Рішення

від 08.12.2014 по справі 345/3845/14-ц

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/3845/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2014 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Танчук М.С.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кучерака М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Редакція газети «Дзвони Підгір'я» Калуської міської ради» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 22 230,00 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 13.11.2013 року по 25.06.2014 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.03.1994 р. вона була прийнята на роботу у комунальний заклад «Редакція газети «Дзвони Підгір'я» на посаду коректора, 01.05.2007 р. переведена на посаду відповідального секретаря. 26.07.2013 року її звільнили з роботи згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.11.2013 року її поновлено на роботі та стягнуто на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за договором цивільно-правового характеру в сумі 3616,45 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27.07.2013 р. в розмірі 10968, 75 грн. та 500 грн. моральної шкоди, всього 15 085,10 грн. 13.11.2013 р. вона поновилась на роботі і звільнилась із займаної посади за згодою сторін.

Станом на день звільнення розрахунок із нею відповідачем проведений не був. Розрахунок у повному обсязі було здійснено лише 25.06.2014 р. Таким чином відповідно до ст. 117 КЗпП України, у зв'язку з невиплатою з вини відповідача належних їй при звільненні сум у строки, що зазначені у ст. 116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з вищенаведених підстав. Зазначила, що 13.11.2013 р. вона була звільнена за згодою сторін, проте, роботодавець не виплатив належні їй суми заробітної плати, які були присуджені рішенням суду від 12.11.2013 р. Вважає днем розрахунку з нею день закриття виконавчого провадження 25.06.2014 р. Наголосила, що згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що згідно з рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.11.2013 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі та стягнуто на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за договором цивільно-правового характеру в сумі 3616,45 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27.07.2013 р. в розмірі 10968, 75 грн. та 500 грн. моральної шкоди, всього 15 085,10 грн.

Програмою діяльності та фінансової підтримки КЗ «Редакція газети «Дзвони Підгір'я» Калуської міської ради» на 2014 рік, а також Бюджетом міста Калуша на 2014 рік - Калуською міською радою як головним розпорядником коштів було передбачено на поточні витрати редакції газети кошти в розмірі 723,4 тис. грн. (в тому числі на виплату простроченої заборгованості з оплати праці - 151,7 тис. грн.). Проте передбачені на 2014 рік кошти було доведено лише частково - Калуська міська рада внесла зміни до бюджету щодо фінансування Редакції газети «Дзвони Підгір'я» і встановила на 2014 рік призначень лише на суму 350 тис. грн., обмеживши редакцію лише виплатою зарплати працівникам згідно зі штатним розписом, сплатою податків і нарахувань на ці зарплати.

Представник відповідача наголосив, що заборгованість із заробітної плати колишнім працівникам редакції газети не могла бути погашена за рахунок власних надходжень господарського рахунку редакції, через їх відсутність. Це підтверджується рішенням сесії Калуської міської ради від 09.09.2014 року №2559 про додаткове фінансування Редакції газети «Дзвони Підгір'я» на суму 202 тис. грн. та зменшення фактичних поточних витрат редакції газети на суму простроченої заборгованості з оплати праці 83,3 тис. грн. - через відсутність власних надходжень. Тому, виплата заборгованості із заробітної плати колишнім працівникам здійснювалася по мірі надходження грошових коштів на рахунки редакції. Крім того, державною виконавчою службою було накладено арешт на банківські рахунки Редакції газети «Дзвони Підгір'я».

Представник відповідача вважає, що ним було докладено чимало зусиль для виплати позивачеві належних сум, що підтверджується службовими записками, які він направляв розпоряднику коштів міського бюджету, голові депутатської комісії з бюджету, начальнику фінансового управління міськради. У відповідача не було можливості виплатити позивачу заборговану заробітну плату за весь час вимушеного прогулу і компенсації за невикористані відпустки у встановлені законодавством строки через нестачу бюджетних коштів, відсутність бюджетних асигнувань у вказаний період, відсутність власних надходжень, а, тому, вини відповідача в порушенні строків розрахунку з позивачем немає. За таких обставин представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторін по справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 7-8), згідно з наказом № 11 від 01.03.1994 року, ОСОБА_1 прийнята на роботу в Редакцію газети «Дзвони Підгір'я» на посаду коректора. 01.05.2007 року переведена на посаду відповідального секретаря. Згідно з наказом № 172-к від 26.07.2013 року ОСОБА_1 звільнена з роботи згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.11.2013 року визнано незаконним та скасовано наказ №172-к від 26.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на роботі та стягнуто на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за договором цивільно-правового характеру в сумі 3616,45 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27.07.2013 року в розмірі 10968, 75 грн. та 500 грн. моральної шкоди, всього 15 085,10 грн. (а.с. 3-6).

13.11.2013 року ОСОБА_1 згідно з наказом №204-к від 13.11.2013 року була поновлена на посаді відповідального секретаря Редакції газети «Дзвони Підгір'я». Наказом № 105-к від 13.11.2013 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплатив ОСОБА_1 заборговану зарплату лише 25.06.2014 року, що підтверджується копіями постанов про закриття виконавчого провадження. (а.с. 10, 13). Саме цю дату позивач вважає днем остаточного розрахунку з нею.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Ст. 117 КЗпП України є імперативною нормою, яка не пов'язує визначення розміру відповідальності за порушення трудового законодавства з такими обставинами, як економічне та матеріальне становища підприємства.

Посилання представника відповідача на те, що виплата заборгованої заробітної плати ОСОБА_1 була здійснена із порушенням строку через нестачу бюджетних коштів, відсутність бюджетних асигнувань у вказаний період, відсутність власних надходжень не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника невиплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати до дня фактичного розрахунку.

При таких обставинах, вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13.11.2013 року по 25.06.2014 року є обґрунтованими.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 , основою для визначення загальної суми, що підлягає виплаті за затримку розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством-календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

З довідки КЗ «Редакція газети «Дзвони Підгір'я» Калуської міської ради» вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень-червень 2013 року, за 37 відпрацьованих робочих днів становить 5411,43 грн. (а.с. 14). Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 146,25 грн. (5411,43 грн./37 робочих днів).

Відповідно до вимог п. 8 Порядку, розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за період затримки розрахунку з 13.11.2013 року по 25.06.2014 року становив би 22 230,00 грн. (146,25 грн. * 152 робочих днів).

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити та стягнути з відповідача 22 230,00 грн. середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України , суд стягує з відповідача судові витрати.

На підставі викладеного, ст.ст. 116,117,233 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 , керуючись ст.ст.88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити .

Стягнути із Комунального закладу «Редакція газети «Дзвони Підгір'я» Калуської міської ради» (м. Калуш, вул. Підвальна, 20, код ЄДРПОУ 20552233), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), 22 230 (двадцять дві тисячі двісті тридцять) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 13.11.2013 року по 25.06.2014 року.

Стягнути із Комунального закладу «Редакція газети «Дзвони Підгір'я» Калуської міської ради» 243,60 грн. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, у цей же строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий: