

У судове засідання 19.11.2014 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 04.12.204 року.

В судове засідання 4 грудня 2014 року з'явився представник позивача, вимоги підтримав, відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За вказаних обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (редакція, яка діяла на час проведення перевірки) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Як встановлено судом, Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача та його 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, результати якої оформлені актом ревізії від 27.10.2010 року.

Результати проведеної ревізії відображені в довідці ревізії б/н від 20.10.2010 та акті ревізії №05-21/168 від 27.10.2010.

За результатами ревізії, на підставі акту ревізії від 27.10.2010 р. винесені вимоги про усунення порушень № 32-14/403 від 01.12.10, відповідно до яких контролюючий орган встановив наявність і розмір порушень допущених ДП «НАЕК «Енергоатом» та зобов'язав державне підприємство вжити заходів до усунення порушень та притягнення до відповідальності винних осіб.

Відповідно до висновків контролюючого органу на заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» на акт ревізії, контролюючим органом не були прийняті заперечення підприємства в частині відсутності порушень по розрахунках ВП РАЕС із ТОВ «Управління будівництва Рівненської АЕС».

Таким чином, відповідно до п. 35 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 (далі - Порядок № 550), акт ревізії в констатуючій частині містить розмір збитків, завданих ВП РАЕС як об'єкту контролю, з боку Відповідача у вигляді завищення вартості виконаних робіт під час виконання договору № 360-2009-О, який укладено між ВП РАЕС та відповідачем 01.07.2009 по об'єкту «Розширення каналізаційних очисних споруд м.Кузнецовськ Рівненської області на 10000 м3/добу. Огорожа». Відповідно до умов договору Відповідач зобов'язувався виконати передбачені умовами договору роботи, а Позивач прийняти їх і оплатити.

Частиною 32 п. 7 вимоги визначено завищення ТОВ «Управління будівництва Рівненської АЕС» виконаних для ВП «Рівненська АЕС» робіт по договору № 360-2009-О від 01.07.2009 р. по об'єкту «Розширення каналізаційних очисних споруд м. Кузнецовськ Рівненської області на 10000 м3/добу. Огорожа» (а.с. 62).

Згідно умов договору вартість робіт становила 516 366 грн. і станом на проведення перевірки було виконано будівельно-монтажних робіт по об'єкту на загальну суму 502 516,80 грн.

Відповідно до пункту 7 вимоги на ВП РАЕС було покладено обов'язок стягнути з ТОВ «Управління будівництва Рівненська АЕС» 13 160, 40 грн. зайво сплачених коштів по вказаному договору.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції на момент здійснення перевірки) Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За ч. 2 ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

В ході ревізії встановлено, що в акти виконаних для ВП РАЕС робіт включені витрати праці робітників, що обслуговують машини. На вищевказані витрати в актах форми КБ-2в за грудень 2009 року - лютий 2010 року, за серпень 2009 року - червень 2010 року нараховуються загальновиробничі витрати, прибуток та адміністративні витрати, які генпідрядник (ТзОВ "УБ РАЕС") не поніс, у зв'язку з тим, що немає власних машин та механізмів, а бере їх в оренду, тому не повинен був включати в акти виконаних робіт та отримувати відшкодування зі сторони замовника (ВП РАЕС). Включення ТзОВ "УБ РАЕС" до актів виконаних для ВП РАЕС робіт вищевказаних витрат, які фактично ними не понесені, є порушенням п. 3.2.3.1, п. 3.2.8, п. 3.2.12, п. 3.3.15, п. 4.1.3 ДБН Д.1.1-1-2000, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 10 890,00 грн. (по договору від 01.07.2009 № 360-2009-О).

Судом встановлено, що при виконанні робіт для ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", ТзОВ "УБ РАЕС" застосовувались орендовані машини і механізми, що підтверджено первинними документами: актами про надання послуг.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року у справі № 2а-19526/10/2670 вбачається, що суди при розгляді справи дійшли висновку про те, що ТзОВ "УБ РАЕС" не понесено загальновиробничих, та адміністративних витрат на утримання та обслуговування машин і механізмів, оскільки вони були орендовані. Всі витрати, пов'язані з орендою машин та механізмів та заробітною платою робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні орендованих будівельних машин і механізмів включені до прямих витрат. Інших витрат: як загальновиробничих так і адміністративних, відповідно прибутку, ТзОВ "УБ РАЕС" не понесено та не отримано.

Разом з тим, нарахування загальновиробничих витрат, прибутку та адміністративних витрат на заробітну плату робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні орендованих будівельних машин і механізмів є не понесені ТзОВ "УБ РАЕС" витрати, які всупереч п. 3.2.3.1, п. 3.2.8, п. 3.2.12, п. 3.3.15, п. 4.1.3 ДБН Д.1.1-1-2000 включені ТзОВ "УБ РАЕС" до актів виконаних робіт, що й стало наслідком завищення вартості виконаних робіт.

Включення ТзОВ "УБ РАЕС" до актів виконаних для ВП РАЕС робіт вищевказаних витрат, які фактично ними не понесені, є порушенням п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1.1-2000, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 2 270,40 грн. (по договору від 01.07.2009 № 360-2009-О).

Таким чином, ревізією було встановлено факт внесення Відповідачем недостовірних даних в акти форми КБ-2в, що призвело до зайвої оплати за виконані роботи на суму 13 160 гривень 40 копійок, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 3 та ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимог Д.1.1-1-2000.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що використання ТОВ "УБ РАЕС" на виконання робіт меншої кількості машино-годин крана та екскаватора ніж задокументовано ними в актах форми КБ-2в є свідченням завищення відповідачем вартості виконаних робіт, внесення недостовірних відомостей останнім до актів форми КБ-2в.

Загальновиробничі витрати - це витрати будівельно-монтажної організації, які включаються до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт (п. 4.1.1 ДБН Д.1.1-1-2000).

Адміністративні витрати будівельно-монтажної організації, які враховуються у вартості будови (об'єкта), - це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління будівельно-монтажною організацією, що не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; зазначені витрати включаються до вартості будівельно-монтажних робіт за будівельним контрактом пропорційно базі розподілу, яка обирається будівельно-монтажною організацією самостійно (собівартість відповідного об'єкта витрат, прямі витрати тощо) (п. 4.1.2 ДБН Д.1.1-1-2000).

Вартість експлуатації будівельних машин і механізмів у складі прямих витрат претендент (підрядник) визначає, виходячи з нормативного часу роботи машин, необхідного для виконання обсягу робіт, що пропонується, та вартості експлуатації машин за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах; у вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, у тому числі позначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів (п. 3.2.7 ДБН Д.1.1-1-2000).

При виконанні робіт застосовувались орендовані машини і механізми, що підтверджено первинними документами (зокрема, актами про надання послуг).

Зустрічною звіркою, проведеною у ТОВ «УБ РАЕС» встановлено, що власних машин та механізмів ТОВ «УБ РАЕС» на балансі не має, крім бортового крана вантажопідйомністю до 5 тонн (ГАЗ 33023). В підтвердження відомості ресурсів на всі інші машини та механізми Відповідачем надані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з талонами замовника (Позивача).

Поряд з цим в акти виконаних робіт були включені витрати праці робітників, що обслуговують машини.

Таким чином, відповідач не поніс загальновиробничих та адміністративних витрат на утримання та обслуговування машин і механізмів, оскільки вони були орендовані. Всі витрати, пов'язані з орендою машин та механізмів, і заробітною платою робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні орендованих будівельних машин і механізмів, включені до прямих витрат. Інших витрат, як загальновиробничих, так і адміністративних, відповідач не поніс.

Відповідно до п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків, при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди") безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Пунктом 1.4.1 ДБН Д.1.1-1-2000 визначено, що система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників (п. 1.3.3 ДБН Д.1.1-1-2000).

Згідно з п. 1.4.2 ДБН Д.1.1-1-2000 ресурсні елементні кошторисні норми є первинними кошторисними нормативами, призначеними для визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання різних видів будівельних, монтажних, ремонтних і реставраційних робіт, прямих витрат у вартості будівництва, а також для розроблення поточних одиничних розцінок. Норми диференційовано відбивають у своєму складі показники трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, а також витрати матеріалів, виробів і конструкцій. Правила застосування РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, РЕКНпн і РКНЕМ при визначенні прямих витрат у вартості будівництва наведено в розділі 3 ДБН Д.1.1-1-2000.

Положення розділу 3 "Правила визначення вартості будівництва" ДБН Д.1.1-1-2000 встановлюють основні правила визначення кошторисної вартості будівництва і ціни пропозиції претендента на виконання робіт (договірної ціни) та уточнення вартісних показників при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт. Вартість будівництва визначається: на стадії проектування - кошторисна вартість будівництва в складі інвесторської кошторисної документації; на стадії визначення виконавця робіт (проведення тендера) - ціна тендерної пропозиції претендента (договірна ціна, яка може встановлюватися твердою, динамічною, періодичною); на стадії проведення взаєморозрахунків - уточнюються окремі вартісні показники, визначені на попередніх стадіях, залежно від виду договірної ціни в порядку, обумовленому в контракті.

Відповідно до п.3.3.3.3 ДБН Д.1.1-1-2000 динамічні договірні ціни встановлюються відкритими і можуть уточнюватися протягом всього строку будівництва.

Таким чином, система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках - ресурсних елементних кошторисних нормах, правила застосування яких для визначення прямих витрат у вартості будівництва передбачають уточнення протягом всього строку будівництва (при умові застосування договірної динамічної ціни).

За динамічної договірної ціни вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні (п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000).

Вартість виконання відповідачем робіт визначена за договірною динамічною ціною (а.с. 11).

Включення Відповідачем до актів виконаних робіт вищевказаних витрат, які фактично ним не понесені, є порушенням п.3.2.3.1, п. 3.2.8, п. 3.2.12, п. 3.3.15 та п.4.1.3 ДБН Д.1.1-1-2000 (діючий на період проведення перевірки та існування правовідносин), що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 10 890 гривень.

Так, крім того, включення Відповідачем до актів виконаних робіт вищевказаних витрат, які фактично ним не понесені, є порушенням п.3.3.10.1 Д.1.1-1-2000, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 2 270, 40 грн. (за 2009 рік 1 400 грн. та за друге півріччя 2010 року 870, 40 грн.).

Оскільки, як встановлено судом, відповідачем включено до актів виконаних робіт витрат, які фактично ним не понесені, вартість витрат за вказаним договором завищена на 13 160, 40 грн., чим позивачу нанесено матеріальну шкоду (збитки) на вказану суму.

Виходячи з викладено, суд дійшов висновку про завищення вартості виконаних робіт за договором № 360-2009-О від 01.07.2009 року на загальну суму 13 160, 40 грн. (10 980 грн. + 2 270, 40).

Зазначені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-19526/10/2670 від 12.06.2013 року, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року.

Таким чином, перевіркою було встановлено та підтверджено рішеннями адміністративних судів, що порушення відбулися з вини Відповідача, яким внесено недостовірні відомості до актів виконаних робіт, що суперечить пункту 1 статті 3, пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В силу вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва Рівненської АЕС" (Промзона-31, м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 33837105) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої дії відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046), 13 160 (тринадцять тисяч сто шістдесят) грн. 40 коп. збитків та 1 827 грн. (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.